38.Податкова система: суть, функції, структура. Крива Лафера.

Головним джерелом доходів держави є податки — обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня платниками податків у порядку та на умовах, визначених зак-вом.

Податкова система — сукупність чинних у країні податків, форм, принципів та методів їхньої побудови, а також інститутів та орг-цій, що забезпечують їх вилучення, зд-ють контроль за дотриманням податкового зак-ва.

Податки також мають свою конструкцію, до якої входять такі елементи: суб’єкт (фіз.особи,які сплачують податки), об’єкт (доходи, додана вартість продукції, майно фіз і юр осіб), джерело податку (кошти, за рахунок яких може бути сплачено податок), одиниця обкладання (одиниця масштабу оподаткування), податкова ставка (розмір податку на одиницю оподаткування), податкові пільги (повне або часткове звільнення платника податку від сплати податку).

Ф-ії податків: фіскальна – централізація частини ВВП у б-ті на загальносусп-ні потреби; розподільча – перерозподіл вартості ВВП між д-вою, юридичними та фіз. особами; регулююча – вплив податків на різні аспекти д-сті їх платників.

Також стягування податків здійснюється з використанням різних ставок податків: тверді ставки, пропорційні ставки, прогресивні ставки, регресивні ставки.

Податки діляться на види: майнові, соціальні та податки на прибуток корпорацій,фірм,підприємств.

Зв'язок між розміром податкової ставки та обсягом податкових надходжень до б-ту дослідив амер. економіст А. Лаффер. Графічне зображення цієї залежності наз-ся "кривою Лаффера".

Ця крива виявляє таку ставку оподаткування, при якій под. надходження досягають максимального обсягу.

При подальшому зростанні податкової ставки зменшуються стимули до підприємництва та праці, знижуються податкові надходження до б-ту.

В Україні переважають непрямі податки, що пояснюється низьким рівнем доходів більшості юридичних та фізичних осіб, значною часткою "тіньового" сектору ек-ки, великою к-стю збиткових п-в.

Крива Лаффера: характеризує залежність державних доходів від середнього рівня податкових ставок у країні (показує наявність оптимального рівня оподаткування, за якого державні доходи досягають свого максимуму).

39.Аграрні відносини: зміст і особливості. Земельна рента та ціна землі.

Аграрні відносини –складова частина екон відносин, які виникають у с/г.

Сільське виробництво має свою специфіку, до якої входять такі складові:

Результативність залежить від природних чинників, та с/г має сезонний характер вир-ва; властивий розрив у часі між затратами і результатами в-ва.

Земельна власність – відносини між людьми щодо належності, володіння, користування і розпорядження землею.

Об’єкти відносив зем власності:*землі с/г призначення*Землі,на яких розташ пром. підприємства.*Землі – шляхи ссполучення*землі,на яких розміщ приміщення соц. сфери.

Важливою складовою аграрних відносин є РЕНТНІ ВІДНОСИНИ, а це відносини між суб’єктами з приводу створення, розподілу і привласнення надлишкового над середнім прибутку.

Головними важелями державного регулювання АПК є :законодавча діяльність і механізм, кредитна система, оподаткування і митне регулювання та цінове регулювання.

Земельна рента – частина прибутку, створеного в процесі підприємницької діяльності, передається власнику землі за надане право користування нею. Вона поділяється на диференційні ренти 1 і 2, абсолютну земельну ренту та монопольну земельну ренту.

ДР 1- різниця між сусп. і індивідуальними цінами в-ва при застосуванн однакових капіталів.

ДР 2 – різниця між сусп. і індивідуальними цінами в-ва зумовлена різною продуктивністю послідовно вкладених капіталів.

АР- надлишок суспільної вартості с/г продукції над ціною в-ва.

МР- утворюється на землях особливої якості або в особливих умовах.

Ціна землі – це капіталізована рента, тобто це така сума грошей, яка будучи покладена в банк, дозволить її власнику отримати доход у формі %, що = земельній ренті.