- •3.Світове господарство: сутність та структура
- •4.Закони та закономірності розвитку мев
- •5. Суть інтернаціоналізації господарського життя.
- •6. Глобальні та регіональні проблеми розвитку мев.
- •7. Основні етапи, особливості та тенденції розвитку світового господарства.
- •9. Світова валютна система, її елементи 1 основні етапи розвитку
- •10. Валютна політика
- •11. Поняття "валюта". Конвертованість валют.
- •12. Види Валютних Курсів.
- •13. Основні риси золотомонетного стандарту
- •14. Основні риси Бретон-Вудської валютної системи
- •15. Основні особливості Ямайської валютної системи
- •16. Основні риси і особливості торговельних зв’язків стародавнього світу
- •17. Особливості зовнішньоекономічних відносин епохи середньовіччя
- •18. Основні риси мев індустріальної епохи
- •19. Характеристика світогосподарських зв’язків на сучасному етапі
- •20.Суть та фактори мпп
- •21.Форми та види мпп
- •22. Особливості і види міжнародної спеціалізації виробництва.
- •23.Міжнародне кооперування: особливості і види.
- •20. Міжнародної економічної інтеграція: цілі, передумови та рівні розвитку.
- •25. Форми міжнародної економічної інтеграції.
- •26. Западноевропейской экономической интеграции
- •27. Північноамериканська економічна інтеграція
- •28. Південноамериканська економічна інтеграція
- •29. Економічні інтеграційні об’єднання країн Азії і Африки.
- •30. Інтеграційні про”єднання країн з перехідною економікою.
- •Співдружність Незалежних Держав (снд)
- •31. Міжнародна координація валютно-фінансових відносин. Мвф та його функції.
- •32. Організації, що входять до групи світового банку.
- •33. Керівні органи мвф.
- •34. Україна і міжнародні економічні організації. Україна є членом понад 20 організацій оон і понад 60 її постійних та тимчасових комітетів і комісій. Рада Європи
- •35. Економічна діяльність оон.
- •36. Програми та спеціалізовані установи оон.
- •37. Суть, значенння і класифікація міжнародних організацій.
- •38. Конференція оон - юнктад.
- •39. Гатт/стільник.
- •40. Суттєвість та значення міжнародної трудової міграції.
- •43. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
- •44. Доля України в міжнародній трудовій міграціїї.
- •45. Види міжнародних балансів, іх характеристики.
- •46. Платіжний баланс та його структура. Основні методи регулювання.
- •Баланс міжнародної заборгованості.
- •48. Розрахунковий баланс.
- •Особливості динаміки та структури міжнародної торгівлі.
- •Зовнішньоекономічні зв'язки України.
- •Форми міжнародної торгівлі.
- •55)Міжнародний кредит: форми та принципи.
- •57)Форми між нар-го руху капіталу
- •58)Сутність міжнародного руху капіталу.
- •59)Євровалюта. Особливості функціонування ринку євровалют.
- •65.Особливості світового ринку послуг.
- •66. Некомерційні форми і засоби технологічного обміну
- •67.Міжнародний лізинг
- •69. Суть та форми міжнародного факторингу.
- •70. Іноземні інвестиції їх види і шляхи залучення
- •Характерные отличия прямых и портфельных инвестиций
- •76. Ціноутворення на світовому ринку.
25. Форми міжнародної економічної інтеграції.
Міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів у своєму розвитку - від простих до складніших, на кожному з яких її зміст збагачується новими рисами та особливостями. Їхня послідовність така: а/ зона вільної торгівлі; б/ митний союз;
в/ спільний ринок; г/ економічний союз; д/ повна інтеграція.
Зона вільної торгівлі передбачає ліквідацію митних бар"єрів між країнами-учасницями, але при цьому кожна з них зберігай власні тарифи щодо третіх країн. В умовах митного союзу не тільки погоджується скасування тарифів між учасниками, а й установлюються єдині тарифи відносно третіх країн. Міждержавне узгодження на цих двох початкових етапах охоплює насамперед зовнішньоторговельну політику і меншого мірою - інші сфери взаємодії. З цього починають свою .діяльність практично всі сучасні економічні угруповання, які ставлять-переч, собою завдання розвитку інтеграційного співробітництва.
Спільний ринок передбачає вільне пересування товарів, послуг, капіталів та робочої сили в межах міжнародного об'єднання, тобто на цьому етапі розпочинається інтеграція безпосередньо у сфері виробництва. На етапі утворення економічного союзу гармонізуються різні аспекти економічної політики. Нарешті, повна інтеграція передбачае узгодження та проведення спільної валютної, фіскальної, кредитної політики та ін.
При утворенні міжнародних інтеграційних угруповань країни-учасниці можуть висувати завдання відновлення економічного потенціалу, його розвитку та примноження, вдосконалення галузевої структури, прискорення науково-технічного прогресу, зміцнення економічних позицій групи країн у конкурентній боротьбі на всесвітньому ринку, зростання добробуту населення своїх країн і т. ін.
Залежно від конкретного змісту інтеграційна стратегія може бути спрямована на реалізацію ідей створення "однорідного господарського простору", "єдиного технологічного простору", "спільного ринку", "прискорення соціально-економічного розвитку" і т.д.
Отже, формування інтернаціонального господарства починається з розвитку зовнішньої торгівлі і світового ринку. Взаємні поставки товарів зумовлюють спеціалізацію і кооперування виробництва різних країн, створення ТНК, СП, міжнародних загальноекономічних і галузевих організацій, господарських і науко-
26. Западноевропейской экономической интеграции
Свое наиболее полное развитие экономическая интеграция получила в Западной Европе. Современная история образования и развития Европейского Союза (ЕС) начинается с 1951 года. В апреле этого года был подписан договор о Европейском объединении угля и стали (ЕОУС), в который вошли 6 стран — Франция, ФРГ,. Италия, Бельгия, Нидерланды, Люксембург. Это была своего рода предыстория западноевропейской интеграции. Реальный отсчет ее возникновения и развития начинается с 1957 года, когда те же страны подписали договоры о создании Европейского экономического сообщества (ЕЭС) и Европейского сообщества по атомной энергии (Евратом). В состав общества вошли страны с высоким уровнем развития, что во многом определило высокие темпы его экономического роста на протяжении последующих 15 лет.
Процесс развития западноевропейской экономической интеграции можно условно разделить на 4 этапа.
Первый этап (конец 50-х — середина 70-х годов) считается "золотым веком" в жизни Сообщества. Он ознаменовался досрочным созданием Таможенного союза, сравнительно успешным формированием единого аграрного рынка, вступлением в ЕЭС трех новых стран: Великобритании, Дании, Ирландии.
Конкретными целями создания ЕЭС, или, как часто называли его, "Общего рынка", были:
• постепенное устранение всех ограничений в торговле между странами-участницами;
• установление общего таможенного тарифа в торговле с третьими странами;
• ликвидация ограничений для свободного передвижения "людей, капиталов, услуг";
• разработка и проведение общей политики в области транспорта и сельского хозяйства;
• создание валютного союза;
• унификация налоговой системы;
• сближение законодательства;
• разработка принципов согласования экономической политики.
В целях реализации этих установок была создана комплексная управленческая структура — Совет Министров ЕЭС, Комиссия европейских сообществ, Европейский совет, Европейский суд, Европейский парламент. .
Своей первой целью ЕЭС поставило решение задачи создания общего рынка товаров, капиталов, услуг и рабочей силы стран-участниц. Для этого был создан Таможенный союз. Именно Таможенный союз лежит в основе ЕЭС. В рамках Таможенного союза были:
• ликвидированы торговые ограничения во взаимной торговле стран-участниц;
• установлен единый таможенный тариф по отношению к третьим странам;
• достигнута свобода передвижения капиталов, кредитов, денежных переводов, предоставления услуг;
• обеспечена свободная миграция рабочей силы и свобода выбора места жительства.
Второй этап (середина 70-х — середина 80-х годов) вошел в историю ЕС в основном как застойный период. Хотя в этот период странам — членам ЕС удалось принять программу европейского валютного сотрудничества, создать механизм внешнеполитических консультаций, все же проявившиеся негативные тенденции привели к серьезному кризису западноевропейской экономической интеграции, получившему название евросклероз. В 70-е и начале 80-х годов разрыв в уровнях развития между странами ЕС увеличился. С вступлением в ЕС Греции в 1981 г. эта тенденция проявилась еще более отчетливо, поскольку ее экономика находилась на значительно более низком уровне по сравнению с другими участниками Сообщества.
Третий этап (вторая половина 80-х — начало 90-х годов) — этап дальнейшего расширения состава Сообщества. В 1986 г. присоединение Испании и Португалии привело к обострению ранее существовавших межстрановых диспропорций. На момент вступления в ЕЭС душевой доход в Португалии составлял примерно половину среднего по ЕЭС, в Испании — около 3/4. В новых странах-участницах примерно один из пяти работал в сельском хозяйстве, в то время как в ЕЭС — один из тринадцати. Вместе с тем именно этот период характеризуется новыми импульсами в развитии западноевропейской интеграции, связанными прежде всего с принятием Единого европейского акта (ЕЕА).
Четвертый этап (середина 90-х годов — начало XXI в.). В соответствии с положением Единого европейского акта с 1 января 1993 г. было введено свободное передвижение факторов производства внутри границ Сообщества. Фактически в рамках Сообщества возникло единое экономическое пространство, означающее вступление ЕС в качественно новый этап экономической интеграции.
На основании Маастрихтского договора (февраль 1992 г.) Европейское экономическое сообщество трансформировалось с 1 января 1994 г. в Европейский Союз с числом стран-участниц, возросших до 15. В рамках ЕС осуществляется создание полностью единого внутреннего рынка. Провозглашены цели дальнейшего интеграционного сотрудничества. Они включают создание единого Европейского банка с правами эмиссии единой валюты ЕВРО, образование единого западноевропейского пространства без внутренних границ.
Поступательное развитие ЕС отнюдь не означает отсутствие противоречий и трудностей этого процесса. Выше уже отмечались межстрановые и внутристрановые диспропорции, возникшие в результате присоединения новых членов ЕС. Значительные проблемы возникали и возникают в процессе осуществления единой аграрной политики, единых централизованных цен на основные виды сельскохозяйственной продукции.