2.Економічні категорії і закони.Механізм дії та використання економічних законів.

ПЕ,пізнаючи об’єктивну екон реальність, аналізуючи факти, відкриває і формулює екон категорії, закони і принципи.

Економічна категорія – це теоретичне вираження певних елементів екон відносин, явищ,процесів і їх форм.

Критерії екон категорій:

*повинні відображат не природні,а сусп.-екон вл.*маають в своїй залежност ієрархічну структуру.*мають історичний характер.

У курсі політичної економії широко використовуються такі категорії: власність, товар, вартість, гроші, капітал, капіталістична економіка, ринок, наймана праця, з/п та ін.

В економіці діє низка економічних законів.

Економічний закон – внутрішній,істотний,сталий причинно-наслідковий зв’язок між певними структурними елементами системи екон відносин, екон явищ, процесів.

Економічна наука класифікує економічні закони суспільства за такими великими групами:

- узагальнені закони, які властиві будь-якому типу екон системи. Вони виражають напрями поступального розвитку суспільного вир-ва, об’єктивні основи зростання його ефективності, розвитку відносин власності тощо;

- загальні ек-ні закони, що виражають такі особливості економічних відносин, які є спільними для декількох типів екон систем. До них належать закони товарного вир-ва і ринку;

- специфічні ек-ні закони, які діють лише в умовах певного ек-ого ладу, наприклад капіталістичного чи соціалістичного.

-стадійні ,що діють на одній із вищих стадій або ступенів розвинутої сусп.-екон формації.

У сукупності всі ці закони формують систему законів економіки та закономірності її розвитку.

Таким чином, економічні закони є складовою предмета політичної економії. Вивчаючи об’єкт свого дослідження, тобто суспільне вир-во, політична економія стикається з проблемою обмеженості вир-чих р-сів (родючих земель, корисних копалин, паливно-енергетичних ресурсів, робочої сили тощо) та раціонального їх використання для найповнішого задоволення потреб людей. Пізнаючи закони, які управляють вир-вом, розподілом і споживанням благ на будь-якому етапі суспільного розвитку, політична економія обгрунтовує, як люди і суспільство мають здійснювати кінцевий вибір рідкісних р-сів, як найкраще виробляти різні блага, розподіляти і обмінювати їх.

 Механізм використання економічних законів — це реалізація сукупності умов (пізнання законів, постановка цілей і визначення шляхів їх досягнення та ін.), що складає суб’єктивну діяльність людей з вироблення конкретних форм і методів господарювання. Через механізм використання забезпечується процес неухильного вдосконалення організаційно-економічних форм господарювання, за допомогою яких виробничі відносини виявляються на поверхні.

Механізм дії економічних законів – це структура законів, взаємозалежність та взаємообумовленість частин кожного конкретного закону, які визначають і забезпечують функціонування та розвиток закону.

3.Функції економічної теорії та методи пізнання економічних процесів.

Ек-на теорія – це сусп-на наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, д-сть ек-них суб’єктів, спрямовану на ефективне госп-ня в умовах обмежених р-сів, з метою задоволення своїх безмежних потреб.

У процесі становлення і розвитку ек-ної теорії як науки були сформульовані і її основні ф-ії: пізнавальна, методологічна, практична, світоглядна, виховна,ідеологічна.

Пізнавальна ф-ія реалізується через дослідження сутності ек-них явищ і процесів. Розкриваючи і формулюючи ек-ні категорії і закони, ек-на теорія тим самим збагачує знання людей, примножує інтелектуальний потенціал сусп-ва, розширює науковий світогляд людей, сприяє науковому передбаченню екон розвитку суп-ва.

Методологічна ф-ція полягає в тому, що ек-на теорія виступає теоретико-методологічною базою для цілої с-ми ек-них наук, оскільки розкриває основоположні базові поняття, ек-ні закони, категорії, п-пи госп-ня, які реалізуються в усіх галузях і сферах людської д-сті.

Практична ф-ія зводиться до наукового обґрунтування ек-ної п-ки д-ви, розробки рекомендацій щодо застосування п-пів і методів рац-ого госп-ня.

Світогляднна і ідеологічна ф-ції покликані формувати новий тип політекон мислення, насамперед у керівників різних ланок уряду.

Виховна ф-ція – полягає у формуванні у громадян ек-ної к-ри, логіки сучасного ринкового ек-ного мислення, аналітичних здібностей, які забезпеч уявлення про функц-ня ек-ки на нац-ому і загальносвітовому рівнях і дають їм можливість виробити розумну господарську поведінку в умовах ринкової с-ми.

Метод екон теорії – система теорем підходів, прийомів,за допомогою яких пізнають екон закони і механізми їх дії.

Існують 2 форми пізнання екон законів: емпірична(використання екон законів інтуїтивно,несвідомо) і наукова(шляхом вивчення матеріалів).

В політекономії теоретичні методи полягають головним чином в абстрактних висновках, у висуненні та перевірці гіпотез, гіпотетичному моделюванні економічних процесів. Широко використвується метод абстрагування: відсторонення від другорядних, неістотніх сторін досліджуваного явища з метою виділення першочергових глибинних якостей, що розкривають його сутність.

Шляхом методу абстракції формуються економічні закони та категорії. Кращим засобом перевірки висунутих гіпотез, сконструйованих моделей є експерименти, тобто відтворення відповідних процесів в лабораторних умовах. В політекономії лабораторні експерименти неможливі, а економічні експерименти досить обмежені. Але в якійсь мірі це компенсується широкими масштабами теоретичних дискусій вчених-економістів, які ведуться в печаті, на конференціях, симпозіумах, а також методом єдності логічного та історисного. При вивченні фактів, висуненні та перевірці гіпотез використовуються методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції.

Аналіз – розложення, розчленування досліджуваного об’єкту на складові частини. Синтез – вивчення предмету в єдності та взаємодії всіх його складових частин, його системної цілісності.

Індукція – конструювання узагальнених висновків, теоретичних результатів, економічних законів на основі емпіричних спостережень великої кількості досліджуваних явищ.

Дедукція – протилежний рух дослідницької думки від загальних наукових висновків до окремих явищ з метою: 1) наукової оцінки; 2) поглиблення, уточнення, повишення якості спільних наукових висновків, законів.