50. Рівні та предмет соціально-трудових відносин

В системі СТВ. залежно від особливостей суб'єктів та характеристик соціально- економічного простору , виділяють такі їх рівні:

2. Індивідуальний (працівник-роботодавець, працівник-працівник, роботодавець- роботодавець);

3. Мікроекономічний (рівень підприємства);

4. Мезоекономічний (рівень окремих адміністративних територій і галузей);

5. Макроекономічний (національний рівень, який представляють крім держави об'єднання працівників і роботодавців);

6. Мегаекономічний (глобальний, міжнародний рівень, який представляє ООН).

Для кожного рівня СТВ характерні свої специфічні предмети цих відносин і взаємозв'язки між ними.

Предметом СТВ на індивідуальному рівні є конкретні аспекти трудового життя людини, зміст яких залежить від її індивідуальних характеристик (освіта, стать, здоров'я), так і від специфіки етапів життєвого циклу працівника (професійне становлення, активне трудове життя, пенсія). Відповідно предметом СТВ можуть бути: профорієнтація. освіта;процедури наймання і звільнення; розвиток і кар'єрне просування;трудова винагорода; система пільг і компенсацій тощо.

На мікроекономічно.му рівні предметом СТВ може бути кадрова політика підприємства в цілому чи окремі її елементи.

На територіальному рівні предметом СТВ є спільні для економічно активного населення адміністративної одиниці трудові проблеми: створення нових робочих місць, стан соціальної інфраструктури, покращення екологічної ситуації, рівень профпідготовки тощо.

Предметом СТВ на галузевому рівні є питання, специфічні для конкретної галузі. Це може бути нормування праці, встановлення мінімальних гарантій заробітної плати по галузі; умови і охорона праці тощо.

Предметом СТВ на національному рівні є основні принципи і норми реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин.

На міжнародному рівні предметом СТВ є гарантії та захист прав людини у сфері праці (як працівника, так і роботодавця), сприяння колективно-договірному процесу,запобігання соціальним потрясінням тощо.

В цілому за змістом усю багатоманітність соціально-економічних процесів, що виступають предметом СТВ на усіх рівнях, можна структурувати у такі відносно самостійні предметні блоки:

12. СТВ формування і відтворення людського капіталу.

13. СТВ забезпечення зайнятості.

14. СТВ у сфері охорони праці.

15. СТВ пов'язані з оплатою праці та власністю.

51. Типи соціально-трудових відносин та їх характеристики.

Тип СТВ визначається їх характером, а саме тим, яким конкретно чином ухвалюються і реалізовуються рішення в соціально-трудовій сфері. Виділяють два найпопулярніші типи трудових відносин: патерналізм та соціальне партнерство. Можливі також і інші типи: солідарність, субсидіарність, конфлікт, дискримінація.

Патерналізм СТВ полягає у монопольній ролі держави у СТВ. практично повній їх державній регламентації. Він ефективно діє в умовах війни чи кризи.

Соціальне партнерство - це система взаємозв'язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками - з одного боку, роботодавцями та їх об'єднаннями - з другого, державою та органами місцевого самоврядування - з третього, з регулювання СТВ. Ці взаємозв'язки полягають у взаємних консультаціях, переговорах і примирних процедурах на взаємоузгоджених принципах з метою дотримання прав та інтересів працівників, роботодавців і держави.

Соціальне партнерство уособлює відмову від будь-яких насильницьких, революційних методів вирішення соціальних протиріч, заперечує диктатуру і зорієнтоване на еволюційний шлях розвитку суспільства.

Основні форми соціального партнерства:

2. Спільні консультації представників сторін на усіх рівнях;

© Колективні переговори на всіх рівнях;

© Укладання договорів та угод на всіх рівнях;

2. Погодження на національному і регіональному рівнях соціально-економічної політики та окремих її складових;

© Спільне розв'язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм;

2. Організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях:

© Участь найманих працівників в управління виробництвом;

2. Участь найманих працівників у доходах підприємства на умовах визначених колективним договором;

3. Участь представників сторін у роботі органів соціального партнерства на всіх рівнях

4. Контроль за виконанням спільних домовленостей на усіх рівнях та ін.

Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним, якщо базується на взаємоузгоджених принципах. МОП вироблені принципи, які мають складати основу концепції соціально-трудового партнерства на будь-якому рівні: законність, рівноцінність та рівноправність сторін, свобода вибору та обговорення питань із сфери соціального партнерства, сприяння держави розвиткові соціального партнерства на демократичних засадах та ін..

Тип солідарності передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності та злагоді, єдності і спільності інтересів.

Субсидіарність, як і солідарність ґрунтується на особистій відповідальності, однак згідно з цим типом перевага надається самозахисту порівняно із зовнішньою допомогою. Субсидіарність спрямована на посилення мотивів людей до самореалізації і самозабезпечення та відвернення перенесення відповідальності на державу чи суспільство.

Дискримінація як тип СТВ - це свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб'єктів цих відносин, що зменшує для них можливості у трудовій сфері. Зазвичай дискримінують певні категорії працівників: жінки, молодь, пенсіонери, жінки-роботодавці тощо.

Конфлікт як зіткнення суб'єктів взаємодії, спричинений протилежністю цілей, інтересів, позицій, поглядів є таким типом СТВ, що свідчить про граничне загострення протиріч у трудових стосунках.

Результатом СТВ в державі та показником, що свідчить про їх стан та рівень є якість трудового життя працівників.