§ 4. Антиконкурентні дії органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю

Державна влада за своєю природою є монопольною, тому під час регулювання підприємницької діяльності органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністратив­но-господарського управління та контролю можливе прий­

няття ними неправомірних рішень, які обмежують права під­приємців, призводять до недопущення, спотворення, а іноді й до усунення конкуренції з ринку. Вчинення таких дій за­бороняється і тягне за собою відповідальність згідно із зако­нодавством.

Законодавством України як окремий вид порушення зако­нодавства про захист економічної конкуренції виділено анти-конкурентні дії органів державної влади, місцевого самовря­дування, адміністративно-господарського управління та контролю. Сьогодні виявлення та припинення таких пору­шень є дуже актуальним, бо за кількістю припинених орга­нами Антимонопольного комітету України порушень законо­давства про захист економічної конкуренції вони посідають друге місце після зловживань монопольним (домінуючим) становищем на рику. Вчинення таких дій заборонено стаття-• ми 15—17 Закону України «Про захист економічної конку­ренції», що визначають неправомірну діяльність, яка є анти-, конкурентними діями органів державної влади, місцевого са­моврядування та адміністративно-господарського управління та контролю

Якщо державна влада за своєю природою є монопольною, то рішення, які приймають органи державної влади, є обов’язковими до виконання. Тому під час регулювання під­приємницької діяльності органами державної влади, місцево­го самоврядування, адміністративно-господарського управ­ління та контролю можливе прийняття неправомірних рі­шень, які обмежують права підприємців, призводять до спо-; творення, а іноді і до усунення конкуренції з ринку.

у Антиконкурентними діями органів державної влади, місце-і’ вого самоврядування, адміністративно-господарського управ-| ління та контролю визнаються будь-які акти (рішення, нака-;: зи, розпорядження, постанови тощо), надання письмових чи ^г! усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи без-| діяльність зазначених органів, які призвели або можуть при-; звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен-» ня конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються:

• заборона або перешкоджання створенню нових під­приємств чи здійснення підприємництва в інших орга­нізаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а та­кож встановлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи реалі­зацію певних видів товарів;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни, між­галузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації суб’єктів господарювання в інших формах;

• пряме або опосередковане примушування суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення догово­рів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

• будь-яка дія, спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб’єктами гос­подарювання за територіальним принципом, асорти­ментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;

• встановлення заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в інший або надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в інший в пев­ному обсязі чи за виконання певних умов;

• надання окремим суб’єктам господарювання або гру­пам суб’єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції;

• дія, внаслідок якої окремим суб’єктам господарюван­ня або групам суб’єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності по­рівняно з конкурентами;

• дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підпри­ємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації то­варів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.

Ці антиконкурентні дії можуть чинитися внаслідок широ­кого спектра неправомірних дій і рішень зазначених органів, що можуть прийматися як посадовою особою одноособове, так і колегіальне.

Загальним результатом вчинення зазначених дій є або бу­де недопущення, обмеження або усунення конкуренції з ринку.

Переважну більшість порушень законодавства про захист економічної конкуренції вчиняють органи державної влади

^Л та місцевого самоврядування прийняттям неправомірних ак-

тів, що обмежують вільну економічну діяльність на ринку та спотворюють дію економічних законів, обмежуючи тим са­мим конкуренцію.

Зазначені неправомірні акти можна класифікувати так:

1) акти (дії), спрямовані на спотворення загальної органі­заційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання;

2) акти (дії), спрямовані на спотворення поточної еконо­мічної діяльності суб’єктів господарювання;

3) акти (дії) з неправомірного надання окремим суб’єктам господарювання певних пільг.

Акти (дії), спрямовані на спотворення організаційно-еко­номічної діяльності суб’єктів господарювання, реалізуються

І перш за все шляхом створення неправомірних перешкод на шляху виникнення нових суб’єктів господарювання у будь-якій сфері діяльності, крім випадків, передбачених законо­давством.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

До Тернопільського відділення Антимонопольного коміте­ту України надійшла заява від фармацевтичної фірми «Рута-Фарм» із приводу відмови Монастириської міської ради від­крити аптечний кіоск на території м. Монастириська.

Як було встановлено, рішення Монастириської міської ра­ді ди грунтувалося на нормативно-правових актах, які не могли і, бути підставою для заборони розміщення кіоску на території І міста.

Тернопільське відділення Комітету визнало дії Монастири­ської міської ради такими, що стримують розвиток конкурен­ції на ринку реалізації лікарських засобів і обмежують діяль­ність фармацевтичної фірми «Рута-Фарм», та звернулось до неї з поясненням щодо неправомірності прийнятого рішення та пропозицією привести його у відповідність до вимог зако­нодавства.

Монастириська міська рада повторно розглянула питання щодо відкриття аптечного кіоску, але рішення не змінила, ; пояснюючи це відсутністю потреби в нових аптеках.

^: Тернопільське відділення Антимонопольного комітету роз-; глянуло справу про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, за результатами якої дії Монасти­риської міської ради кваліфіковано як заборону або пере-

шкоджання створенню нових підприємств чи здійснення під­приємництва в інших організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, та прийняло розпорядження з вимогою привести неправомірно прийняте рішення відповідно до законодавства.

Оскільки Монастириська міська рада проігнорувала роз­порядження відділення Антимонопольного комітету, останнє подало позовну заяву до господарського суду Тернопільської області. Господарський суд задовольнив позов, рішення Мо-настириської міської ради визнано недійсним.

* * •і-

Акти (дії), спрямовані на спотворення поточної економіч­ної діяльності суб’єктів господарювання, можна поділити на 2 категорії:

1) ті, що встановлюють прямі або опосередковані заборо­ни на здійснення окремих видів діяльності чи виробництво окремих видів товарів;

2) ті, що зобов’язують вчинити певні дії.

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Донецька обласна державна адміністрація без погодження з органами Антимонопольного комітету прийняла розпоряд­ження, яким керівникам Донбаської регіональної митниці, Донецької залізниці. Маріупольського морського торгового порту та автопідприємств, що здійснюють вантажні переве­зення, пропонувалося здійснювати транспортування брухту відходів чорних і кольорових металів за межі області лише після отримання власником металобрухту спеціального доз­волу на право його вивезення. Розпорядження було взято до виконання Донецькою регіональною митницею. Донецькою залізницею, Маріупольським морським торговим портом та Донецьким територіально-виробничим об’єднанням авто­транспорту. За інформацією суб’єктів господарювання, оформлення дозволу на право вивезення брухту за межі об­ласті (нового на кожний місяць) займало близько трьох тиж­нів, що створювало додаткові труднощі в роботі підприємств.

Розпорядженням Антимонопольного комітету дії Донець-•кої облдержадміністрації було визнано порушенням законо­давства про захист економічної конкуренції і зобов’язано по­рушника в місячний термін привести своє розпорядження у

відповідність до вимог законодавства.

* * *

Приклад антиконкурентної діяльності органів влади . та місцевого самоврядування з практики органів Антимонопольного комітету

Рядом розпоряджень Донецької облдержадміністрації бу­ло зобов’язано підприємців проводити дооцінку горілки та :: лікеро-горілчаних виробів, які завозяться в область, до рівня | оптово-відпускних цін на цю продукцію місцевих виробників. І Незважаючи на звернення Антимонопольного комітету до ї Донецької облдержадміністрації щодо приведення зазначе­них розпоряджень у відповідність до вимог законодавства, ; остання не лише не зреагувала, а й прийняла нові розпоряд­ження з аналогічними нормами, зокрема зобов’язала підпри-й: ємців при формуванні цін на тютюнові та лікеро-горілчані , вироби до сум оптово-збутової та торговельної надбавки за-[ стосовувати цільову надбавку у розмірі 5%.

| Прийнявши зазначені розпорядження, облдержадміністра­ція не лише порушила вимоги законодавства про захист еко­номічної конкуренції, а й вимоги статей 21 та 23 Закону

(України «Про підприємства в Україні», а також ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування», що за зверненням Антимонопольного комітету підтвердили Міністерство еко­номіки та з питань європейської інтеграції України, Мініс­терство фінансів та Державна податкова адміністрація. Антимонопольний комітет визнав, що зазначеними діями Донецька облдержадміністрація вчинила порушення законо­давства про захист економічної конкуренції України.

| Обидва види актів (дій), спрямованих на спотворення ді­яльності суб’єктів господарювання так чи інакше впливають на свободу економічної діяльності, повністю або частково виключаючи її. Якщо акти (дії) першого виду спрямовані на спотворення організаційно-економічної діяльності суб’єктів господарювання і можуть створити перешкоди на шляху створення нових суб’єктів господарювання, то другі створю­ють перешкоди вже існуючим суб’єктам господарювання.

Заборони, що їх встановлюють неправомірні акти органів державної влади та місцевого самоврядування, можуть сто­суватися як певних видів чи напрямів діяльності (наприк­лад, заборона здійснення торговельної діяльності взагалі), так і конкретних видів товарів, робіт, послуг (наприклад, за­борона виробництва та реалізації хліба). Особливо можна виділити заборони органів влади на ввезення, вивезення то-

варів з одного регіону республіки в інший, такі заборони призводять до монополізації регіональних ринків товарів, на

ввезення, вивезення яких є заборона. , -

Слід зазначити, що окреме місце серед антиконкурентних дій органів влади та управління, посідають дії з надання ок-• ремим суб’єктам господарювання податкових та інших пільг.

У юридичному розумінні пільги — це вилучення із загаль-ноправового режиму, тобто, встановлення такого режиму, який ставить одного суб’єкта господарювання чи групу суб’­єктів у привілейоване становище щодо інших, даючи їм мож­ливість здійснювати свою діяльність на вигідніших умовах. Тому, якщо говорити про можливість надання суб’єктам гос­подарювання пільг, то слід зазначити, що відповідно до за­конодавства України можливість та порядок надання пільг суб’єктам господарювання при здійсненні ними підприєм­ницької діяльності мають бути регламентовані відповідними нормативно-правовими актами.

Прикладом такої регламентації є Закон України «Про за­гальні засади створення і функціонування спеціальних (віль­них) економічних зон», яким визначено порядок створення, ліквідації та механізм функціонування спеціальних (вільних) економічних зон на території України, загальні правові й еко­номічні основи їх статусу. У Законі, зокрема, зазначається, що на території спеціальних (вільних) економічних зон ство­рюються сприятливі умови та режим митного оподаткування:

пільговий режим щодо рівня оподаткування, специфічні ва­лютно-фінансові умови, банківсько-кредитна система тощо.

Законодавство також забороняє органам влади та місце­вого самоврядування делегувати владні повноваження об’єд­нанням, підприємствам та іншим особам, якщо це може при­звести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворен­ня конкуренції.

Крім того, забороняється вчинення дій чи бездіяльність органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального орга­ну чи посадової особи), що полягають у схиленні суб’єктів господарювання, органів влади, органів самоврядування, ад­міністративно-господарського управління та контролю до по­рушень законодавства про захист економічної конкуренції, а також створенні умов для вчинення таких порушень.