44. Визначте основні елементи процесу прийняття рішень з бюджетування капіталу.

Сукупність дій з визначення, аналізу й вибору можливих інв-й серед інв пропозицій наз складанням капітального бюджету ( бюджетуванням капіталу). Цей процес охоплює кілька етапів, починаючи з виявлення можливих варіантів, перевірки ідей і закінчуючи точним економічним аналізом та постаудитом. У момент затвердження капітальний бюджет пп містить прийнятну кількість проектів, від яких загалом і від кожного окремо очікується ек ефект, що відповідає стратегічним цілям керівництва пп. Бюджетування капіталу полягає у виборі за умов обмежених інв ресурсів тих інвестицій, які забезпечать бажаний рівень дохідності за прийнятного рівня ризику.

У роботах, пов'язаних з фінансуванням інв-й, основну увагу приділено оцінці інв вибору за умови існування припущення, що використання теоретично коректних методів прямо призводить до оптимального інв вибору і, отже, збільшує багатство акціонерів. Особа, що приймає рішення, розглядається як пасивний глядач, який діє більше як технік, ніж як підприємець. Якимось чином ідеї відносно інвестування з'являються в полі зору, розраховуються грошові потоки й розробляються припущення. Ризик ураховано у формулі дисконтування, за якою розраховується значення чистої теперішньої вартості проекту. Якщо значення чистої теперішньої вартості позитивне, пропозиція стає частиною переліку прийнятних інвестиційних можливостей. Цей перелік у подальшому рафінується через оцінку взаємовиключних проектів за наявних обмежень у фін капіталі, де це необхідно. Такому підходу до бюджетування капіталу властиві такі припущення: *Інвестиційні ідеї просто з'являються. *Проект може розглядатися ізольовано, тобто проекти не є взаємозалежними. *Ризик може бути повністю врахований у межах чистої теперішньої вартості. *Некількісні зауваження відносно інвестування до уваги не беруться. *Оцінка грошових потоків є неупередженою.

У разі акцентування на інв оцінках, а не в цілому на процесі Інв-я може виникнути ситуація, коли неможливо виробити найбільш бажану інв програму. Розв'язком цієї ситуації може бути відповідь на таке питання: яким чином організація може розробити концептуальну основу щоб зд-ти успішні інвестиційні проекти? Це не обов'язково потребує викор надскладних методів або процедур.

45. Поясніть різницю між балансовим прибутком і грошовим потоком.

Існує необхідність розрізняти грошовий потік від балансового прибутку. Грошовий потік — це прибуток від інвестиційного проекту після оподаткування, але перед нарахуванням амортизації, виплатою процентів та дивідендів. Якщо розглядати його та прибуток протягом усього життєвого циклу проекту, то вони будуть ідентичними, але їх розподіл у часі буде різним. З огляду на вартість грошей у часі, розподіл у ньому платежів відіграє надзвичайно важливу роль. Чисті грошові потоки показують різницю між надходженням грошових потоків за проектом і їхнім відпливом. Грошові потоки показують, чи варто реалізовувати інвестиційну пропозицію, на відміну від оцінок, які грунтуються на принципах бухгалтерського обліку і які визначають, наприклад, як швидко потрібно амортизувати капітальну інвестицію. Немає сенсу звертати увагу на амортизацію, оскільки її вже було враховано як відплив капіталу в першому році (роках) інвестиційного проекту. Так само недоцільно враховувати процентні платежі, оскільки їх уже враховано в ставці, яка використовується для дисконтування грошових потоків.

Грошові потоки

Існує ще два міркування, які дають змогу пояснити відмінність між грошовим потоком від інвестиційного проекту та балансовим прибутком. По-перше, кошти, що знаходяться на рахунку прибутків і збитків на першому році й підлягають оподаткуванню, вираховуються з прибутку цього самого року, але на практиці більшість податків сплачується наступного року. По-друге, рахунок прибутків і збитків не бере до уваги витрати оборотного капіталу. Проте дуже рідко можна легко визначити грошові потоки за інвестиційним проектом. Є два способи визначення грошових потоків для подальшого їх використання в інвестиційному аналізі:

— з неопрацьованих первинних даних;

— з уніфікованих форм фінансової звітності, таких як звіт за прибутками та збитками й баланс.