§ 1. Сутність економічної концентрації щ

Здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господа­рювання зумовлює процеси їх економічної концентрації, яка відбувається у вигляді створення, злиття, ліквідації підпри­ємств, переходу прав власності, управління або користуван­ня майном, набуттям одними підприємцями прямого або опосередкованого контролю над іншими. Таким чином, з юридичної точки зору економічну концентрацію можна ви­значити як дії, спрямовані на створення, ліквідацію, реорга­нізацію суб’єктів господарювання, придбання, передачу в оренду майна. З економічної точки зору концентрація — це дії, спрямовані на набуття контролю над ринком товару. Внаслідок економічної концентрації відбувається перехід ре­сурсів від однієї особи до іншої, окремі суб’єкти господарю­вання можуть набувати значної ринкової влади, що у свою чергу дає їм змогу самостійно або разом з іншими впливати на ринкову конкуренцію.

Державний контроль за економічною концентрацією — ефективний засіб конкурентної політики, що застосовується у багатьох зарубіжних країнах, зокрема у Німеччині, Сло­ваччині та Росії. Він здійснюється з метою запобігання появі монопольних утворень, монополізації товарних ринків, на­буття або посилення свого монопольного становища окреми­ми суб’єктами господарювання, а також унеможливлення спотворення, обмеження або усунення конкуренції з ринку. Отже, значно легше запобігти появі нових монопольних ут­ворень, ніж потім боротися з їх зловживаннями та чинити примусовий поділ.

Відповідно до правил, прийнятих Європейською спільно­тою, про всі випадки концентрації, показники яких переви­щують певні визначені величини, їх учасники мають повідо-

мити Європейську Комісію. У разі неподання відповідної ін­формації передбачено відповідальність у вигляді штрафів. Якщо Комісія дійде висновку, що така концентрація створює або посилює домінуюче становище і через це ефективна кон­куренція може бути істотно обмежена на спільному ринку або в його значній частині, вона оголошує її несумісною зі спільним ринком. При цьому, якщо така концентрація вже •відбулася. Комісія може вимагати від ініціаторів концентра­ції її скасування.

У Федеративній Республіці Німеччині про кожне злиття, в якому задіяно підприємство із сукупним річним оборотом, що перевищує визначену законом суму, в обов’язковому по­рядку повідомляється Федеральне картельне відомство. Як­що очікується, що через злиття виникне або буде посилене домінуюче становище на ринку, Федеральне картельне ві­домство забороняє злиття. При цьому може бути заборонено як злиття, що вже відбулося, так і заплановане злиття.

Згідно із законодавством Франції будь-який проект кон­центрації або заходи з концентрації, які здатні погіршити конкуренцію, можуть бути піддані за запитом міністра еко­номіки експертизі Ради з конкуренції. На підставі висновку Ради міністр економіки або міністр, що відає відповідною га­луззю, може видати постанову про скасування проекту кон­центрації, відновлення попереднього становища або вжиття заходів щодо забезпечення або поновлення достатньої кон­куренції.

Аналогічні правові інститути є у законодавстві країн з пе­рехідною економікою. Відповідно до законодавства Росій­ської Федерації у визначених законом випадках злиття й приєднання комерційних організацій, створення, злиття й приєднання їх об’єднань, ліквідація й розділ (виділення) дер­жавних і муніципальних унітарних підприємств здійснюєть­ся за попередньою згодою федерального антимонопольного органу. За попередньою згодою федерального антимонополь­ного органу за певних умов здійснюється також придбання акцій (часток) із правом голосу у статутному капіталі госпо­дарського товариства, набуття у власність або користування одним господарюючим суб’єктом основних виробничих засо­бів або нематеріальних активів іншого господарюючого суб’» єкта. Федеральний антимонопольний орган має право відхи­лити відповідні клопотання, якщо їх задоволення може при­звести до посилення домінуючого становища господарюючо-

^;; го суб’єкта та (або) обмеження конкуренції. Якщо вищеза­значені дії можуть призвести до виникнення або посилення домінуючого становища господарюючого суб’єкта та (або) обмеження конкуренції, особи, які їх здійснюють, зобов’яза­ні на вимогу федерального антимонопольного органу у ви-- значені ним строки вжити заходів щодо поновлення необхід­них умов конкуренції*.

Вплив процесу економічної концентрації на конкуренцію є неоднозначним. З одного боку, економічна концентрація зов­сім необов’язково призводить до негативних економічних наслідків і навіть навпаки сприяє підвищенню ефективності виробництва, зниженню виробничих витрат суб’єктів госпо­дарювання та скороченню дублюючих ланок виробництва, відкриває нові ринки. Велику заінтересованість у поширенні процесу економічної концентрації виявляють, зокрема, ті країни, де є великі холдингові компанії, оскільки йдеться не стільки про концентрацію виробництв, скільки про концент­рацію капіталів, на базі яких розвиваються ці виробництва. Споживачі також отримують певний виграш від економічної концентрації у вигляді ширшого вибору товарів, пропонова­них за доступнішими й вигіднішими цінами.

З іншого боку, в економічній концентрації суб’єктів госпо­дарювання може критися небезпека для конкуренції, оскіль­ки лідерство на ринку за змістом дуже близьке до доміну­вання на ньому. Як для світової економіки, так і для еконо­міки України, можуть мати місце й негативні наслідки від процесу економічної концентрації. Вони полягають, зокрема, у створенні сприятливих передумов для утворення монопо­лій та олігополій, зловживання ринковою владою великими компаніями у ключових галузях економіки.

Тому процеси економічної концентрації суб’єктів господа­рювання потребують контролю з боку відповідних конку­рентних відомств. В Україні згідно з законодавством такий контроль здійснюють органи Антимонопольного комітету України.