17. Функції організаційної культури підприємства.

Організаційна культура характеризується таким ознаками як неформальність, стійкість та всеохопленість; її функції досить різностронні, основні з них:

- охоронна - бар'єр для проникнення в колектив організації неба­жаних тенденцій;

- інтегруюча - система цінностей, що об'єднує інтереси всіх рівней організації;

- регулююча - неформальні правила поведінки кадрів в процесі роботи;

- адаптивна - пристосування працівників до організації і навпаки, тобто соціалізація працівників;

- заміщаюча - сильна організаційна культура дозволяє ефективно заміняти формальну структуру управління організацією;

- освітньо-розвиваюча - організація - сім'я і вона зацікавлена в створенні кадрового потенціалу, людського капіталу;

- управління якістю - якість робочого середовища і роботи тран­сформується в якість продукції;

- орієнтація на споживача - попит є основою діяльності підприємства-виробника;

- регулювання партнерських відносин - норми і правила відно­син, що перш за все породжують моральну відповідальність, а не юри­дичну;

- пристосування до потреб зовнішнього середовища - опе­ративність, вміння усувати, нейтралізувати негативні наслідки, пов'язані з протиріччями мети організації і ринку.

18. Зміст та задачі плану соціального розвитку

Колектив підприємства, організації є невід'ємною частиною суспільства, його основною виробничою і соціальною ланкою.

Тому плани, що регулюють діяльність колективу, повинні охоплювати не тільки господарчу діяльність, вони повинні мати і соціальну нап­равленість.

Виділення питань соціального розвитку, як самостійного напрям­ку, обумовлено потребами та можливостями підприємств. Створений виробничий потенціал, досягнення НТП дозволяють зробити крок до вирішення задач, пов'язаних з підвищенням матеріального добробуту працівників. Ріст культурного і професійного рівня кадрів, покращання житлово-побутових умов і умов праці, зміцнення здоров'я, розвиток колективізму є чинниками, які впливають на підвищення продуктивності та якості праці, підвищення ефективності. Тобто, слід виходити з того, що маємо підвищення зворотної дії соціальних факторів на ефективність виробництва, прискорення темпів НТП, забезпечення конкурентоспроможності в ринкових умовах господарювання.

У той же час необхідність соціального планування, соціального розвитку колективу підсилюється вимогами НТП. Ускладнення вироб­ництва, технологій, примінення нового складного устаткування, автоматизованих ліній та комплексів пред'являють високі вимоги до необхід­ності підвищувати культурний, освітній і професійний рівень кадрів.

У нових умовах господарювання тільки комплексне планування соціального розвитку підприємства в органічному поєднанні з підвищенням ефективності виробництва забезпечить досягнення кінцевих результатів.

План соціального розвитку колективу слід розглядати як достатньо обґрунтовану, матеріально і фінансово забезпечену систему запроваджень, які покликані покращити соціальну структуру трудового колективу, умови життєдіяльності людей, підвищити трудову і суспільну активність працівників.

Звідси витікають завдання соціального планування:

• найбільш повне задоволення постійно зростаючих потреб членів колективу;

• створення умов для всебічного і гармонічного розвитку особистості;

• підвищення соціальної активності працюючих;

• формування інфраструктури та організаційної культури, що створюють умови для досягнення високих кінцевих результатів роботи.

В основу розробки плану повинні бути закладені наступні принципи:

• запровадження і показники соціального розвитку колективу підприємства повинні бути ув'язані в галузевих і територіальних розрізах;

• використовувані норми і нормативи, впровадження плану по­винні бути розповсюдженні на всі соціальні групи;

• рішення соціальних проблем повинно носити комплексний ха­рактер;

• не слід допускати в плані присутності соціальних цілей, які не відповідають реальним можливостям колективу і не забезпечуються необхідними ресурсами;

• добиватися оптимізації всіх сторін життєдіяльності трудо­вого колективу: виробничо-господарської, соціально-побутової, культурно-духовної.