15. Основні особливості Ямайської валютної системи

Ямайская валютная система — современный междуна­родный валютный механизм. В 1976 г. на очередном совещании МВФ в Кингстоне (Ямайка) были определены основы новой мировой валютной системы капиталистического мира. Вместо золото - девизного стандарта был введен стандарт СДР (специальных прав заимствования), созданных еще в кон­це 60-х годов и представляющих собой международные акти­вы в виде записей на специальных счетах в Международном валютном фонде. Стоимость 1 единицы СДР определяется на основе валютной корзины, в состав которой в настоящее время входят (в процентах) американский доллар (39), японская иена (18), немецкая марка (21), английский фунт стерлингов (11) и французский франк (11). В связи с переходом к стандарту СДР юридически завершился процесс демонетизации золота, то есть утраты им денежных функций. Были отменены золотые пари­теты. Страны-члены МВФ получили право выбора любого ре­жима валютного курса.

В Западной Европе в конце 70-х годов была юридически оформлена региональная Европейская валютная система (ЕВС), которая отразила углубление интеграционных тенденций в этом регионе. Денежной единицей в ЕВС является ЭКЮ, условная стоимость которой определяется по методу валютной корзины, в которую входят денежные единицы стран Европейского Со­юза. В середине декабря 1996 г. лидеры Евросоюза приняли решение о переходе с 1 января 1999 г. к единой валюте стран ЕС - "ЕВРО". Валютная система России находится в стадии формирования. Ее основой является рубль, который после обо­собления, а фактически, отделения РФ от денежно-кредитных систем республик бывшего СССР постепенно превратился в частично конвертируемую валюту по текущим операциям, од­нако сохраняется ряд валютных ограничений.

Основные составляющие современного международно­го валютного механизма сводятся к следующему: 1. Функция золота в качестве меры стоимости и точки отсчета валютных курсов упразднялась. Золото утрачивает денежные функции и становится обычным товаром со сво­бодной ценой на него. В то же время оно остается особым товарным ликвидным активом. В случае необходимости зо­лото может быть продано, а полученная валюта использо­вана для платежа. 2. Странам предоставлялось право выбора любого ре­жима валютного курса. Валютные отношения между стра­нами стали основываться на "плавающих" курсах их нацио­нальных денежных единиц. Колебания курсов обусловлены двумя основными факторами: а) реальными стоимостными соотношениями, покупа­тельной способностью валют на внутренних рынках стран; б) соотношением спроса и предложения национальных валют на международных рынках. 3. Функцию мировых денег стали осуществлять валюты передовых стран мира.

16. Основні риси і особливості торговельних зв’язків стародавнього світу

Еволюція МЕВ – це їх розвиток, зміна їх типів. Перший етап і тип МЕВ – доколоніальний, найбільш тривалий за часом, оскільки він охоплює первіснообщинний, рабовласницький і феодальний періоди.

Епохою зародження ек. відносин між народами можна вважати вже останній період кам’яного віку – неоліт, оскільки саме в неоліті відбувся перший поділ праці – відокремлення скотарства від землеробства.

У період енеоліту мідно - кам’яної доби, або мідного віку (5-3 тис. до н. е) поширюються зв’язки між Півд. Сх. Європою, малою Азією та Сх. Середземномор’ям.

У 3-1 тис. до н. е. на Стародавньому сході, у Сер. Азії, Середземномор’ї, Єгипті та в Європі виникають найдавніші культури бронзового віку, складається спеціалізація різних районів.

У період рабовласницького ладу (4 тис. до н. е -3-4 ст. н. е) відбувся подальший підйом виробничих сил:

• зроблені важливі географічні відкриття регіонального значення;

• відбувся другий поділ праці – відокремлення ремесла від землеробства;

• виникли міста.

На першому етапі розвитку держав старод. Сходу зовн. торгівля була меньш поширена між державами Сходу, тоді як в Античних полісах старод. Греції вона переважала внутрішню.

Стародавня міжнародна торгівля складалася також на основі обміну продуктами природньої спеціалізації районів, специфічними ремісничими виробами.

На 3 тис. до н. е припадає формування інституту купців – службових осіб, які зосереджували у своїх руках зовн. торгівлю.

На поч. 2 тис.до н. е була створена ланка самостійних професійних покупців, які займалися приватною торгівлею і позичали гроші.

Міжнар. торгівля у 1 тис. до н. е переходит від старої експортно-імпортної системи до більш доходної транзитної.

В економіці старод. світу важливу роль відігравали грошові відносини. Перші монети з’явилися в малоазіатській державі Лідія (8-7 ст. до н. е).

Великий розмах торг. операцій привів до появи зачатків банківської справи, поширювався обмін валют, розмін великих монет, видача позик, безготівкові розрахунки.

Для МЕВ стародавності була хар-на міграція робочої сили, яка була примусова (вивіз рабів, майстрів).

Отже, ще за стародавніх часів почали складатися й набули розвитку чисельні технічні елементи та організаційні форми МЕВ.