2.Структура та порядок складання плану з праці,кадрів та оплати праці.

Серед елементів виробничого потенціалу персонал підприємства, його професійно-кваліфікаційний рівень є запорукою високого рівня продуктивності праці, її якості, своєчасного виконання виробничої прог­рами та ефективності виробництва в цілому.

Оплата праці персоналу займає значну частину у витратах, що формують собівартість продукції.

Тому зрозуміло, яке значення займає цей розділ у складанні плану виробництва, бо саме він дозволяє забезпечити балансову ув'язку бага­тьох розділів плану економічного та соціального розвитку підприємства.

Розробка плану за його складовими починається після того, як сформована виробнича програма основного виробництва та допоміж­ного. Вихідними даними його складання є: результати аналізу виконан­ня плану за звітний період; виробнича програма, трудові норми і норма­тиви; баланс робочого часу; організаційно-технічні заходи по підвищен­ню продуктивності праці; трудомісткість робіт, продукції; діючі форми та системи оплати праці; чисельність працівників за категоріями, професі­ями, спеціальністю; законодавчі документи про оплату праці.

План складається з таких розділів:

1. планування персоналу;

2. планування продуктивності праці;

3. планування фонду оплати праці;

4) планування середніх показників з оплати праці та продуктивності праці.

Розробка цих розділів повинна забезпечити зростання продуктив­ності праці більш високими темпами, ніж заробітку; виконання правиль­них співвідношень у заробітку окремих категорій; підвищення стимулю­ючого значення заробітної плати в підвищенні ефективності і забезпе­чення потреби в кадрах та встановлення оптимального співвідношення між різними категоріями; забезпечення погодження показників з праці та її оплати з іншими техніко-економічними показниками.

План розроблюється в два етапи:

• перший - аналіз виконання плану за звітний період, розробка та коригування відповідних норм і нормативів, складання проекту плану.

• другий - погодження проекту, розробка (при необхідності) до­даткових організаційно-технічних запроваджень, погодження скоригованого плану з іншими розділами техніко-економічного плану

3.Класифікація та планування персоналу.

Кадри підприємства становлять сукупність працівників з необхід­ною професійною підготовкою, навичками та досвідом роботи. Вони мо­жуть працювати постійно або на основі контракту, трудової угоди.

Розрізняють промислово-виробничий персонал (ПВП) та непромисловий персонал (НПП).

До ПВП належать працюючі в основних і допоміжних підрозділах, лабораторіях, апараті заводоуправління, працівники охорони.

У залежності від функцій ПВП діляться на такі категорії:

1. робітники основного та допоміжних виробництв;

2. керівники;

3. спеціалісти;

4. службовці;

5. молодший обслуговуючий персонал;

6. учні;

7. пожежно-сторожова охорона (ПСО).

Керівники - це працівники, що обіймають керівні посади підпри­ємства та його підрозділів.

Спеціалісти - працівники, що зайняті інженерно-технічними, економічними та іншими роботами.

Службовці - працівники, що здійснюють підготовку, оформлення документів, господарське обслуговування, облік і контроль.

Молодший обслуговуючий персонал - працівники, що викону­ють обслуговуючі функції основного виробництва.

Учні - особи, що проходять індивідуальне чи групове виробниче навчання для подальшого поповнення категорії робітників.

Важливою є класифікація персоналу за професіями, спеціальнос­тями, кваліфікацією.

Професія характеризує вид трудової діяльності; спеціальність - в межах професії характеризує відносно вузький вид робіт.

Кваліфікація визначає ступінь підготовленості працівника до вико­нання професійних функцій обумовленої складності.

За кваліфікацією робітники поділяються на 4 групи, а конкретний рівень кваліфікації характеризується розрядами, що визначається та­рифно-кваліфікаційним довідником.

Рівень кваліфікації робітників, спеціалістів, службовців залежить від рівня освіти, досвіду роботи. Для них теж існує 4 категорії.

Кількість працюючих планується окремо за категоріями. Розра­хунки ведуться по службах, цехах, підрозділах.

До непромислової групи належать працівники, зайняті у невироб­ничій сфері (лікувально-санітарні пункти, дитячі установи, житлово-ко­мунальні служби, харчування та ін.).

Загальна кількість працюючих в плані з праці встановлюється як середньо-облікова кількість ПВП та НПП. На основі розрахунків склада­ють зведений план з праці.

При плануванні працюючих визначають обліковий (списковий) склад. Це всі постійні, сезонні та тимчасові робітники; ті, що знаходять­ся у відпустках, на лікарняних, у відрядженнях, на лікуванні; виконують держобов'язки, і на яких є трудові книжки.