47. Передумови та сутність Великих географічних відкриттів.

Надзвичайно велику роль у цьому процесі відіграли Великі географічні відкриття, пов'язані з відкриттям європейцями нових земель і континентів, активним освоєнням інших частин світу, встановленням економічних зв'язків між окремими регіонами Земної кулі. Великі географічні відкриття і період первісного нагромадження капіталу складають у часі цілу епоху — приблизно трьохсотрічний період від кінця XV ст. до кінця XVIII ст. Серед Великих географічних відкриттів найважливішими є: подорож португальця Васко да Гама до Індії, завдяки якій уперше прокладено шлях з Європи до Південної Азії; експедиції під керівництвом італійця Христофора Колумба, який у 1492 р. потрапив до Америки; експедиція Фернандо Магеллана у 1519;—1521 рр., що здійснила першу кругосвітню подорож.

Взагалі епоху Великих відкриттів поділяють на два періоди: перший — іспано-португальський, який включав: відкриття Америки; португальські плавання до Індії та берегів Східної Азії, починаючи з експедиції Васко да Гама; іспанські тихоокеанські експедиції XVI ст, від першого навколосвітнього плавання Магеллана до експедиції Вільяловоса

другий — період російських і голландських відкриттів - До них належать: відкриття росіянами всієї Північної Азії ; англійські та французькі відкриття у Північній Америці; голландські тихоокеанські експедиції і відкриття Австралії.

Основними економічними передумовами Великих географічних відкриттів є зрушення у розвитку продуктивних сил Західної Європи, початок розкладу феодальної та зародження у її надрах нової, капіталістичної системи, які наприкінці XV ст. дістали прояв в уже констатованих нами істотних змінах у сфері матеріального виробництва, стані та характері продуктивних сил, зростанні сфери товарно-грошових відносин і розширенні ринку. Серед економічних передумов вирізнялися: бурхливий розвиток промисловості, потреби в нових ринках збуту; вимагало більшої кількості дорогоцінних металів як засобів обігу; криза середземноморської торгівлі. До політичних передумов географічних відкриттів можна віднести: розвиток абсолютизму в Західній Європі; завершення державного об'єднання низки країн Західної Європи, що супроводжувалося закінченням тривалих виснажливих воєн. Науково-технічними передумовами великих географічних відкриттів були досягнення в науці та техніці європейців, які забезпечили саму можливість тривалих подорожей.

48.Роль Великих географічних відкриттів у становленні ринкового господарства суспільств

Великі географічні відкриття мали надзвичайно важливе значення не лише для європейської, а й для світової економіки: 1.розширилася територіальна сфера обігу. 2. розширився торговельний асортимент за рахунок нових товарів, 3. створення в ряді країн монопольних торговельних об'єднань 4. центр торгівлі переміщується із Середземного моря в Атлантичний 5. змінюється техніка торгівлі, яка зростає настільки, що поширюється торгівля за зразками. 6. Відбувається становлення світового ринку. Завдяки сміливим експедиціям мореплавців багатьох країн Світу торговельні шляхи зв'язали між собою Європу, Африку, Америку та Австралію і почав складатися світовий ринок. Його виникнення стало ще одним потужним поштовхом до зародження і розвитку капіталістичних відносин у Західній Європі. Новий Світ став ринком збуту для мануфактур Європи, і монопольне володіння ним забезпечило швидке нагромадження капіталу в країнах Західної Європи. Великі географічні відкриття створили основу для виникнення міжнародного поділу праці та світового господарства. 7. Наслідком Великих географічних відкриттів стало посилення нових тенденцій в економічній політиці європейського абсолютизму. Вона набула яскраво вираженого меркантилістського характеру.

У результаті Великих географічних відкриттів був прискорений процес первісного нагромадження капіталу, окремі країни Західної Європи опинились у максимально сприятливих умовах для розвитку капіталістичного виробництва. Отже, з Великими географічними відкриттями темпи економічного розвитку європейських країн ще більше зростають. З цими відкриттями виникають й активно розвиваються ринково-капіталістичні відносини. Одним з найбільш значущих економічних результатів Великих відкриттів стала так звана «революція цін» у Західній Європі, яка відіграла дуже важливу роль у розкладі феодалізму і формуванні капіталістичного господарства. Для населення відкритих земель головним наслідком географічних відкриттів було формування колоніалізму як методу функціонування світового господарства.

49.Наслідки Великих географічних відкриттів та їх значення для розвитку світової економіки.

«Революція цін» та її вплив на господарський розвиток Європи Попередні до географічних відкриттів п'ятсот років ціни на основні споживчі товари на довготермінових інтервалах залишалися практично стабільними. їх зростання становило 20—ЗО % за століття, що практично було непомітним для сучасників. Поясненням цього феномену була обмежена й практично стабільна кількість золота й срібла в Європі. Великі географічні відкриття мали важливі економічні наслідки не тільки для Європи, а й для населення земель, що були відкриті. Колоніалізм епохи первісного нагромадження капіталу Такі сприятливі для європейської цивілізації географічні відкриття для корінного населення відкритих європейцями земель обернулися справжнім пеклом. Колоніалізм, відомий ще античній системі господарства, став методом функціонування світового господарства. З географічними відкриттями виникає світова колоніальна система. Створюються колоніальні імперії, спочатку — іспанська та португальська. Дещо пізніше у світовій колонізаційний рух вступили Англія, Франція й Нідерланди, поступово перетворюючись у могутні імперії. У ці часи ще однією важливою статтею доходів стає піратство, передусім англійське та французьке, в результаті якого грабувалися іспанські кораблі, що везли до Європи американське золото і срібло. Нещадне пограбування колоніальних народів привело до нагромадження величезних багатств у країнах Західної Європи.

50.Первісне нагромадження капіталу: сутність, джерела та значення для становлення ринкового господарства

Такі світові події як Великі географічні відкриття, утворення колоніальної системи, становлення світового ринку привели до того, що дрібне товарне виробництво вже не задовольняло дедалі більших потреб у різних промислових товарах. Постало питання щодо створення великого масового виробництва.

Для того, щоб здійснити перехід від переважно натурального, дрібнотоварного господарства до ринкового товарного виробництва був потрібний збіг кількох умов: звільнення основної маси робітників від особистої, феодальної залежності і станових, цехових обмежень; відокремлення робітників від засобів виробництва, з метою створення для них необхідності пошуку роботи за грошову плату; концентрація капіталу, переважно в грошовій формі, у рука тих, хто спроможний організувати й управляти великомасштабним товарним виробництвом (у підприємців); наявність ринків постійного збуту продукції. Зазначені умови забезпечив так званий процес первісного нагромадження.

Основними джерелами нагромадження капіталів стали: зовнішня торгівля, особливо колоніальними товарами. система протекціонізму, державні позики, податки; пряме пограбування колоніальних володінь і залежних земель, колоніальні війни, торгівля рабами, піратство; організація в колоніях рабовласницького, плантаторського господарства; жорстокі методи поневолення та пограбування корінного населення; нещадна експлуатація позбавлених засобів виробництва і засобів існування пауперів у майстернях і робочих будинках, деробота виконувалася з перервами лише на сон і харчування.

Названі процеси зумовили соціальні зрушення, що виявилися у міжстановому й внутрішньостановому розшаруванні. Первісне нагромадження капіталу виявилося вихідною точкою в становленні господарського устрою, що почав складатися з XVI ст. в Європі і отримав назву капіталізму. Отже, розвиток продуктивних сил у країнах Західної Європи свідчить, що в XVI ст. дрібне господарство ремісників та селян як основних суспільних виробників вичерпало свої можливості й стало неспроможним до подальшого самостійного розвитку. Дрібне товарне виробництво починає поступатися місцем продуктивнішим формам організації виробництва, посилюється його підлеглість капіталу.

51. Форми господарств на етапі утвердження мануфактурного виробництва в країнах Західної Європи та українських землях

Подальша генеза ринкового господарства в країнах Європи та українських землях пов'язана з мануфактурним виробництвом як більш прогресивною й адекватною досягнутому рівню розвитку продуктивних сил формою організації виробництва. Із середовища заможних майстрів, купців і дрібних фінансистів формується прошарок мануфактурників — власників великих майстерень, не зайнятих фізичною працею, які є капіталістами. А дрібні ремісники поступово втрачають незалежність і право власності спочатку на вироби, а потім і на саме господарство та знаряддя виробництва. Паломництво, або «розсіяна» мануфактура, одержало особливо бурхливий розвиток там, де були слабкі цехові обмеження. А цехові майстри, збільшуючи масштаби свого виробництва і ступінь поділу праці, створювали централізовані мануфактури. Особливо ефективні мануфактури були в галузях із дорогими, складними засобами виробництва і стійкого масового збуту: видобувній, збройній, суднобудівній, друкарській, ткацькій.

Взагалі, мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури.

До кріпосної мануфактури належать: вотчинна мануфактура (підприємство, базоване на примусовій праці, що в основному займається переробкою сировини, що виробляється в маєтку); посесійна мануфактура ( передбачає умовне володіння, використовує примусову працю приписних робітників)

До капіталістичної мануфактури належали: купецька мануфактура (виникає в України в XVII ст., базується на вільнонайманій праці, як правило, належить представникам III стану — купцям); селянська мануфактура (підприємство, засноване забагатілим селянством);

52.Гослодарська система Голландії у ХУІ-ХУП століттях та причини її занепаду.

Розвиток капіталізму в Голландії. Найбільш економічно розвинутою державою, що конкурувала з Англією, були Нідерланди із столицею в Амстердамі. На початок XVI ст. держава мала назву «країни міст», оскільки майже половину її населення складали міські жителі. Південна частина відрізнялася розвитком мануфактури переважно в сільській місцевості, оскільки в містах він ще стримувався цеховими обмеженнями. А в північній частині — Голландії — цехи не дістали повного розвитку, тому умови для розвитку мануфактур тут були кращими. В економічній історії північ Нідерландів становила виняток, адже практично тут не було феодалізму. Селяни Голландії ніколи не перебували у феодальній залежності, що прискорило розвиток продуктивних сил цієї країни. У XVI ст. сільське господарство півночі Нідерландів вже не було натуральним. Землеробство мало товарний характер, оскільки вся продукція йшла на продаж місту. Ці обставини створили підстави для перенесення економічних центрів Нідерландів з півдня на північ. У другій половині XVI ст. відбулася буржуазна революція, яка мала форму національно-визвольної війни проти панування Іспанії та закінчилася створенням на півночі Нідерландів незалежної буржуазної республіки Голландії, результатом чого було стрімке, хоча й коротке, економічне піднесення. У південній частині Нідерландів, що згодом стала основою Бельгії, революція зазнала поразки й панування Іспанії збереглося. На початку XVII ст. в результаті активної колоніальної експансії Голландія утворює колоніальну імперію, агресивно експлуатуючи через Ост-Індську акціонерну компанію острови Індонезії, Індії, Індокитаю, Японії, на яких створювалися голландські плантації з використанням рабської праці.

Буржуазна революція прискорила розвиток різних промислових галузей. Та все ж головну роль у господарському розвитку Голландії відігравав не промисловий, а торговельний капітал. Накопичені торговельні капітали зробили Голландію найбагатшою країною, країною-банкіром. Але в результаті того, що накопичені капітали не переливалися в промислові галузі, а залишалися в торговельній сфері, й торговельне панування не відповідало промисловому потенціалу, Голландія поступово втрачає світове значення.

53. Піднесення Англії та становлення ринкового устрою її економіки.

Проте процес так званого «первісного нагромадження капіталу» найяскравіше проявився в Англії. Він набув тут класичних форм. Процес відокремлення дрібного виробника від його засобів виробництва та перетворення його на бідного продавця своєї робочої сили розпочався в Англії у XV ст. і закінчився у другій половині XVIII ст. зникненням селянства цієї країни взагалі. Зі збільшенням наприкінці XV ст. попиту на англійську вовну в Європі та цін на неї прибутковою справою стало не землеробство, а вівчарство. Тому більшість великих землевласників почала захоплювали общинні землі, якими раніше користувалися разом із селянами. Відвойовані землі лендлорди здавали в оренду великим фермерам тваринникам, за що отримували велику ренту, а іноді самі розводили великі отари овець. Цей період обезземелення увійшов в економічну історію Англії під назвою огороджування. Реформа церкви, так звана Реформація, проведена у першій половині XVI ст., відіграла важливу роль у справі нагромадження капіталу в Англії. Результатом цього стала ліквідація понад півтисячі монастирів, що супроводжувалося вигнанням ченців і селян. Примусове обезземелення селян стало передумовою аграрного перевороту, зміст якого полягав у переході від старого, феодального, землеволодіння до нового, буржуазного, від старої феодальної до нової капіталістичної організації сільського господарства. Створення ринку вільних робочих рук супроводжувалось нагромадженням у невеликої кількості людей значних грошових коштів, необхідних для будівництва капіталістичних підприємств і оплати праці найманих робітників. Це також досягалося завдяки насильству, грабункам, обману, шахрайству тощо.Одним із джерел нагромадження великих грошових коштів стала участь Англії у торгівлі рабами та піратстві. У первісному нагромадженні капіталу значну роль відіграла система державної позики. Королі Англії, які весь час відчували потребу в грошах, змушені були позичати їх у постачальників і купців під великі відсотки. У результаті потерпав платник податків, а збагачувалась англійська буржуазія. У XVI—XVII ст. важливу роль у сприянні нагромадженню відігравала протекціоністська політика Англії. Уряди багатьох країн ввели великі податки на імпортовані готові товари, забороняли експорт сировини і продуктів харчування. У ході первісного нагромадження капіталу в країні формувалися зовнішній і внутрішній ринки. Завдяки розвитку торгівлі вони розширювались, і це стало ще одним додатковим джерелом збагачення англійських купців. Частину своїх капіталів вони вкладали в національну економіку, особливо у добувну промисловість, виробництво пороху, паперу, мила, будівництво кораблів та ін. Торговельний капітал відіграє велику роль у розвитку капіталістичного виробництва.

54.Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій. Меркантилізм.

Наприкінці XV ст. в Західній Європі утворюються перші централізовані монархії — Іспанія і Португалія, в яких ліквідовується феодальна роздробленість. Ліквідація феодальної роздробленості в інших європейських державах викликала економічне піднесення основних з них (Франції, Англії, Іспанії, Португалії, Нідерландів). Із подоланням роздробленості утворилася основа для одновекторності владних і групових інтересів. Державна влада і торговельна буржуазія утворюють тісний союз, який знайшов відображення у політиці меркантилізму. Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм. Державна влада була зацікавлена у розвитку торгівлі та зміцненні позицій торговельної буржуазії, оскільки вони створювали можливості задовольняти дедалі більші потреби у грошах для утримання армії й королівського двору, а власники торговельного капіталу були зацікавлені у сильній державній владі для ліквідації застарілих феодальних обмежень, охорони міжнародної торгівлі, завоювання колоній і панування на світовому ринку. Протекціоністська зовнішньоторговельна політика багатьох європейських держав у XVI—XVII ст. була наслідком її широкої пропаганди економістами меркантилістського напряму.