11.Економічні і не економічні блага. Товар та його властивості. Закон вартості.

БЛАГО – все те, що задовольняє потреби.

Неекономічне благо дається людині природою (повітря, сонячне світло, місячне світло).

Класифікація благ:

Матеріальні; Нематеріальні; Екон; Неекон; Специфічні;

Економічне благо - це в першу чергу продукт праці, створений суб'єктами економічної діяльності в обмеженій кількості. По-друге, економічним благо стає, коли володіння їм пов'язане з відмовою від володіння іншим благом. Економічне благо припускає якусь плату за нього. Земля стає економічним благом, якщо вкладається праця по її обробці, якщо суб'єкт витрачає інші блага, щоб користуватися корисними властивостями землі.

Товар - це продукт праці, що завдяки своїм корисним властивостям задовольняє потреби людей, вироблений для обміну на основі суспільно необхідних витрат.

Отже, йому властиві споживна вартість і вартість. Товаром може бути як матеріальне, так і нематеріальне благо, в тому числі й послуга.

Вартість виражає відносини між товаровиробниками з приводу порівняння витрат їх праці на виробництво благ і послуг, якими вони обмінюються.

У процесі праці людина створює споживну вартість і вартість товару. Це випливає з подвійної природи праці, яка створює товар. З одного боку, вона має корисний зміст і створює блага та послуги, що задовольняють ті чи інші потреби людей. Певна корисна праця є природною необхідністю існування людей незалежно від суспільних умов. З другого боку, праця кожного товаровиробника є частиною всієї суспільної праці як витрати людської робочої сили взагалі безвідносно до її конкретних форм. Перший вид - це .конкретна праця, другий - абстрактна праця.

Споживна вартість і вартість тісно пов'язані й впливають одна на іншу. Ця взаємопов'язаність знаходить свій вияв в такій ознаці товару, як цінність. Вона визначається, з одного боку, суспільне необхідними витратами на виробництво товару, а з іншого - індивідуальним сприйняттям кожним покупцем споживної його вартості. Звідси категорія цінності поєднує в собі як об'єктивне, так і суб'єк-тивне сприйняття товару покупцем.

Закон вартості є законом функц-ння і розвитку товарного вир-ва. Цей закон регулює зв’язки між товаровиробниками, а також розподіляє і стимулює суспільну працю в умовах товарного вир-ва.

Закон вартості – це закон, який передбачає, що вир-во й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів.

У ринковій ек-ці закон вартості виконує такі ф-ії: регулює пропорції суп-ого вир-ва, оскільки на його основі проходить стихійний розподіл (через ринок) капіталів і робочої сили між окремими галузями вир-ва; стимулює розвиток продуктивних сил, спонукаючи товаровиробника вводити нову техніку і вдосконалювати методи орг-ії вир-ва; зумовлює диференціацію товаровиробників, тобто збагачення одних і банкрутство інших.

12.Концепції виникнення грошей та їх функцій. Закон грошового обігу.

Гроші – це особливий товар, який виконує роль загального еквівалента, виступає посередником в обміні товарів і виражає ек-ні відносини між людьми з приводу вир-ва та обміну товарів. Існують дві основні концепції, що пояснюють причини виникнення грошей: раціоналістична й еволюційна.

Раціоналістична концепція пояснює виникнення грошей як результат домовленості між людьми про введення спеціального інструмента (грошей) для зд-ння обміну товарів. Ця конц-я панувала до кінця 18 ст.

Еволюційна конц-я вперше була сформульована засновниками класичної політекономії А. Смітом, Д.Рікардо, а потім була розвинута К.Марксом. Дана конц-я стверджує, що гроші виникли стихійно, незалежно від волі людей, у результаті тривалого еволюційного розвитку суп-ого поділу праці, товарного вир-ва і обміну.

Гроші виникли в процесі об’єктивного багатовікового розвитку форми мінової вартості пройшовши при цьому ряд етапів: І етап – проста або випадкова форма вартості; ІІ етап – повна або розгорнута форма вартості; ІІІ етап – загальна форма вартості; ІV етап – грошова форма вартості.

На ранньому етапі розвитку людського суп-ва появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) товарообміну, коли один товар виражав свою вартість у протиставленому йому товарі еквіваленті. Поступово розвиток обміну стимулював виокремлення із безлічі товарів якогось одного, найбільш ходового за своїми споживчими влас-тями і придатного для виконання ролі заг-ого еквівалента (худоба, хутро, зерно тощо). З розвитком товарних відносин роль загального еквівалента закріпилась за дорогоцінними металами – золотом і сріблом, а згодом лише за золотом. Завдяки своїм природним влас-тям (рідкісність, висока вартість, портативність тощо) золото почали називати грошима. Гроші сприяли трансформації бартерного товарообміну у товарно-грошовий обіг.

Виділяють 5 функцій, виконуваних грошима: міра вартості; засіб обігу; засіб нагромадження та утворення скарбів; засіб платежу; світові гроші.

Ф-ія грошей як міри вартості полягає у здатності грошей як заг-ого еквівалента вимірювати вартість усіх інших товарів, надаючи їм форму ціни. Цю ф-ію гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання вартосі товару до уявленої к-сті грошей.

У ф-ії засобу обігу – гроші виконують роль посередника в обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Ф-ія засобу платежу полягає в обслуговуванні грошима погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами ек-них відносин. На основі цієї ф-ії виникли кредитні гроші – вексель, банкнота, чек.

Ф-ію утворення скарбу виконують ті гроші, які виходять з обігу, тимчасово переривають свій рух, нагромаджуються і перетворюються на скарб у своїй золотій або срібній «плоті».

Ф-ія світових грошей полягає в обслуговуванні грошима міждержавних ек-них відносин, пов’язаних з розрахунками за зовнішньоторговельні операції, наданням кредитів та іншими угодами.

Загальний закон кількості грошей в обігу з урахуванням перших двох функцій грошей (міра вартості і засіб обігу) виражається формулою, в якій кількість грошей залежить від суми цін товарів і швидкості обігу однойменної грошової одиниці:К=Ц/О,Де К – кількість грошей, необхідних для товарного обігу в певному році; Ц – сума цін товарів, що реалізується у певному періоді; О – середне число оборотів за рік грошової одиниці. З розвитком функцій грошей, формула набула складнішого вигляду:Кп=(СЦ-К+П-ВВ)/Шо, Де СЦ – сума товарних цін; К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – сума платежів за борговими зобов’язаннями; ВВ – сума взаємопогашуваних безготівкових платежів; Шо – середня кількість оборотів грошової одиниці.

Основними елементами є товарна маса, що перебуває у обігу, рівень цін товарів і швидкість обігу грошей. Збільшення швидкості обігу грошової одиниці рівноцінне зменшенню грошової маси.

Суть закону полягає в тому, що кількість грошей у сфері обігу повинна дорівнювати кількості золотих грошей, потрібних для нормального функціонування товарообороту. Цей закон діяв в умовах, коли в основі грошової вартості лежал золото.

Згідно із сучасною кількісною теорією грошей і цін кількість грошей в обігу визначається за формулою: К=P*Y/V, де Р – абсолютний рівень цін; Y – реальний обсяг виробництва; V – швидкість обігу грошей. Сучасні гроші: наявні – банкноти, безготівкові гроші..