7.Джерела фінансування інвестиційної діяльності.

Всі операції, в результаті яких створюються фінансові активи і пасиви – утворюють фінансовий ринок. Разом фінансові ринки створюють механізм, через який фін менеджер має доступ до різних джерел інвестування. Фін ресурси –грошові кошти, які знаходяться у розпорядженні інвестора. Частина фінансових ресурсів спрямовується на купівлю засобів праці, предметів праці, робочої сили, ін.елементів вир-ва. Ця частина називається капітал.

Головне джерело інвестицій – нац доход, за його рахунок утворюється фонд нагромадження і поділяється на фонд відшкодування і фонд відновлення.

В залежності від джерел фінансування інвестиції ділять на:

1.Власні кошти інвестора (СК (кошти від продажу акцій і пайові внески учасників), амортиз-і відрахування, ЧП, резерви, накопичені пп, ін внески юр та фіз ос (цільове фінансування, благодійні внески ..). Вони є основними джерелами фінансування.

2.Запозичені кошти(державний кредит, кредити КБ, інших фін-кред.установ,інше).

3.Залучені кошти(інших інвесторів і вкладників).

Джерела фінансових ресурсів:

1.ЧП = виручка від реалізації – ПДВ – Акцизний збір – Ін. податки – собівартість.

2.Мобілізація внутрішніх ресурсів– доходи від реалізації ОФ, відходів виробництва, нематеріальних активів.

3.Амортизаційні відрахування.

4.Пайові внески до статутного/ акціонерного капіталу. Можуть бути у вигляді: грошових коштів; матеріальних цінностей; прав користування.

5.Страхові внески і внески до пенсійного фонду.

6.Облігаційні позики. Кошти від реалізації власних ЦП і ЦП інших емітентів.

7.Кредиторська заборгованість або кошти прирівняні до власних – це заборгованість постачальника за відвантажені товари, по яких не настав час оплати. Заборгованість до бюджету та позабюджетних фондів.

8.Кредити (банківський, інвестиційний, комерційний, податковий) та позики.

9.Спонсорські кошти – це кошти юридичних і фізичних осіб, які надають підтримку в інвестуванні. Вони не оподатковуються.

10.Державні субсидії(прямі кредити та позики;гарантійні кредити; гранти на проекти; пайова участь держави у проектах; прямі дотації). При державному субсидуванні держава стає учасником інвестування.

8.Бюджетування капіталу.

Сукупність дій з визначення, аналізу й вибору можливих інвестицій серед інвестиційних пропозицій називають складанням капітального бюджету, або бюджетуванням капіталу. Цей процес охоплює кілька етапів, починаючи з виявлення можливих варіантів, перевірки ідей і закінчуючи точним економічним аналізом та постаудитом. У момент затвердження капітальний бюджет підприємства містить прийнятну кількість проектів, від яких загалом і від кожного окремо очікується економічний ефект, що відповідає стратегічним цілям керівництва підприємства. Бюджетування капіталу полягає у виборі за умов обмежених інвестиційних ресурсів тих інвестицій, які забезпечать бажаний рівень дохідності за прийнятного рівня ризику. Тобто це процес пошуку компромісу між можливістю несприятливого перебігу подій і очікуваною дохідністю інвестицій.

Бюджетування капіталу як ключова функція фінансового менеджера: *скільки інвестувати; *в які об’єкти інвестувати?

Бюджетування капіталу – це мистецтво вкладання коштів у активи (фін), вартість яких перевищує їх ціни Це не механічний процес, бо за умов абсолютно правильного виконання всіх його положень немає жодного варіанту успішного інвестування, внаслідок перевищення вартості акцій над їх ціною, в які вкладаються інвестиції.

БК зводиться до ранжирування всіх інвестиційних пропозицій у порядку їхньої дохідності й вибору комбінацій інв пропозицій, яка б забезпечувала бажану сукупну дохідність за наявності обмежень за рівнем ризику й обсягах доступних фондів.

Методи аналізу інвестиційних проектів: *традиційні; *прості; *складні.

Якість рішень менеджера визначає рівень процвітання фірми.