58.Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.

Видатний англійський економіст Вільям Петті був яскравим представником економічної науки періоду подолання меркантилістських догм, який одним з перших вийшов за межі меркантилізму і започаткував новий напрям економічної науки — класичну політичну економію. Петті висловив відмінну від меркантилістської думку, що багатство утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, але й землі, будівлі, товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля — його матір'ю. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об'єктивних, пізнавальних закономірностей, які він порівнював із законами природи, чим зробив великий крок у розвитку політичної економії. Трактуючи гроші як особливий товар, що виконує функції загального еквівалента, В. Петті висловив ідеї, які забезпечили протягом наступних двох століть розвиток теорії грошей і кредитів.

Причини низького рівня життя у провінціях Франції на рубежі XVII—XVIII століть намагався з'ясувати П'єр Буагільбер. Він був виразником і захисником інтересів селянства, родоначальником класичної політичної економії у Франції. Самостійно дійшов до тих ідей, що їх згодом обстоювали великі мислителі XVIII ст. — ідеї природного порядку, невтручання держави в господарську діяльність, природної ціни й ринкового саморегулювання. У кількох книгах він виклав «систему» реформ буржуазно-демократичного характеру, які пропонувалися як шляхи подолання негативних явищ в економіці. Буагільбер оголошував себе «адвокатом сільського господарства» і з цих позицій розглядав економічні проблеми, пов'язані з вирішальним значенням фермерського устрою сільськогосподарського виробництва у соціально-економічному розвитку суспільства. П. Буагільбер абсолютизував роль сільського господарства в економічному розвитку країни, недооцінюючи роль грошей як товару, заперечував їх реальне значення у примноженні майнового багатства. П. Буагільбер виступав з ідеєю економічного лібералізму, невтручання держави у сферу економічної діяльності. Незалежно від інших він дійшов розуміння того, що багатство країни полягає не у фізичній масі грошей, а в усій багатоманітності благ і речей. Внесок П. Буагільбера в розвиток економічної думки Франції і формування в ній ринкових відносин оцінюється тим, що саме його твори стали теоретико-методологічною базою розвінчання меркантилістських ідей і формування специфічних традицій «французької школи» наукової політекономії. Ідеї П. Буагільбера були розвинуті фізіократами.

59.Суть та значення демократичної, індустріальної та освітньої революцій для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.

Демократична революція. Буржуазно-демократичні революції в країнах Західної Європи докорінно змінили політичну та соціальну систему суспільства; Задекларували свободу й рівність усіх громадян держави проти привілеїв пануючої аристократії. Демократичні революції стали також висхідною точкою у формуванні національних держав на основі спільної культури, мови та етнічної належності людей, їх рівності. Відбувається поділ влади на законодавчу, судову і виконавчу. Формування внутрішнього ринку та його інститутів. Основою взаємовідносин у такій державі стала солідарність. Створення національної держави забезпечило соціально -політичні умови розвитку ринкової економічної системи. Індустріальна революція. Матеріальною основою формування ринкового господарства держав Західної цивілізації стала промислова революція. Це є перехід від ручного виробництва до машинного, коли мануфактура була замінена фабрикою. Відбувається швидка механізація виробництва, розвиток ткацької промисловості, застосування парової машини, впровадження виплавки заліза з використанням коксу, широка співпраця науки та інженерії з промисловим виробництвом тощо. Джон Хікс пов'язує суть промислової революції з впливом науки, яка стимулювала розвиток техніки, а також з появою нових джерел енергії. Промислова революції змінила характер зв'язків між самими суб'єктами господарювання і між ними та державою, обумовила зміни в структурі народного господарства

Освітня революція. Людство переосмислило світогляд античності, що проявилось у Ренесансі (Відродженні) античних традицій. З'явилася модифікація християнства — протестантизм (від слова протест). «Протестантська етика» включала в себе такі головні складові: ощадливість, прагнення до багатства, прагматизм, побутовий аскетизм, і стала основою розвитку підприємницької діяльності і реалізації індивідуалізму. Гуманістичний рух епохи Відродження підготував перехід до епохи Реформації, що зламало духовну диктатуру католицької церкви та підривало основи її економічної могутності. Просвітники дотримувались раціоналізму та відмовлялись від Святого письма, як єдиного джерела знань. Відродження, Реформація та Просвітництво змінили підходи до політики і права, які з часом стали основою для боротьби за буржуазно-демократичні свободи.

60.Роль і місце національної держави, в ринкових перетвореннях країн Європейської цивілізації (середина ХУП - середина XIX ст.).

Ліквідація феодальної роздробленості в інших європейських державах викликала економічне піднесення основних з них (Франції, Англії, Іспанії, Португалії, Нідерландів). Із подоланням роздробленості утворилася основа для одновекторності владних і групових інтересів. Державна влада і торговельна буржуазія утворюють тісний союз, який знайшов відображення у політиці меркантилізму. Характерною ознакою економічної політики меркантилізму був яскраво виражений протекціонізм. Державна влада була зацікавлена у розвитку торгівлі та зміцненні позицій торговельної буржуазії, оскільки вони створювали можливості задовольняти дедалі більші потреби у грошах для утримання армії й королівського двору, а власники торговельного капіталу були зацікавлені у сильній державній владі для ліквідації застарілих феодальних обмежень, охорони міжнародної торгівлі, завоювання колоній і панування на світовому ринку. Протекціоністська зовнішньоторговельна політика багатьох європейських держав у XVI—XVII ст. була наслідком її широкої пропаганди економістами меркантилістського напряму. Отже, з виникненням національних держав формуються нації, закладається ґрунт для появи національних економік. Ліквідація політичної роздробленості у країнах Західної Європи, бурхливий процес становлення централізованих національних держав сприяли поглибленню ринкових засад функціонування національних економік і піднесенню великих середземноморських міст, які стали осередками розвитку торговельно-купецького капіталу.