- •Курс “політологія”
- •1. Суть та природа політики, її специфіка
- •2. Суб’єкти та об’єкти політики. Критерії політичної суб’єктності
- •3. Співвідношення політики та моралі: основні підходи до вирішення проблеми
- •4. Предмет, закони та категорії політичної науки. Основні підходи до визначення предмету.
- •Основні принципи та методи політології.
- •6. Основні етапи розвитку політичної науки. Структура політології як навчальної дисципліни
- •7. Прикладна політологія: предмет, методи та сфери застосування
- •8. Конституювання та розвиток політичної науки в Україні на сучачному етапі.
- •9. Біхевіоризм та постбіхевіоризм у розвитку політичної науки
- •10. Політична антропологія
- •11. Політична гносеологія
- •12. Політична онтологія
- •13. Політична праксеологія
- •14. Політична психологія
- •15. Предмет та принципи етнополітики
- •16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
- •17. Суть та принципи порівняльного методу аналізу
- •18. Політична влада: суть, форми, принципи реалізації. Ресурси політичної влади.
- •19. Легітимність політичної влади. Основні ознаки легітимності.
- •20. Зміст основних концепцій політичної влади.
- •21. Політичні режими: суть та типи.
- •22. Характеристика політичного режиму в Україні на сучасному етапі
- •26. Держава як політична організація суспільства: ознаки і функції. Основні теорії походження д.
- •27. Форми державного правління
- •28. Форми державного устрою. Організація державної влади в Україні
- •29. Правова держава. Розвиток теорії правової держави
- •30. Соціальна держава, її суть і структура
- •31. Громадянське суспільство: суть, структура, ознаки та перспективи розвитку в Україні
- •32. Порівняльна характеристика парламентів країн Західної Європи
- •33. Порівняльна характеристика урядів країн Західної Європи
- •34. Типологія коаліційних урядів. Основні моделі коаліційної поведінки
- •35. Порівняльний аналіз позицій глав держав
- •36. Електоральний уряд: суть, основні компоненти
- •37. Місцеве самоврядування: суть, принципи, основні теорії
- •38. Суть, зміст, структурні елементи соціального управління
- •39. Багатозначність поняття “бюрократія”. Концепція формально-раціональної бюрократії Вебера
- •40. Суть бюрократизму, його ознаки. Противаги бюрократизму в демократичному супільстві
- •41. Зміст понятт демократія. Принципи демократії, їх взаємозвязок
- •42. Сучасні теорії демократії
- •43. Історичні типи демократії, їх особливості. Й. Шумпетер – основоположник сучасних теорій демократії
- •44. Демократичні цінності, їх характеристика
- •45. Процеси демократизації в Україні: шанси та переспективи
- •46. Особливості демократизації постсоціалістичних країн. Консолідовані, перехідні та псевдодемократії
- •47. Політична опозиція: особливості функціонування в різних політичних режимах
- •48. Особливості перехідних політичних режимів. Основні моделі переходу до демократії (Хантінгтон)
- •49. Політичні партії: причина винекнення та етапи розвитку. Винекнення політичних партій
- •50. Ознаки та функції політичних партій
- •51. Типологія політичних партій
- •52. Партійні системи: суть, типологія. Особливості формування партійної системи в Україні, її ознаки
- •53. Партійні коаліції: основні теорії, механізми та принципи формування
- •54. Політичний процес: суть та закономірності розвитку
- •55. Політична діяльність: суть, структура, детермінанти. Типологія політичної діяльності
- •56. Політична участь: суть, види, форми реалізації
- •57. Теорія груп інтересів. Групи інтересів та групи тиску: ознаки, типи, функції у політ. Процесі
- •58. Політичні рішення: суть, типи та способи прийняття. Типологія політичних рішень
- •59. Політичний розвиток: суть та види. Криза політичного розвитку
- •60. Політична модернізація: суть та основні моделі
- •61. Політичні технології та їх функції у політичному процесі. Лобізм як політична технологія
- •62. Політичний маркетинг
- •63. Політичний менеджмент: поняття та функції
- •64. Політична стабільність: критерії та чинники. Механізм стабілізації укрїнського суспільства
- •65. Політичні конфлікти: ознаки, типи, технології врегулювання
- •66. Типи виборчих систем: порівняльна характеристика
- •67. Виборча система України на сучасному етапі
- •68. Соціальні групи як суб’єкти політики
- •71. Політичне лідерство: критерії та типологія.
- •72. Політичний імідж: суть, типи. Технологічні аспекти реалізації в політичному процесі України.
- •73. Політична культура: суть, структура, функції, типи. Політичні субкультури.
- •74. Політична соціалізація особи. Теорії політичної соціалізації.
- •75. Політична поведінка. Поза інституційні форми політичної поведінки. Психологічні характеристики поведінки людини в натовпі.
- •Політична свідомість: суть, структура, рівні.
- •Порівняльний аналіз основних теорій міжнародних відносин (реалізм, ідеалізм, неореалізм, неомарксизм, неоідеалізм).
- •Зовнішня політика: функції, типи, особливості аналізу.
- •Взаємозв’язок та співвідношення внутрішньої, зовнішньої та міжнародної політики.
- •80. Національний інтерес: природа, структура, місце в зовнішній та міжнародній політиці.
- •81. Геополітика: предмет та принципи аналізу. Геополітичні доктрини. Геостратегія.
- •82. Глобалізація: головні тенденції розвитку на межі XX-XXI ст..
- •83. Політичне прогнозування: суть, основні теорії.
- •84. Політичні вчення Античності та їх вплив на розвиток європейської політичної думки.
- •85. Політичні вчення Стародавнього Сходу.
- •86. Політичні Вчення Середньовіччя
- •Політичні вчення епохи Відродження та Реформації.
- •Проблеми раціоналізму у політичних теоріях Нового часу.
- •Політичні вчення європейського просвітництва.
- •90. Проблеми держави в консерватизмі та лібералізмі.
- •91. Плюралізм політико-правових ідей у Європі хіх ст.
- •92. Політико-правові та етичні вчення у Німеччині кінця XVIII – початку XIX ст.
- •93. Проблема людини та держави в політичних теоріях Нового часу.
- •94. Політична доктрина анархізму.
- •95. Політичні доктрини фемінізму та неофемінізму.
- •96. Український консерватизм.
- •97. Політична думка України XVIII ст.
- •98. Український націоналізм (Міхновський, Донцов, Сціборський)
- •99. Логіка розвитку політичних доктрин у хх ст.
- •100. Політична доктрина соціал-демократії.
- •101. Політична думка України доби визвольних змагань 1917-1921 рр.
- •102. Цінності та принципи політичної доктрини лібералізму, їх еволюція.
- •103. Теорія природних прав людини та суспільної угоди, її значення для сучасних політ. Доктрин.
- •104. Політична доктрина фашизму.
- •105. Особливості формального та традиційного етапів розвитку політичних доктрин.
- •106. Еволюція, цінності та принципи політичної доктрини консерватизму.
- •107. Політична доктрина націонал-соціалізму.
- •108. Політична доктрина комунізму: суть та еволюція.
16. Порівняльна політологія: теоретико-методологічні засади
Політологія не може мати експериментів (оскільки велике значення мають умови), тому всі висновки і положення вона отримує завдяки порівняльному аналізу.
Особливість порівняльного методу – він став підставою винекнення самостійної дисципліни.
Порівняльна політологія за Вірардою – систематичні дослідження щодо порівняння політичних систем світу.
Функції:
отримання нових знань та їх подальший розвиток
верифікації емпіричних даних, теоретичних концепцій та узагальнень
відпрацювання нових методик та технік дослідження політичного простору
знаходження інструментів, шляхів, алгоритмів, розв’язання актуальних політичних проблем на підставі інших (досвіду) країн
контроль процесів в середині країни (Сарторі)
Етапи розвитку порівняльної політології:
традиційний етап (інституціоналізм). Вивчення окремих країн світу, де існували представницькі органи демократії, об’єктом вивичення виступають державні інститути та політичні партії. Сам метод потребував оволодіти конкретними знаннями, реалізується в історичних та теоретичних площинах.
другий етап (нова порівняльна політологія). Еванстоунський семінар 1952 року, Рой Макрідіс: “розвиток політичної науки має розвиватися через порівняльний аналіз”. Потім був семінар у Венеції (1955). Чинниуи, які пришвидшили розвиток порівняльної політології – наслідки ІІ світової війни (потрібно було досліджувати і знати інші країни світу), США ставши лідером демократичного світу взяв на себе роль контролера, що все знає (департамент США починає робити замовлення щодо дослідження інших країн); ООН, для її функціонування потрібно знати країни учасники; ІІ світова війна в Європі принесла авторитарну форму, крім Сполученого Королівства, тому вчені почали втікати в США і всі вони досліджували європейські країни в університетах США. Криза біхевіоризму стала водночас і кризою порівняльної політології (кінець 70-их років), бо ніхто не пердбачив антивоєнні рухи, контркультурні рухи – критика з боку замовників.
третій етап (кінець 70-их років) – плюралістичний етап. Метод важливий, але важливим є присутність самого досліднка, його інтуїції, досвіду, його передбачення (суб’єктивний чинник). Постмодерний підхід та феноміністична проблематика; відновлення значення історико-порівняльної методології (спадщина Маркса, Вебера); розширення інструментарію аналізу (неоінституціалізм, неомодернізм); велику роль відіграють економічні дослідження (економічні та математичні інструментарії – індекси, обчислення).
Порівняльна політологія — один з напрямів|направлень| політичній думці, що сформувалося як відособлена частина|частка| політичної науки, є спеціальною галуззю політичних знань і досліджень.
У найзагальнішому сенсі|змісті| порівняльну політологію можна розглядати|розглядувати| як метод політології, що виражається|виказує| в компаративістському (порівняльному) підході до політичних явищ.
Даний метод (використовувався вже в античному світі Платоном, Арістотелем та іншими мислителями) передбачає|припускає| зіставлення однотипних політичних явищ, наприклад|приміром|, політичних систем, політичних режимів, політичних партій і рухів, зацікавлених груп і еліт, виборчих|вибіркових| систем, різних способів реалізації одних і тих же політичних функцій і так далі з метою виявлення їх загальних|спільних| і специфічних властивостей, меж|рис|, ознак, знаходження найбільш ефективних форм політичної організації або оптимальних доріг|колій| вирішення завдань|задач|.
Вживання|застосування| порівняльного методу розширює кругозір дослідника, сприяє плідному використанню досвіду|досліду| інших країн і народів, дозволяє вчитися на чужих помилках і позбавляє від необхідності “винаходити велосипед” в державному будівництві. Творче, з врахуванням|з урахуванням| специфіки країни, використання цього методу особливе актуально для сучасної російської політології в умовах реформування суспільства|товариства| і держави (В.П. Пугачов, А.І. Солов'їв).
Порівняльна політологія за допомогою своїх теоретичних засобів|коштів| і прийомів сприяє проведенню глибокого аналізу реальних політичних процесів, інститутів влади. Об'єктом порівняння в політичних дослідженнях практично завжди служить розподіл влади в різних суспільствах|товариствах|.