4. Методи планування пвп

Існують різні методи планування чисельності працівників, основні з них такі:

- на основі трудомісткості,

- за нормами виробітку за одиницю часу,

- за нормами обслуговування.

Планова трудомісткість виробничої програми визначається по плановому нормативу трудових затрат на одиницю продукції, помноженому на плановий випуск продукції. Планову чисельність працівників визначають шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на ефективний фонд робочого часу одного працівника за рік. При цьому враховується заплановане перевиконання норм часу:

Чпл = Т пл. / Фпл х Квн,

де Чпл – планова чисельність робітників-відрядників;

Тпл – планова трудомісткість виробничої, програми, нормо-годин;

Фпл – плановий ефективний фонд часу одного працівника, годин;

Квн – плановий коефіцієнт виконання норм.

Чисельність працівників для виконання заданого обсягу робіт в натуральному вираженні як правило, визначають по нормах виробітку. Для цього спочатку визначається необхідний фонд ресурсів праці, виходячи з норм виробітку:

Тв = Q /q,

де Тв – робочий час, необхідний для виконання обсягу робіт за нормами;

Q – обсяг і-их робіт в прийнятих одиницях виміру;

q – планова норма виробітку і-тої продукції за одиницю часу (в прийнятих одиницях виміру).

Коли відома кількість нормованого часу, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт, можна розрахувати необхідну чисельність працівників за формулою:

Чпл = Тв / Фпл х Квн,

На основі розрахунку потреби у персоналі розробляється штатний розклад підприємства, який затверджується керівником за згодою з профспілками.

Штатний розклад – це документ, який указує обов’язкову чисельність робітників по кількості, складу, професіям, спеціальностям, кваліфікації, розміру постійній частки заробітної плати на одиницю часу і на рік, а також доплати і надбавки відносно постійного характеру. Після визначення потреби в персоналі проводяться заходи по набору робітників необхідної кваліфікації. В обґрунтуванні розробки розрахунків чисельності персоналу підприємства і складається кадрова політика.

Планування чисельності працівників, які виконують роботи, на які є норми обслуговування, зводиться до визначення загальної кількості об'єктів обслуговування з урахуванням змінності. Явочне число працівників визначається діленням цієї кількості об'єктів на норму обслуговування:

Чсп = Q х S х Ксп / Нобс,

де Q – кількість об'єктів обслуговування;

Нобс – норма обслуговування, тобто кількість одиниць обладнання, розмір виробничих площ, тощо, що обслуговуються одним або групою працівників;

Ксп – коефіцієнт, середньоспикового складу, який визначається діленням номінального фонду робочого часу на планове число робочих днів.

5. Планування явочного та спис очного складу прац-ків.

При плануванні персоналу виділяють явочний та обліковий склад.

Явочна кількість хар-зує собою ту к-кість роб-ків, працівників, яка необхідна для виконання вир-чого завдання; щоденної виробничої програми на всіх дільницях та підрозділах п-ва:

- поопераційний розрахунок;

- по потоку цеху.

N-норма часу на операцію

- такт потоку

Взм-змінний випуск

НВ-норма виробітку

N-планова трудомісткість

Кнв- коеф.виконання норми виробітку

Ф-фонд робочого часу

В-обсяг робіт

Z-норми обслуговування, зони обслуговування

Кількість спеціалістів, керівників та службовців встановлюється по питомим нормам на 100 робітників основного вироб-ва. Або ж по такій залежності:

К_яв= ∑m_i*t_i /T *ДО1*ДО2

m_i – середня кількість відповідних дій в межах певного виду організаційно - управлінських робіт, t_i – час, необхідний на виконання одиниці роботи, Т – робочий час спеціаліста, ДО1 – коеф, який враховує різні види робіт, які не можливо передбачити плановими розрахунками. ДО2 – коефіцієнт розподілу часу по відповідним функціям.

Кількість явочних МОП розраховується по нормам обслуговування.

Кількість учнів розрах-ся, виходячи з необхідності покриття дефіциту робочої сили, що встановлюється завдяки складанню балансу робочої сили. Учні – виходячи з балансу роб.сили.

Пожежно-сторожова охорона приймається по відповідним відомчим нормативам.

Для розрахунку явочної кількості роб.персоналу можуть бути задіяні структурні підрозділи:

Е-можливе вивільнення або залучення роб.сили.

2.На п-ві планується облікова к-кість працівників. До списочного складу відносять явочну к-кість роб-ків, що прийняті на роботу; з випробуванням; роб.,що знаходяться у відрядженні; на підвищ.кваліфікації; що прац. за труд.договором; прийняті для заміщення відсутніх; ті,що тимчасово відсутні (хвороба, лікування, відпустки, пов’язані з навчанням, декретні відпустки); всі постійні, сезонні, тимчасові роб-ки; ті, на яких є труд. книжки.

Списочна (облікова) к-кість передбачає наявність певного резерву.

Резерв: Кр=Кспис-Кяв

Облікова чисельність розраховується в залежності від організації форм відпустки:

- при одночасовій

- при різночасовій

-кількість явочн.роб. з одночасовою відпусткою.

- кількість явочн.роб. з різночасовою відпусткою.

Zд-%невиходів, пов’язаних з дод.відпусткою.

Zд.об-…з виконанням держ.обовязк.

Zл-..з лікарняними.

Zін-..інші невиходи.

Zос-% невиходів повязаних з основною відпусткою

6. Хар-ка методів планування росту ПП.

Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Планування ПП хар-зує ефективність живої праці її використання. ЇЇ рівень характеризує в-ти часу на одиницю споживчої вартості. Метою планування зростання продуктивності є: розрахунок основних техніко-економічних показників виробни­чо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки і по­рівняння варіантів проекту плану; найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших ви­робничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

Планування росту продуктивності праці здійснюється такими методами:Методом прямого розрахунку;Методом корегування досягнутого рівня; Методом укрупненого розрахунку планового рівня; Пофакторним методом.

1) метод прямого розрахунку:

N- норма часу

2) метод корегування досягнутого рівня:

3) метод укрупненого розрахунку планового рівня за окремими цехами, підрозділами і операціями:

4) пофакторний метод: передбачає групування за певними ознаками факторів, що впливають на економію роб.сили. Всі фактори об’єднують в групи: фактори підвищ.техн.рівня вир-ва; фактори, пов’язані зі зміною структури та обсягу вир-ва; фактори вдосконалення управління, організації вир-ва та праці.