19. Характеристика світогосподарських зв’язків на сучасному етапі

Цей період почався з розпаду СРСР і соц. системи в 1991р.. Він хар-ся складними умовами переходу колишніх соц. країн до ринкової економіки. Будівництво нових ек. відносин здійснюється за допомогою розвинутих країн та міжнародних організацій. Колишні соц. країни одержали великі іноземні кредити для стабілізації розвитку економіки, здійснення ек. реформ.

Поряд з розмежуванням цих країн відбуваються процеси їх інтеграції, діє Економічний союз країн СНД та інші інтеграційні об’єднання: Чорноморське ек. співробітництво, Дунайське Адріатичне угрупування, Східноєвропейське співробітництво, Карпатський єврорегіон.

Зовнішньо-ек. зв’язки набувають все більшого значення у підвищенні ефективності економіки у всіх країнах. Розвиток зовн. торгівлі на сучасному етапі хар-ся процесами, що сприяють активному міжнародному ек. співробітництву. Насамперед це ек. інтеграція, зростаюча взаємозалежність економік окремих країн, як за рахунок міжнародного виробничого кооперування, так і внаслідок розвитку сільського підприємництва у рамках великих міжнар. корпорацій.

Ек. інтеграція призводить до утворення структур, орієнтованих на регіональні інтереси .

Сформувалися три регіональні ринки:

• Північно-Амеріканська зона вільної торгівлі;

• ЄС;

• Регіональна зона Азіатсько-Тихоокеанського регіону(АТР);

На сучасному етапі виникає необхідність у міжнар. співробітництві, спрямованому на вирішення глобальних проблем сучасності – екологічної, продовольчої, енергетичної, освоєння світ. океану і космосу.

Застосування нових технологій суттєво впливає на світогосподарські зв’язки, змінюється характер МПП, оскільки найповніші форми автоматизації позбавляють країн, що розвиваються переваг, пов’язаних з дешевою робочою силою.

Сучасний світ рухається до нової систематизованої моделі розвитку. Її характеризують не лише якісне оновлення технологічної бази вир-ва, широке впровадження ресурсо і енергозберігаючих технологій, але й принципово важливі зрушення в структурі, змісті і характері процесів вир-ва і споживання.

20.Суть та фактори мпп

МПП –це найвищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, основою якого є економічно вигідна спеціалізація окремих країн і обмін випущеною продукцією визначеної кількості та якості.У країнах, які широко використовують можливість брати участь в МПП, як правило, вищі темпи економічного розвитку.Серед чинників розвитку МПП треба відзначити: природньо географічні умови, технічний прогрес, соціально – економічні умови. Раніше головну роль відігравали природнь- географічні умови.Довгий час різниця в розподілі природніх багатств була основною причиною МПП.На сучасному етапі вплив перших двох чинників на МПП вирівнявся, а відмінності в соціально-економічних умовах різних країн набувають вирішального значення. Головним напрямком його розвитку стало розширення міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва. Вони є формами МПП і виражають його суть.Розвиток Мпп обумовлює необхідність підвищення продуктовнисті праці, і зниження витрат виробництва.Реалізація переваг МПП забезпечує країні в процесі обміну отримання різниці між міжнародною і внутрішньою ціною експортованих товарів та послуг, а також економію внутрішніх витрат від скорочення національного виробництва внаслідок використання дешевшого імпорту. Важливою передумовою розвитку МПП є міжнародний поділ інших факторів виробництва-землі, капіталу,технології. Будь-яка країна виробляє той чи інший товар, якщо вона має такі фактори виробництва, які дають їй змогу виробляти цей товар з більшою ефективністю, ніж інший.