120.Теоретичні особливості нео- та нового інституціоналізму.

Неоінституціоналізм

Вивчає правові, соціальні, політичні та інші проблеми за допомогою методів неокласичної економічної теорії, передусім із використанням інструментів сучасної мікроекономіки та теорії ігор Неоінституціоналізм використовує дедуктивний метод -— від загальних принципів неокласичної економічно теорії до пояснення конкретних явищ суспільного життя. Зроблене спробу аналізу інституцій на основ єдиної теорії та всередині неї. Ґрунтований на раціональному інди відуалізмІ. Основну увагу приділяі незалежному індивіду, який сам, власної волі і згідно зі своїми інтере сами вирішує, членом яких колекти вів йому вигідніше бути

121 .Трансакційний сектор економіки, теорія прав власності та трансакційних витрат. Теорема Р.Коуза.

Трансакцыйні витрати-це витрати ,що забезпечують перехід прав власності із одних рук до інших і охорону цих прав. Трансакцыйні витрати не повязані із самим процесом створення вартості, вони забезпечують трансакцію.

Рональд Коуз визначив трансакційні витрати як витрати функціонування ринку.Неокласична теорія розглядала ринок, як досконалий механізм ,за якого можна не враховувати витрати на здійснення угод. Проте насправді ,як показав Коуз ,такі витрати існують,і вразі кожної угоди необхідно проводити переговори ,здійснювати нагляд ,налагоджувати взаємозвязки , ліквідувати розбіжності. Ці витрати коуз назвав трансакційними.

Економічна теорія прав власності. Під системою прав власності , розуміють усю сукупність норм , що регулюють доступ до рідкісних ресурсів. Специфікація норм власності знижує невизначеність у взаємовідносинах і створює передумови для оптимального використання рідкісних ресурсів. З точки зору суспільства права власності виступають як правила гри ,що впорядковують відносини між окремими агентами ,а з точки зору індивідуальних агентів вони являють собою пучки правочинності на прийняття рішень з приводу того чи іншого ресурсу. Специфікація права власності передбачає закріплення за кожною правочинністю чітко визначеного власника ,а не визначення єдиного й абсолютного власника ресурсу.

Теорема Коуза. Ця теорія була спрямована проти панування в економічній теорії тенденції усюди ,де тільки можна ,шукати так звані правила ринку й закликати до державного втручання з метою подолання їх. Теорема Коуза –якщо права власності чітко визначені і трансакційні витрати дорівнюють нулю ,то розміщення ресурсів залишатиметься незмінною та ефективною незалежно від змін у розподілі прав власності.

122.Інтеграція Європи та особливості економічного розвитку в її умовах.

Міжнародна економічна інтеграція – це взаємопристосування національних економік ,включення їх до єдиного відтворювального процесу в інтернаціональних масштабах. Сучасна теорія міжнародної економічної інтеграції розрізняє 5 ступенів або послідовних етапів розвитку інтеграціїних процесів:

1. зона вільної торгівлі

2. митний союз

3. єдиний або спільниї ринок

4. економічний союз

5. економічний та валютний союз

Саме прикладом міждержавного регіонального обєднання як важливої частини міжнародної економічної системи є Європейський Союз. Також важливими економічними організаціями світу є Нафта (країни пн.Америки ),МЕРКОСУР (країни пд.Америки),АТР(в Азійсько-Тихоокеанському регіоні)

Поглиблення економічної інтеграції у будь-якому регіоні світу веде до необхідності створення наднаціональних органів,здатних координувати зусилля різних країн і формувати механізм для цивілізованого розвязання спірних питань ,який дещо обмежує дії національних урядів.

123. Становлення господарської системи радянського типу та теоретичне осмислення її засад в працях українських економістів.

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

Впровадження політики більшовиків здійснювалась за рахунок реформ практично у всіх галузях народного господарства.

Один з українських вчених Туган-Барановський у своїх працях глибоко аналізує централістської системи соціалізму і попереджує про небезпечність її негайного запровадження. Він звертає увагу на вади надмірної централізації ,що можуть призвести до обмеження особистої свободи й ініціативи, панування примусовості тощо.

Негативно ставилися до економічної програми більшовиків В.Косинський,В. Левитський ,К. Волбий. Вони звертали увагу на негативних майбутніх соціальних та економічних наслідках ,до яких може призвести реалізація аграрної частини цієї програми.

Негативні наслідки адміністративного впливу на ціни як такого ,що викликає кризові потрясіння в економіці, глибоко аналізували М.Соболєв,Я.Діманштейн,Л.Діц .Довільне формування цін на продукти с/г ,попереджували вони ,може призвести лише до розриву звязків між цими галузями господарства.

124. Основні етапи-розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.).

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві.

1-ий період. На прикінці 1920-х роківрадянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Також в цей період було впровадження НЕПу(нової економічної політики) Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання ,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості ,торгівлі, транспорті; державна монополія у зовнішній торгівлі ; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі В цей період (в роки правління Сталіна) права людей максимально обмежувались, заборонялась приватна власність, фактично знищувалось село. 2-ий період

Відлига.У цей період Хрущов вів бурхливу реформаторськудіяльність , обіцяв в недалекому майбутньому великі соціальні блага, комунізм. У цей період багато людей були амністовані ,розширились їхні права тощо.3-ій період. иЗастій в економіці.В ці роки правив Брєжнєв.Штучна обгороженість від світу сприяла пануванню тоталітарної системи в СРСР ,вела до економічного відставання країни і погіршення умов життя трудящих. Радянська економіка опинилася у кризовому стані. 4-ий період

Перебудова і розпад.Горбачов,прийшовши до влади почав масові реформи,обіцяв покращення життя,забезпечити всіх житлом тощо.Але нестабільність в державі,низький р-нь життя ,все це призвело до розпаду СРСР.

125. Політика „воєнного комунізму" та її відображення в дискусіях 20-х років XX ст..

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

7. запровадження продовольчої розкладки на хліб ,а потім й на інші сільськогосподарські продукти

8. згортання продовольчого обігу

У промисловості воєнний комунізм означав суцільну націоналізацію із жорсткою централізацією управління через Вищу раду народного госродарства.

Запроваджувалась також позаекономічні методи господарювання , зокрема загальна трудова повинність , а також трудові армії , мобілізація праці.

Гроші поступово вилучалися з обігу (вони практично втратили свою купівельну спроможність)

Більшовики проголосили перехід від одноосібного господарства до товариського,конфісковували землі нетрудового використання ,не квапилися розподіляти між селянами , резервуючи їх для створення радгоспів.

Заборона приватної власності практично у всіх сферах народного господарства. І намагання зробити всіх людей рівними призвело до втрати зацікавленості людей для розвитку,а з цього вже почалось гальмування розвитку економіки.

126. Становлення адміністративно-командної системи та її теоретичне обґрунтування в українській економічній літературі 20-30-х років

Ревоолюційний уряд здійснив низку радикальних заходів ,спрямованих на посилення державного управління економікою. Пректично це означало відмову від ринкових відносин і перехід до воєнного комунізму.

Економічно політика воєнного комунізму означала воєнну диктатуру із широким застосуванням примусових заходів у господарстві й мала такі складові:

1. націоналізація всіх підприємств

2. запровадження продовольчої диктатури

3. заборона свободи торгівлі

4. запровадження карткової системи розподілу продуктів

5. запровадження загальної трудової повинності

6. мілітаризація н/г, встановлення державного контролю за виробництвом

Впровадження політики більшовиків здійснювалась за рахунок реформ практично у всіх галузях народного господарства.

Складовою моделі в економіці була адміністративно-ринкова система господарювання ,що грунтувалась на таких засадах: державна власність на велику та значну частину середньої промисловості ,торгівлі, транспорту; державна монополія у зовнішній торгівлі; нееквівалентний обмін із селом на основі продподатку; гальмування розвитку великого індивідуального господарства на селі

Один з українських вчених Туган-Барановський у своїх працях глибоко аналізує централістської системи соціалізму і попереджує про небезпечність її негайного запровадження. Він звертає увагу на вади надмірної централізації ,що можуть призвести до обмеження особистої свободи й ініціативи, панування примусовості тощо.

Негативно ставилися до економічної програми більшовиків В.Косинський,В. Левитський ,К. Волбий. Вони звертали увагу на негативних майбутніх соціальних та економічних наслідках ,до яких може призвести реалізація аграрної частини цієї програми.

Негативні наслідки адміністративного впливу на ціни як такого ,що викликає кризові потрясіння в економіці, глибоко аналізували М.Соболєв,Я.Діманштейн, Л.Діц .Довільне формування цін на продукти с/г ,попереджували вони ,може призвести лише до розриву звязків між цими галузями господарства.

127.Радянська індустріалізації, її джерела і соціально-економічні наслідки.

На прикінці 1920-х роківрадянська влада поставила завдання перетворити СРСР на могутню мілітаризовану державу і було вирішено прискорити індустріалізацію народного господарства.

Керівництво СРСР узяло курс на позачерговий розвиток галузей групт А(паливної,енергетичної,хімічної,металургійної,машбуд) з метою перетворення країни на могутню індустріальну державу з великим військовим потенціалом.

Були ухвалені 5-річні плани розвитку народного господарства, за які країна мала добитися поставлених завдань. Експлуатовувався масовий трудовий ентузіазм трудящих, їх віра в хороше майбутнє.Матеріальні стимули були замінені моральними.

Соціальним наслідком індустріалізації було те, що суспільство витрачало величезні ресурси на важку промисловість ,але її розвиток майже не позначався на стані легкої і харчової промисловості ,тобто на добробуті громадян.

Отже, позитивним підсумком індустріалізації в Україні стало :

1. зростання к-сті підприємств важкої промисловості

2. будівництво нових шахт, електростанції

Негативні наслідки індустріалізації:

1. підрив розвитку с/г

2. гальмування розвитку легкої і харчової промисловості

3. нераціональне і нерівномірне розміщення продуктивних сил

4. посилена централізація управління промисловістю

5. зниження життєвого р-ня населення(дефіцит товарів і послуг, житлові проблеми, продовольчі картки)