20. Міжнародної економічної інтеграція: цілі, передумови та рівні розвитку.

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх до виходу на зовнішній ринок, до зростання міжнародних зв'язків і взаємопереплетення національних економік, сприяє інтернаціоналізації господарського життя. На певному його етапі зближуються національні економічні й політичні структури групи країн, формуються форми взаємодії між ними на основі економічної інтеграції.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтерна­ціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємо-пристосування всіх структур національних господарств.

Економічна інтеграція суттєво відрізняється від економічного співро­бітництва країн. На етапі економічної інтеграції:

а) формується міжнародний господарський комплекс зі своєю струк­турою та органами управління. Спільні умови господарської діяль­ності визначаються і погоджуються всередині кожної країни, на міждер­жавному та наддержавному рівнях;

б) зростає можливість об'єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія в галузі виробництва, науки, причому на пільгових порівняно з іншими країнами умовах;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Інтеграція має декілька рівнів:

а) взаємодія на рівні підприємств та організацій (створення ТНК, МНК);

б) взаємодія на рівні держав;

в) взаємодія на рівні партій та організацій, соціальних груп, окре­мих громадян різних країн;

г) інтеграційне угруповання як результат міжнародного об'єднання. Для розвитку інтеграційних процесів необхідна наявність низки об'єктивних та суб'єктивних передумов, головними з яких є:

а) сучасна НТР, яка об'єктивно зумовлює формування міждержав­ного господарського простору з оптимальним поєднанням можливос­тей і потреб національних економік;

б) соціально-економічна однорідність національних господарств, що підлягають об'єднанню;

в) близькі рівні економічного розвитку країн, що інтегруються;

г) досить тривалий період і досвід взаємного економічного співро­бітництва групи країн;

д) цілеспрямована діяльність державних органів країн, партій, соці­альних груп і класів щодо інтеграційних процесів.

Важливе значення для розвитку міжнародної економічної інтеграції має наявність спільних кордонів, спільних історичних, культурних та інших умов існування.

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить ряд етапів:

1 — зона вільної торгівлі;

2 — митний союз;

3 — спільний ринок;

4 — економічний союз;

5 — повна інтеграція.

Кожний із наступних етапів передбачає ширшу інтеграцію і має свої особливості.

Особливості основних етапів міжнародної економічної інтеграції наведені в табл. 15.

Як правило, утворення інтеграційних об'єднань починається з простіших форм. Все залежить від того, які завдання ставлять перед собою країни — учасниці утворюваних інтеграційних об'єднань: від­новлення економічного потенціалу; прискорення НТП; укріплення позицій на світовому ринку чи інше. власне інтеграційного угруповання.

Інтеграційні процеси носять регіональний характер і проявляються в регіонах найбільш розвиненої економіки і інтен­сивного розвитку НТП - у Західній Європі, в Північній Америці, в Азіатсько-тихоокеанському регіоні /АТР/. Зони характерні і для країн, що розвиваються. Головні учасники - організатори інтеграційного процесу: держава, ТИК, громадські організації і парті ї.

Мета /значення/ МЕІ:

а/ досягнення найбільш високої економічної ефективності вироб­ництва;

б/ можливість регулювання соціально-економічних процесів;

в/ насичення ринку товарами;

г/ забезпечення економічної і політичної консолідації країн і

міжнародної економічної і воєнної безпеки;

ц/ вирішення соціальних і економічних проблем на колективній

основі /проблеми зайнятості і безробіття, рівня життя та ін./, реалізація загальнолюдських інтересів.