2. Зміст та функції юридичної науки.

До загальнонаукових належить такі функції юриспруденції: пізнавальна, яка передбачає теоретичне відображення держави та права як на рівні їх загальних закономірностей виникнення, розвитку та функціонування, так і формування, інтерпетаційна, спрямована на пояснення сутності державно-правових явищ, висвітлення їх причинного зв’язку, структурної організації, соціального призначення, прогностична, що відображає здатність юридичної науки на підставі виявлених закономірностей і тенденцій розвитку державної та правової систем шляхом висунення гіпотез і прогнозів, аналізу різних варіантів та альтернатив визначити перспективи перспективи їх подальшого розвитку, еврестична, означає не теоретичне опанування дійсності та розповсюдження, систематизацію існуючих юридичних знань, а виявлення нових, раніше невідомах властивостей держави та права, комунікативна, що забезпечує взаємозв’язок і взаємодію юридичних наук, прикладна, яка відображає призначення будь-якої науки – сприяти вирішенню практичних завдань соціальних перетворень, служити на користь людям, ідеологічна, що відображає роль юридичних наук у формуванні суспільної ідеології, виховна, яка конкретезує роль науки у проведенні правової рсвіти. Спеціально-юридичні функції розкривають тв особливості призначення юридичних наук, які обумовлені їх спрямованістю на дослідження держави і права як особливих соціальних явищ, що мають власну природу та тенденції розвитку, зокрема: правоорієнтувальна функція відображає роль юриспруденції у визначенні правових орієнтирів, інструментальна фунції визначає значення юридичної науи як інструмента суспільства та держави щодо наукового забезпечення державно-правової практики, критико-експериментальна функція означає, що юриспруденція не тільки пізнаються загальні закономірності та тенденції державно-правового розвитку. Зміст юриспуденції складають такі блоки наукових юридичних знань: фундаментальні теоретичні й історичні основи юриспруденції, методологія юриспруденції, системи наукових юридичних знань галузевого та проблемного характеру, системи знань прикладного характеру. Зміст системи наукових юридичних знань складають ьеорії, наукові закони, постулати й аксіоми, проблеми, гіпотези, методи, поняття та категорії, наукові факти. Теорії -

3. Система юридичної освіти в Україні.

В Україні істотні суспільно-економічні зміни 90-х років обумовили й зміни у сфері юридичної освіти, на яку було покладено місію підготовки правників для розбудови української державності. При цьому відзначалось: Україні потрібно більше правників, для чого необхідно створити більше навчальних закладів. Результати не забарились. Нині за темпами нарощування обсягів підготовки правників Україна випереджає США, і вже майже зрівнялась, або навіть випередила їх за деякими показниками (наприклад, за кількістю закладів вищої юридичної освіти). До 1991 р. правників в Україні готували 6 закладів (усі державні), 1995 р. – 96 (65 – державної і 31 – інших форм власності), 2000 р. – 163 (відповідно 116 і 47), 2002-2003 рр. – 189 (134; 55). В Україні здійснюється “державне регулювання” системи вищої юридичної освіти. Процедуру ліцензування (визнання спроможності розпочати освітню діяльність) й акредитації (надання певного типу права (рівня) провадити освітню діяльність) юридичних навчальних закладів, забезпечує Міністерство освіти та науки України. Крім того, нормативно визначено чи має схвалюватись зміст, види та форми юридичної освіти. Наявність великої кількості юридичних навчальних закладів, студентів-правників та дипломованих юристів ставить питання про якість юридичної освіти. Офіційна урядова позиція є такою: “зміст і якість юридичної освіти не відповідають сучасним потребам суспільства”, “навчальні заклади, котрі готують висококваліфікованих правознавців, можна перелічити на пальцях”. Отже йдеться про кризу юридичної освіти. Втім, існують і інші думки. Вказується, що проблема юридичної освіти є “роздутою”, і що насправді “криза юридичної освіти – це криза керівництва нею”. В останні роки система юридичної підготовки фахівців в Україні зазнала істотних змін. З підвищенням значення права у житті суспільства суттєво розширились межі правової діяльності в сферах державного будівництва, економіки, забезпечення суспільного порядку та інших, а відтак значно збільшився престиж юридичної професії, попит на юристів.