19. Структура плану соціального розвитку

Вихідними даними при складані плану є установлені програмні завдання, прогнози соціального розвитку, соціальні міжгалузеві, галузе­ві і локальні норми, матеріали соціологічних досліджень, пропозиції.

Для розробки плану необхідно використовувати інформацію, яка повинна бути універсальною, достовірною, співставимою.

Велика роль при цьому відводиться соціологічним дослідженням на підприємстві, результати яких використовуються при складанні пла­ну. Для проведення цих робіт проводять опитування, анкетування, від­бір та опрацьовування статистичної та оперативної документації.

При плануванні параметрів соціального розвитку використовують­ся якісні та кількісні показники, які відображають відповідні напрямки со­ціального розвитку.

Наприклад, у практиці планування підприємств використовуються

такі показники:

Коефіцієнт забезпеченості житлом :

= 1 -

- число працівників, які потребують житла, чол..

- загальна кількість працюючих, чол..

Коефіцієнт забезпеченості дитячими закладами:

=

-кількість задовільнених продань;

- кількість поданих заяв.

Коефіцієнт забезпеченості посадочними місцями в їдальні:

=

- фактична кількість місць в їдальні;

- кількість норм за санітарними нормами

Коефіцієнт забезпечення медичним обслуговуванням

=

Мф – фактична кількість медпрацівників, чол.;

Мн – нормативна кількість медпрацівників, чол..

При складанні плану необхідно вивчити та проаналізувати досвід інших підприємств.

Цей досвід свідчить про те, що розробка плану передбачає пос­тійне виконання певних видів робіт.

План соціального розвитку колективу розробляється за такими розділами:

1. зміни соціально-демографічної структури виробничого ко­лективу;

2. підвищення професійного, кваліфікаційного та освітянського рівня працюючих на підприємстві;

3. покращання умов праці, побуту і охорони здоров'я;

4. покращання соціально-культурних та житлово-побутових умов;

5. розвиток соціальної активності працівників.

Перший розділ передбачає запровадження по регулюванню соці­ально-демографічної структури робітників підприємства. При цьому, до уваги береться те, що демографічні фактори повинні діяти взаємно з со­ціальними характеристиками працюючих: стать і вік - з професією і за­гальним стажем роботи, рівнем загальної і соціальної освіти; умови пра­ці і кваліфікація - не тільки з загальним стажем роботи, але й зі стажем роботи на даному підприємстві, за професією.

Формування соціально-демографічних груп працівників у колекти­ві (в т. ч. молоді, частки жінок, робітників старшого віку і ін.) також вико­нується з урахуванням демографічних і соціальних ознак.

Другий розділ передбачає комплекс запроваджень, направлених на підвищення кваліфікації, освітянського рівня членів колективу, про­фесійної майстерності, зменшення частки робітників, зайнятих важкою ручною працею, на транспортних та вантажних роботах, шкідливих опе­раціях. В цьому розділі передбачаються напрямки розвитку матеріаль­ної бази, професійно-технічного навчання.

Третій розділ належить до одного із найважливіших розділів плану. Запропоновані запровадження витікають із детального аналізу стану охорони і техніки безпеки праці, умов праці, виробничого травматизму і профзахворювань.

При плануванні виділяють такі групи запроваджень:

1) загальні умови праці:

• стан виробничих, учбових, лабораторних корпусів;

• організація та оснащення робочих місць;

• організація кутків та місць відпочинку;

• оформлення інтер'єру приміщень;

• забезпечення робочих місць спецодягом, спецвзуттям;

2)технічні умови праці:

• механізація та автоматизація важких та небезпечних робіт;

• примінення спецустановок, пристроїв;

• примінення та запровадження нових технологій, автоматичних та напівавтоматичних ліній;

3)санітарно-гігієнічні умови праці:

• мікроклімат (склад і температура повітря, вологість);

• освітлення;

• запиленість, загазованість;

• вібрація, шум;

4)психофізіологічні умови праці:

• виробнича естетика;

• режим праці та відпочинку;

• ергономіка засобів праці;

5) санітарно-побутові умови праці:

• стан побутових приміщень;

• побутове обслуговування;

• загальне медичне і лікувально-профілактичне обслуговування;

• організація харчування;

• упорядкування та озеленення території;

• радіофікація, зв'язок;

6)умови безпеки праці:

• механізація, автоматизація важких, небезпечних робіт;

• встановлення огорож, сигналізації, системи автоматичного від­ ключення робочих органів устаткування та ін.

Запровадження, направлені на поліпшення побутових умов, ділять­ся на ті, що належать до виробничого та позавиробничого побуту.

Слід враховувати, що всі об'єкти побутового призначення ділять­ся на кілька груп:

1. зовнішні (передзаводські, підсобно-господарчі);

2. об'єкти території підприємства (прохідні, камери збері­гання);

3) медико-профілактичні (кімнати гігієни, психологічного розвантаження).

Розробка запроваджень по поліпшенню позавиробничого побуто­вого обслуговування передбачає виконання комплексу робіт, що нап­равлені на максимальне задоволення побутових потреб працівника за межами підприємства, утому числі в гуртожитках (організація магазинів, кулінарії, центрів торгового та побутового обслуговування, ремонтних майстерень та ін.).

В розділі знаходять своє місце заходи по забезпеченню працюю­чих житлом, дитячими установами, місцями в гуртожитку, а також ком­плекс запроваджень по підвищенню їх значення.

Програма, направлена на охорону здоров'я, передбачає комплекс заходів попередження та зниження захворювань, розвитку лікувально-профілактичних установ, диспансеризацію, розширення масштабів са­наторно-курортного лікування, організацію дієтичного харчування. Це четвертому розділі плану.

Однією з задач соціального планування є розробка заходів, нап­равлених на розвиток соціальної активності працівників, виховання в них громадської позиції, розвиток демократичних принципів управління, гармонійного розвитку особистості.

У цьому розділі плану передбачається комплекс заходів, направ­лених на розширення і більш повне використання можливостей колек­тиву по поліпшенню виховання його членів (особливо молоді), організа­ції культурно-масової та спортивної роботи, використання дозвілля, роз­витку нових форм роботи по формуванню людини високих моральних принципів, естетичному вихованню.

З розвитком господарчої самостійності підприємств доцільним є складання цільових комплексних програм типу "Сім'я", "Житло", "Дозвіл­ля" та ін. Обов'язковими елементами цих програм є перелік запровад­жень, необхідні ресурси, термін виконання, контроль і відповідальність.