11. Поняття "валюта". Конвертованість валют.

Важливих елементом валютної системи - б валюта. Валюта - це грошова одиниця тієї чи іншої країни, яка використовується для виміру величини вартості товару. Поняття "валюта" використовується в трьох значеннях: І/ національна валюта як грошова одини­ця тієі чи іншої держави; 2/ грошові знаки іноземної держави, а також кредитні та платіжні засоби: /векселі, чеки, акредитиви/, втілені в іноземних грошових одиницях і які використовуються в міжнародних розрахунках: З/ міжнародна /колективна/ валюта, яка застосовується а розрахунках міжнародних фінансових організацій та валютних союзів. Найбільш широке розповсюдження із колектив­них валют у даний час набули Спеціальні права запозичення /СДР/-валюта Міжнародного валютного фонду /МВФ/, ЕКЮ - грошова одини­ця Європейського союзу /ЄС/, а також так звані клірингові валю­та - спеціальні розрахункові валютах одиниці, які використову­ються в двох або у багатосторонніх розрахунках країн у безго­тівковій формі у вигляді бухгалтерських рахунків.

Клірингові валюти виконують розрахункові функції і використовуються як система безготівкових розрахунків переважно між державами, що не мають вільно конвертованої національної валюти. Такого типу розрахунки здійснюються між країнами СНД.

Національні та іноземні валюти у відповідності до сфери їх використання, в свою чергу, підрозділяються на: вільно конверто­вану валюту /ВКВ/, валюту частково конвертовану /ЧКВ/ і неконвертовану.

До ВКВ відносять валюти тих країн, законодавство яких не передбачав будь-яких обмежень по різних видах операцій з ними.

У даний час до ВКВ належать: долар США, національні валюти країн ЄВС, Швейцарії і Японії, Канади. ЧКВ - це національна ва­люта тих країн, в яких застосовуються валютні обмеження по окре­мих видах операцій. І,нарешті, неконвертовані валюти - це ті, що не обмінюються на світовому ринку. Національні валюти, що вико­ристовуються в міжнародних розрахунках, при наданні кредитів і інвестицій мають статус резервних або ключових валют. До них належать: долар США, ієна, марка ФРН, швейцарський франк.

12. Види Валютних Курсів.

Важливе місце у валютній системі посідають операції, пов'я­зані з купівлею або продажем валюти однієї країни за валюту ін­ших країн. Ціна, за якою відбувається такий обмін, називається курсом обміну валюти, або валютним курсом. Валютний курс - це ціна грошової одиниці даної національної валюти, визначена в грошових одиницях валюти іншої держави. За допомогою валютного курсу фактично визначається вартісне співвідношення національ­них економік, їх зовнішня конкурентоспроможність. З врахуванням цього економічна теорія виділяв такі функції валютного курсу.

По-перше, за його допомогою долається національна обмеже­ність тівї чи іншої одиниці, відбувається перетворення її локаль­ної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступав як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей.

По-друге. на основі валютного курсу здійснюється зіставлен­ня між собою цінових структур окремих країн, умов та результа­тів виробничого відтворення - продуктивності праці, витрат виро­бництва, заробітної плати, темпів економічного росту, а також торговельного і платіжного балансу.

По-третє. за допомогою валютних курсів зіставляються націо­нальні ціни та національні умови виробництва, зокрема національ­ні вартості товарів та послуг з інтернаціональними цінами та інтернаціональною вартістю.

По-четверте, через механізм валютних курсів відбувається перерозподіл національного продукту між країнами, що здійснюють зовнішньоекономічні зв"язки.

Валютний курс може бути встановлений урядом або пропозиці­єю та попитом ринку. Виходячи з цього, розрізняють такі види валютних курсів. Фіксований, що встановлюється в законодавчому порядку як співвідношення між національною валютою і валютою іншої держави. Коливний, який вільно змінюється у відповідності до попиту і пропозиції. Плаваючий - різновидність коливного кур­су, але з елементами регулювання. Прикладом такого курсу може розглядатися встановлення курсів валют країн, що входять до ЄС, да погоджуються відносні рівні взаємних коливань валютних курсів.

Основою визначення валютних курсів в співвідношення купі­вельної спроможності національних валют, яка визначається як сума товарів і послуг, які можна придбати за певну грошову оди­ницю, визначену у порівнянні з базовим періодом.

Співвідношення купівельної сили валют стосовно певної групи товарів та послуг у двох країнах визначає паритет купівельної спроможності. В залежності від номенклатури товарів РРР може бути частковим /за певним набором товарів/ та загальним /за всім суспільним продуктом/.

Існує декілька методик розрахунків РРР. Найбільш простою , з них е визначення паритету купівельної сили валют на основі зіставлення рівня цін стандартного набору /за споживчим кошиком/ товарів та послуг.