Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Удалов. Конкурентное право.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
14.04.2019
Размер:
3.39 Mб
Скачать

Глава 1 Поняття, система та завдання конкурентного права

§ 1. Поняття та зміст конкурентного права

Основою законодавства про захист економічної конкуренції є конкурентне право. Саме на основі конкурентного права базуються всі норми законодавства про захист економічної конкуренції. Конкурентне право включає як норми права, що захищають економічну конкуренцію, так і норми права, що регулюють діяльність монополій та обмежують зловжи­вання монопольним становищем.

Термін «конкурентне право» (СотреШіоп І.а^) має бага­то значень. Можна виділити принаймні чотири основні зна­чення терміна «конкурентне право»:

1) конкурентне право як галузь (підгалузь, інститут) права;

2) конкурентне право як галузь законодавства;

3) конкурентне право як наукова дисципліна;

4) конкурентне право як навчальна дисципліна, що її ви­вчають у вищих юридичних та економічних навчальних за­кладах.

Зарубіжні юристи, перш за все європейські, не мають єди­ної позиції щодо поняття конкурентного права та його місця в системі права, хоч термін «конкурентне право» використо­вують досить часто. -

Виникнення конкурентного права як самостійної галузі можна пов’язати з прийняттям перших законів про захист економічної конкуренції наприкінці XIX ст. (в США — За­кон Шермана 1890 р., у Німеччині — Закон про недобросо­вісну конкуренцію 1896 р.). Батьківщиною конкурентного права вважаються США, де його традиційно називають ан-титрестовим правом .(АпЩгизї Ьа^). Це пов’язано з тим, що споконвічне норми антитрестового законодавства були спря­мовані проти монополій (трестів). Вважалося, що монополії — це економічні аномалії, які необхідно заборонити на зако­нодавчому рівні. Слід зазначити, що антитрестове законо­давство США регулює не лише відносини, пов’язані з моно-

подією на ринку, а й попереджує недобросовісну конкурси- В цію. На відміну від США, у Німеччині самостійне антимоно- ^ польне (картельне, КагІеІІгесЬі) право виникло лише у дру­гій половині XX ст. з прийняттям Закону про картелі 1957 р. Німецькі юристи розрізняють антимонопольне зако­нодавство, що спрямоване проти обмеження вільної конку­ренції за рахунок картелів або узгоджених дій конкурентів, і законодавство, яке попереджує недобросовісну конкурен­цію. Воно виникло значно раніше антимонопольного права ‘ (Закон про недобросовісну конкуренцію 1896 р.) і захищає чесну конкуренцію між підприємцями. Обидві галузі законо­давства (антимонопольне право та право проти недобросо­вісної конкуренції) визначаються у Німеччині одним термі­ном — «законодавство про конкуренцію». У Франції чітко розмежовуються норми законодавства про недобросовісну конкуренцію і норми антимонопольного права.

В Україні виникнення конкурентного права можна пов’я­зати з прийняттям у 1992 р. Верховною Радою України За­кону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». До 2001 р. існувало чітке розмежування між антимонополь-ними нормами, які в основному обмежували монопольні про­яви на ринку і закріплювалися положеннями зазначеного за­кону, та нормами, спрямованими на захист конкуренції, що забезпечували недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності і закріплювалися положеннями Закону України «Про захист від недобросовісної конкурен­ції» 1996 р. З прийняттям 11 січня 2001 р. Верховною Ра­дою України Закону України «Про захист економічної конку­ренції» таке розмежування було усунуто. Нині норми права, що забезпечували антимонопольне регулювання та недопу­щення недобросовісної конкуренції, поєднані поняттям «за­конодавство про захист економічної конкуренції».

Отже, з точки зору українського законодавства, конку­рентне право можна охарактеризувати як галузь права що цілком грунтується на нормах законодавства про захист еко­номічної конкуренції.

У запропонованому навчальному посібнику термін «зако­нодавство про захист економічної конкуренції» має широке тлумачення. По-перше, він підкреслює кінцеву та позитивну мету правового регулювання — створення умов для розвит­ку підтримки та захисту економічної конкуренції. Це прин­

ципово відрізняє термін «законодавство про захист еконо­мічної конкуренції» від терміна «антимонопольне законодав­ство», який мав негативний відтінок та не зовсім чітко ви­значав цілі правових норм і засобів, спрямованих на захист та розвиток конкуренції (в Україні монопольне становище не заборонено, заборонено лише зловживання ним). По-дру­ге, термін «законодавство про захист економічної конкурен­ції» застосовують для визначення правового регулювання конкуренції та інших тісно пов’язаних з нею суспільних від­носин. У такому розумінні цей термін охоплює правові ін­ститути публічно-правового і приватно-правового характеру. Вони покликані врегулювати цілий комплекс суспільних від-» носин, що виникають у процесі розвитку конкуренції, її за­хисту та участі в ній підприємців.

Особливою сферою відносин, яка потребує пильної уваги з боку держави, є монополії. На перший погляд не доцільно розглядати сферу, що регулюється окремими нормативними актами, зокрема Законом України «Про природні монополії» в ракурсі законодавства про захист економічної конкуренції. Однак, незважаючи на характер, прямо протилежний конку­ренції, у рамках законодавства про захист економічної кон­куренції ці проблеми розглядаються з таких причин:

1) часто монополії виникають та прогресують там, де бу­ла конкуренція, і тому тісно пов’язані з нею;

2) монополії являють собою антипод конкуренції і в цьому розумінні мають виключний характер;

3) в існуючих монопольних сферах держава повинна пе­редбачити спеціальне регулювання, що компенсуватиме від­сутність конкуренції та забезпечуватиме захист прав та ін­тересів суб’єктів господарювання і споживачів у цих галузях економіки;

4) суб’єкти, які зловживають своїм монопольним станови­щем, можуть підлягати примусовому поділові відповідно до ст. 53 Закону України «Про захист економічної конку­ренції».

Таким чином, конкурентне право як галузь законодавства із захисту економічної конкуренції характеризується кон­кретним предметом правового регулювання, який за еконо­мічним змістом можна поділити на дві групи суспільно-пра­вових відносин:

1) відносини, пов’язані з конкуренцією;

2) відносини у сфері монополій.

Відносини, пов’язані з конкуренцією, в основному охоп­люють:

• діяльність, що реально існує на конкурентному ринку, та взаємодію конкурентів між собою;

• діяльність потенційних конкурентів;

• державне регулювання суб’єктного складу ринку;

• зловживання монопольним становищем та недобросо--вісну конкуренцію; . «

• контроль за економічною концентрацією узгодженими діями суб’єктів господарювання; ^

• недопущення недобросовісної іноземної конкуренції;

• надання державної допомоги та пільг суб’єктам госпо­дарювання;

• регулювання бар’єрів входу на ринок, виходу з ринку. «

Відносини у сфері монополій виникають у процесі:

• діяльності суб’єктів природних монополій;

• регулювання державних та тимчасових монополій.

Правове регулювання відносин кожної групи має певні спільні риси.

1. Ці відносини складаються при здійсненні підприєм­ницької діяльності та у процесі її регулювання.

2. У межах цього зв’язку можна виділити горизонтальні відносини — між підприємцями та вертикальні — між під­приємцями та державою.

3. Суб’єктами відносин є підприємці, які посідають, як правило, різне економічне становище на ринку, та держава в особі уповноважених органів виконавчої влади, до компе­тенції яких належить забезпечення захисту та сприяння роз­виткові конкуренції.

4. Уповноважені органи виконавчої влади здійснюють за­хист економічної конкуренції як на мікроекономічному (впливають на окремі підприємства), так і на макроеконо-мічному рівні (регулюють структуру товарних і фінансових ринків). Й