3.Фінансові активи їх визначення та класифікація.

Для здійснення інвестицій необхідні кошти. Особа, що здійснює реальні інвестиції, може використовувати власні кошти або запозичити у будь-кого іншого із зобов’язанням повернення через певний проміжок часу з ( можливо) деякою винагородою. Винагорода зверх суми боргу є стимулом для особи, що надає в користування свої ресурси, і їх також можна розглядати як інвестиції(кошти видаються в обмін на зобов’язання повернення).

Вкладання коштів в обмін на тим або іншим чином укладені зобов’язання – являють собою фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції – вкладення коштів у фінансові інструменти власності та боргові фінансові інструменти з метою отримання прибутку або доходу.

Щоб отримати необхідні кошти, компанії продають ЦП або фінансові активи (акціонерний капітал, облігації, кредити банків, орендні зобов’язання, короткострокові ЦП або депозити), які володіють вартістю, так як дають право на реальні активи фірми.

За законом України “ Про ЦП і фондову біржу” всі ЦП поділяються на 2 осн. групи: *корпоративні ЦП або ЦП власності .Вони засвідчують участь власника в капіталі АТ, дають право співволодіння підприємством, участі в управлінні ним, право на отримання доходу у вигляді дивіденду ,як правило, щорічного. Це акції приватних підприємств, банків, страхових компаній.

* боргові ЦП. Вони не є свідоцтвом власності, а є підтвердженням різного типу боргових зобов’язань емітента перед власником ЦП, надають право на отримання фіксованого доходу у вигляді % та права повернення основної суми боргу у визначений термін. Це державні облігації, корпоративні облігації, інвестиційні сертифікати інвестиційних фондів і компаній, ощадні(депозитні) сертифікати банків, векселі.

Значення фінансового ринку в тому, що з його допомогою найважливіший ресурс розвитку економіки- заощадження суспільства – направляються на створення нового капіталу – тобто на розширення виробничих потужностей і, в кінцевому результаті – підвищення суспільного добробуту.

4. Головні проблеми інвестування.

Інвестиційний менеджер вирішує проблеми:

1.Яку суму коштів має інвестувати фірма та в які види активів?

2.В який спеціальний проект має вкласти кошти фірма?

3.Яку суму коштів необхідно залучити для здійснення фінансування діял фірми?

4.Яким буде найкраще співвідношення: за рахунок власних та залучених, та позичених коштів з огляду на загальну вартість фірми?

Відповіддю на деякі з цих питань є інвестиційне рішення фірми, чи рішення про планування довгострокових вкладень. Відповіддю на інше питання являє собою рішення про вибір джерела фінансування. Фінансовий менеджер намагається знайти такі відповіді на ці питання, які б максимально покращили фінансове становище акціонерів.

Критерієм успіху зазвичай є вартість: будь-яке рішення, яке збільшує вартість частки акціонерів в фірмі, робить їх заможніше. Таким чином добрим інвестиційним рішенням є таке, в результаті якого придбаються реальні активи, чия вартість вища за пов’язані з ними витрати, - активи, що збільшують вартість.

Інвестиційне рішення – рішення, пов’язане з придбанням активів з метою виробництва товарів і надання послуг, що задовольняють потреби споживачів.

Таємниця успіху фінансового управління – в збільшенні вартості.