55.Історичні передумови виникнення, загальна характеристика та етапи розвитку меркантилізму.

Передумови виникнення меркантилізму: Розпад системи феодалізму та зародження капіталізму Зростання товарообігу „Нестача грошей” Розвиток торгівлі Дефіцит грошових металів Географічні відкриття Процеси первісного нагромадження капіталу Обезземеленням селян Колонізація та пограбування значних територій.

Суть меркантилізму. Отже, у XV—XVI ст., виникає перша економічна концепція доринкової економічної теорії — меркантилізм, яка стала першим виявом політекономії. Основою меркантилізму є узагальнення досвіду первісного нагромадження, яке було першою спробою пояснити суть і прискорити цей процес. З'являється велика кількість різноманітних за жанром економічних творів, спричинена необхідністю виконання практичних завдань прискорення процесу первісного нагромадження капіталу та теоретичного обґрунтування економічних заходів держави. У своїх творах меркантилісти основну увагу приділяють проблемам торгівлі і грошей, протиставляючи їх феодальній економіці та натуральному господарству. Погляди меркантилістів не були системними, а були окремими спостереженнями, здогадками, висновками, вкрапленими в трактати з практичними рекомендаціями. Загальне у поглядах різних мислителів складає ідеологію меркантилізму, а конкретна господарська практика є політикою меркантилізму. Заслуга представників меркантилізму — в постановці проблеми, якою повинна займатися економічна наука: що таке багатство, які його джерела? Ранній (монетарний) виник ще до великих географічних відкриттів і був актуальним до кінця XVI ст. Меркантилісти зводили багатство до грошей у вигляді дорогоцінних металів. Пізніше багатство стали розглядати не у вигляді нерухомого скарбу, а у формі капіталу, що перебуває у постійному русі Засобом примноження грошей стає зовнішня торгівля. Зосередження зусиль політики на залученні грошей до країни сприяння ввезенню в країну золота й срібних грошей Характерна теорія грошового балансу (монетарна теорія), яка ставила два завдання: зберегти гроші в певній країні та залучити якомога більше грошей із-за кордону.Найвизначнішим їх представником був англієць У. Стаффорд. Пізній (мануфактурний) меркантилізм охоплює період початку XVII — середини XVIII. Основними його представниками були Т. Мен, Дж. Ло, Дж. Стюарт, Ж. Б. Кольбер, А. Монкретьєн, А. Серра

В основі була теорія активного торгового балансу: джерелом національного багатства є прибуток від зовнішньої торгівлі; держава збагачується тим більше, чим більше експорт товарів переважатиме над імпортом; головними засобами збільшення активного торговельного балансу країни визначаються: посередницька торгівля, експортні галузі промисловості, які працюють на вітчизняній і дешевій імпортній сировині; недоцільними визнаються заборони вивезення грошей за кордон та обмеження імпорту іноземних товарів.

56.Особливості меркантилістської політики західноєвропейських держав в період зародження

ринкового господарства.

Для забезпечення припливу грошей до країни меркантилісти пропонували збільшити і розвивати зовнішню торгівлю. Але загальною теоретичною підкладинкою меркантилізму було переконання про енергійне втручання державної влади в справи промисловості й торгівлі. Обстоювання державного втручання в господарське життя, за якого тільки й можливо забезпечувати грошовий та торговий баланс, було тим спільним, то об'єднувало всіх меркантилістів.

Виникнення меркантилізму як першого систематизованого знання про зміни економічного та суспільного середовища пов'язане з розвитком торговельного і купецького капіталу, формуванням національних економік на ринкових засадах.

Як першу економічну концепцію епохи первісного нагромадження капіталу меркантилізм характеризують такі теоретико-методологічні особливості. Дослідження економічних явищ у його рамках відбувалося емпіричним шляхом, без системного аналізу усіх сфер економіки. Гроші трактувалися як найвища та абсолютна форма багатства й ототожнювалися із золотом та сріблом. Джерелом багатства вважалося здійснення зовнішньої торгівлі на основі активного торгового балансу. Шляхи збагачення нації бачилися у нееквівалентному зовнішньоторговельному обміні, у проведенні політики «розору сусіда», що обумовлювала антагонізм економічних інтересів конкуруючих на світовому ринку держав. Меркантилізм був спрямований на вмотивування процесу становлення національних держав, необхідності сильної централізованої влади та активної діяльності уряду з накопичення багатства країни у грошовій формі. Сфера виробництва трактувалася як передумова успішного розвитку торгівлі, як джерело постачання необхідних для продажу товарів. На основі переконання в тому, що імпортні товари є капіталомісткими, а експорт готових виробів передбачає інтенсивне використання праці, обґрунтовувалася необхідність забезпечення високої зайнятості населення.

Завдяки меркантилізму як першій економічній школі було започатковане позитивне знання, створені умови для переходу від сприйняття економічних явищ на рівні здорового глузду до їх наукового осмислення та аналізу. Меркантилізм розглядав не багатство окремої людини, а багатство нації.

57.Особливості господарського розвитку українських земель у ХУІ-ХУЇЇ століттях.

У період з XVI по першу половину XVIII ст. український народ існував без своєї держави, господарський розвиток українських земель визначався економічними системами Речі Посполитої та Московської держави, до яких вони належали. В Україні утвердилася панщинно-кріпосницька система.

З'явилися величезні магнатські латифундії із сотнями сіл, міст, містечок, тисячами господарств селян та міщан. Це були держави в державі, з якими мусили рахуватися королі, віддавати їм частину державних доходів. Одним з наслідків Великих географічних відкриттів для України було виникнення фільварків. Фільварок — це товарне багатогалузеве господарство, базоване на примусовій праці кріпаків. Зростання фільваркової системи та поширення панщини зміцнило землеволодіння магнатів і шляхти. Селяни почали втрачати право переходу, опиняючись в особистій, поземельній, судово-адміністративній залежності від хазяїна чи пана.

Відбувається процес соціального розшарування селянства. Зростає прошарок заможного селянства, яке займалося торговельним землеробством, промислами, використовувало найману працю, проте розвиток капіталістичних відносин стримувався пануванням феодальних. Взагалі, мануфактурне виробництво в Україні мало свої особливості. Основними видами мануфактур, що існували в українських землях, були кріпосна та капіталістична мануфактури. 1667р відбувся розподіл України: Правобережжя залишилося під владою Польщі, Лівобережна Україна - під Росією Особливо важливим етапом у формуванні певної структури народного господарства України стали роки правління Петра І. Він спрямовував свою політику щодо України на перетворення її у ринок збуту та сировинний придаток Росії. Великої шкоди петровська політика завдала українській торгівлі — як зовнішній, так і внутрішній. Дуже дошкульною для українського купецтва була й митна політика, внаслідок якої значно зросли митні збори на українські товари, а для деяких товарів вивіз на певний час зовсім заборонявся. У період правління Катерини II відбувається перетворення на кріпаків більшості населення українських земель, скасовується гетьманство в Україні, знищується Запорізька Січ, законодавчо утверджується поділ українського суспільства на стани. Для другої половини XVIII ст. характерним було збільшення питомої ваги мануфактур, що використовували вільнонайману працю. Унаслідок трьох поділів Польщі (1772, 1793 та 1795 рр.) Правобережна Україна увійшла до складу Російської імперії, а більшість західноукраїнських земель — Галичина, Північна Буковина, Закарпаття — опинилися під владою Австрії. На цих землях тривали такі самі процеси, як і в Наддніпрянській Україні: обезземелення селян, їх покріпачення, зростання експлуатації.