28. Південноамериканська економічна інтеграція

До найбільшого і найбільш динамічним торгово-політичним союзам Латинської Америки варто віднести Південноамериканський загальний ринок у складі Аргентини, Бразилії, Парагваю й Уругваю (МЕРКОСУР) з населенням 200 млн. чоловік і більш 1 трлн. дол. ВНП. У ньому зосереджено 45% населення цього континенту, понад 50% сукупного ВВП, 40% прямих іноземних інвестицій, більш 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівлі країн Латинської Америки.

Договором про створення МЕРКОСУР, ув'язненим у 1991 р., передбачалося скасування в перспективі всіх пошлин і тарифних обмежень у взаємній торгівлі між чотирма країнами встановлення єдиного митного тарифу у відношенні третіх країн, вільний рух капіталу і робочої сили, координація політики в області промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку, узгодження стратегії у валютно-фінансовій сфері.

У січні 1994 р. країни — учасниці МЕРКОСУР прийняли програму просування до митного союзу і намітили термін (до 2000 р.), коли 85% взаємного зовнішньоторговельного обороту будуть цілком звільнені від будь-яких тарифних бар'єрів. Договір про створення МЕРКОСУР також передбачає до 2000 р. скасування нетарифних обмежень на переважну більшість товарів (за винятком торгівлі озброєнням і бойовою технікою, радіоактивними матеріалами, дорогоцінними металами, предметами національного культурного надбання).

Для керівництва процесом інтеграції були створені наднаціональні органи керування: Рада загального ринку в складі міністрів закордонних справ; виконавчий орган — Група загального ринку, що функціонує постійно, зі штаб-квартирою в Монтевідео; 10 технічних комісій, що підкоряються Групі загального ринку, у функції яких входять питання зовнішньої торгівлі, митне регулювання, технічні норми, валютно-фінансова і макроекономічна політика, наземний і морський транспорт, промислові технології, сільське господарство й енергетика. Починаються заходи для створення спеціального трибуналу для дозволу торгових конфліктів між країнами-учасницями.

Підсумки функціонування МЕРКОСУР свідчать про визначені успіхи інтеграційного угруповання, незважаючи на незавершеність становлення митного союзу. Обсяг усередині блокового експорту в 1991-1997 р. збільшився майже в чотири Рази, у той час як сумарний експорт держав — учасників ітераційного угруповання в треті країни за цей період зріс деяким більш, ніж на 30%. При цьому частка усередині блокового експорту в загальному обсязі вивозу товарів з МЕРКОСУР за цей же період зросла з 9 до 20%. Розширення взаємних зовнішньоекономічних зв'язків у рамках МЕРКОСУР поширюється і на іноземні інвестиції з третіх країн. Наприклад, японська корпорація «Тойота моторз», що вклала в спорудження автомобілебудівного заводу в Аргентині близько 100 млн. дол., має намір випускати в цій країні 20 тис. легких вантажівок-пікапів у рік. Половину цих автомобілів намічено вивозити в Бразилію в обмін на комплектуючі вироби, вироблені бразильськими підприємствами.

До Якщо в середині 90-х рр. вважалося, що латиноамериканські країни більше тягнуться до блоку НАФТА, те зараз ця ситуація змінилася. ДО МЕРКОСУР на основі угоди про вільну торгівлю приєдналися Чилі і Болівія (як асоційовані члени). Просуваються вперед переговори про співробітництво між МЕРКОСУР і Андской групою, куди крім Болівії входять Венесуела, Колумбія, Перу, Еквадор. У плані МЕРКОСУР — створення в недалекій перспективі південноамериканської зони вільної торгівлі — САФТА, що простирається від Панамського каналу до Магелланов протоки.

Інтеграційні процеси в МЕРКОСУР розвиваються не без труднощів і протиріч між країнами-учасницями. Так, вони не зуміли прийти до згоди про повне скасування тарифів у внутрірегіональній торгівлі до спочатку наміченого терміну — 1 січня 1995 р. Не удалося їм також погодити у встановлений термін єдині зовнішні тарифи на імпорт товарів із третіх країн. Аргентина і Бразилія, на частку яких приходиться 90% загального ВНП країн — членів МЕРКОСУР, приділяють особливу увагу захисту від іноземних конкурентів створюваних у себе высокотехнологичных галузей промисловості — виробництва комп'ютерів і телекомунікаційного устаткування. Зокрема, у середині 90-х рр. Бразилія виступала за введення імпортних пошлин у торгівлі з третіми країнами на продукцію електронної, нафтохімічної промисловості і важкого машинобудування на рівні 35%, Аргентина — на рівні 12%, а Уругвай і Парагвай, що побоюються технологічної залежності від Бразилії й Аргентини, були за мінімальні мита.

Перспективи МЕРКОСУР південноамериканські аналитики оцінюють як сприятливі. На шляху подальшого розвитку країнам — учасницям цього угруповання має бути перебороти існуючі протиріччя, значну різницю в економічних потенціалах, знайти оптимальні сполучення ринкових механізмів з регулюючою роллю держави в умовах специфіки латиноамериканського регіону, що ще недавно знаходився під владою авторитарних режимів і під сильним впливом корпорацій США.

З числа інших інтеграційних об'єднань континенту можна виділити:

• Андский пакт (Болівія, Венесуела, Колумбія, Перу й Еквадор). Передбачається в 1997 р. трансформувати цю організацію в Андскую систему інтеграції і дати економічним взаєминам імпульс до «більш високого ступеня інтеграції»;

• Центральноамериканський загальний ринок (Гватемала, Гондурас, Коста-Рика, Нікарагуа і Сальвадор). Сформовано зону вільної торгівлі, передбачається ліквідація пошлин усередині блоку і введення ОТТ у відношенні третіх країн;

• КАРИКОМ, чи Карибське співтовариство (14 англомовних країн Карибського басейну) — досить розвите інтеграційне угруповання, має ряд єдиних зовнішніх тарифів.