§ 2. Принципи конкурентного права

Правове регулювання конкуренції базується на принципах конкурентного права. Вони забезпечують цілеспрямований вплив на конкуренцію та учасників ринкових відносин. Ок-

в

ремо можна виділити загальноправові та спеціальні принци­пи регулювання конкуренції.

Загальноправові принципи регулювання конкуренції.

1. Принцип свободи економічної діяльності. Базові по­ложення Конституції України щодо конкуренції грунтуються на визначенні та забезпеченні принципу свободи економіч­ної діяльності. Свобода економічної діяльності — комплекс­на категорія, яка включає передбачені і гарантовані законом:

а) право суб’єкта економічної діяльності розпочинати, проводити та припиняти її у будь-якій не забороненій зако­нодавством сфері;

б) право отримувати, використовувати та передавати пра­вомірну економічну інформацію;

в) свободу та захист від неправомірного впливу на свою діяльність як з боку інших суб’єктів господарювання, так і з боку держави та її органів;

г) право на захист у ході господарської діяльності еконо­мічно слабшого суб’єкта господарювання;

д) право будь-якого суб’єкта господарської діяльності на оскарження рішень та дій (бездіяльності) органів державної влади (місцевого самоврядування) та посадових осіб, якщо такі рішення та дії призводять до обмеження економічної конкуренції.

Цей комплекс прав вводиться в дію та забезпечується різ­ними правовими нормами, які побудовані на базі єдиного принципу свободи економічної діяльності. Його цілком можна віднести до механізмів правового регулювання конкуренції.

2. Принцип державного регулювання ринкових відно­син. Державний вплив на підприємницьку діяльність з кож­ним роком стає осмисленішим та економічно обрунтованим. Процес державного регулювання економіки можна визначи­ти як здійснювану на основі та в межах законодавства цілес­прямовану діяльність державних органів з планування орга­нізації, стимулювання, обліку, контролю та управління різ­ними видами економічної діяльності суб’єктів господарюван­ня та господарською системою в цілому.

Необхідність державного впливу на економіку визна­чається потребою захисту публічних інтересів, у тому числі забезпеченням державних потреб, пріоритетів в економіці та соціальному розвитку, формуванням державного бюджету.

3. Принцип законності. В основі цього загальноправово-го принципу в розумінні конкурентного права лежить прин­цип: дозволено все, крім забороненого законодавством. Цим

принципом у своїй діяльності повинні користуватися підпри­ємці. Разом з тим органи влади, впливаючи на економічні процеси на ринку та конкуренцію, повинні застосовувати інший принцип — заборонено все крім дозволеного законе- І давством. | Спеціальні принципи. . І /. Принцип підтримки добросовісної економічної кон­куренції. Відповідно до конституційних принципів захисту конкуренції, держава гарантує збереження та розвиток рин­кової конкуренції, недопущення зловживань монопольним становищем, забезпечення регулювання сфер державних і природних монополій, а також прийняття та реалізацію та­кого законодавства, яке сприяло збільшенню кількості по­стачальників, покупців, продавців продукції та інших осіб, що господарюють на товарних ринках України.

2. Принцип недопущення зловживання монопольним становищем, обмеження конкуренції, недобросовісної конкуренції. Конкуренція, яку підтримує та захищає держа­ва, може створювати передумови для розвитку та функціо­нування монополій. Тому держава не лише підтримує доб­росовісну конкуренцію, а й не допускає діяльності, що спря­мована на монополізацію товарних ринків, неправомірне об­меження конкуренції, недобросовісну конкуренцію. З цією метою законодавство про захист економічної конкуренції в Україні і було побудовано за конституційним принципом не­допущення зловживання монопольним становищем на рин­ку, неправомірного обмеження конкуренції та недобросовіс­ної конкуренції.

Проголошення та реалізація цього принципу передбачає застосування законодавче оформлених заходів щодо попе­редження обмеження та недопущення діяльності, що при­зводить до спотворення або усунення конкуренції з ринку. Ці заходи мають бути спрямовані не лише на діяльність під­приємців, а в першу чергу на діяльність органів державної . влади та місцевого самоврядування.

3. Принцип спеціального регулювання сфер природних та державних монополій. Дія конституційного принципу, що був розглянутий вище, не поширюється на сфери госпо­дарської діяльності, у яких монополізм є економічно та юри­дичне виправданим. Йдеться про природні монополії, які ос­таннім часом підлягають інтенсивному державному регулю­ванню, спрямованому на недопущення зловживань еконо­мічною владою суб’єктами, що діють у сферах природних

; монополій. Законодавством, зокрема Законом України «Про

природні монополії», регламентовано наявність та функціо-і нування сфери природних монополій, забезпечується конт-’•: роль за їх діяльністю. Тому, щоб зберегти належний рівень ^! конкурентних відносин, таке саме регулювання має забезпе-^: чуватися і щодо державних монополій.

4. Принцип єдиного економічного простору. Принцип єдиного економічного простору передбачає вільне перемі­щення товарів, послуг та фінансових коштів територією Ук­раїни. Відповідно до цього принципу територія України є єдиною сферою обігу товарів (робіт послуг) та коштів, де здійснюються виробництво, обмін, розподіл та виробниче споживання різноманітних благ на основі єдиної законодав­чої бази. Практична реалізація цього принципу забезпечить найповніше використання різних факторів виробництва, під­вищення «прозорості» товарних ринків на території країни, ефективне застосування економічної інформації, задоволен­ня попиту на товари (роботи послуги) різних видів. Згідно з цим принципом на законодавчому рівні має бути закріплено заборону на встановлення будь-яких штучних бар’єрів, що обмежують можливість переміщення товарів, послуг, фінан­сових потоків територією країни.

Для реалізації зазначеного принципу на території України не дозволяється встановлення митних кордонів, мита, зборів та будь-яких інших перепон (бар’єрів) для вільного перемі­щення товарів, послуг чи фінансових коштів. Однак, незва­жаючи на встановлену заборону, ці перепони виникають. Саме тому в Законі України «Про захист економічної конку­ренції» є положення, що не дозволяють встановлювати забо­рони на реалізацію певних товарів з одного регіону України в інший.

5. Принцип ефективності захисту економічної конку­ренції. Згідно з цим принципом з переліку загальних забо­рон, що їх містить законодавство про захист економічної конкуренції, існують певні винятки. Вони обумовлені прин­ципом розумної ефективності. Наприклад, відповідно до по­ложень Закону України «Про захист економічної конкурен­ції» вчинення антиконкурентних узгоджених дій заборонено, проте такі дії можуть бути дозволені, якщо їх учасники до­ведуть, що ці дії сприяють вдосконаленню виробництва, еко­номічному розвиткові, раціоналізації виробництва тощо.

6. Принцип заборони зловживань. Відповідно до цього принципу покаранню підлягає лише зловживання монополь­ним (домінуючим) становищем на ринку, але не економічна влада. Цей підхід є традиційним і для європейської системи конкурентного права.

7’. Принцип поєднання попереднього та наступного контролю. Цей принцип широко застосовується при конт­ролі за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції під час здійснення суб’єктами господарювання концентрації узгоджених дій. Поєднання попереднього та на­ступного контролю дає можливість охопити якомога більшу кількість об’єктів, що перевіряються, і водночас не обмежу­вати діяльність підприємців.

5. Принцип захисту вітчизняних товаровиробників від недобросовісної іноземної конкуренції. Українські то­варні ринки максимально відкриті для іноземних товарови­робників. Однак іноземна конкуренція не повинна завдавати шкоди економіці України. Тому для захисту вітчизняних то­варовиробників держава вживає спеціальних захисних захо­дів (наприклад, антидемпінгові, антисубсидійні заходи). Їх правовою основою є закони України, що регулюють і регла­ментують зовнішньоекономічну діяльність та захищають зов­нішньоекономічні інтереси України.