- •Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної деонтології.
- •Поняття юридичної деонтології.
- •Предмет та структура курсу «Юридична деонтологія».
- •Функції юридичної деонтології.
- •Історія становлення деонтологічних знань.
- •Загальна характеристика юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни.
- •Роль юридичної деонтології в системі гуманітарних наук.
- •Тема 2. Загальна характеристика юридичної наукової та навчальної діяльності.
- •Поняття юридичної науки та її структура.
- •Зміст та функції юридичної науки.
- •Система юридичної освіти в Україні.
- •Учасники навчально-виховного процесу вищих навчальних закладів юридичної освіти.
- •Особливості правової освіти в Україні.
- •Освітньо-кваліфікаційні характеристики фахівця за спеціальністю «правознавство».
- •Суб’єкти правоосвітньої діяльності.
- •Тема 3. Види юридичної діяльності.
- •Основні юридичні спеціальності.
- •Види юридичної практичної діяльності.
- •Професійна діяльність юристів-спеціалістів.
- •Суддівська діяльність.
- •5. Прокурорська діяльність.
- •6.Слідча діяльність.
- •Консультативна діяльність.
- •Адвокатська діяльність.
- •Нотаріальна діяльність.
- •Юридична виконавча діяльність.
- •Специфіка діяльності органів дпс України.
- •Тема 4. Професійна культура юриста (прикордонника).
- •Поняття професійної культури юриста (прикордонника).
- •Фактори формування професійної культури юриста (прикордонника).
- •Принципи професійної культури юриста (прикордонника).
- •Причини професійної деформації юристів (прикордонників).
- •Етична культура юриста (прикордонника).
- •Етика діяльності юриста (прикордонника).
- •Принципи моральної культури юриста (прикордонника).
- •Правова культура юриста (прикордонника).
- •Психологічна культура юриста (прикордонника).
- •Поняття психології в юридичній діяльності юриста (прикордонника).
- •Психологія спілкування та міжособистісних відносин юристів (прикордонників).
- •Конфлікти в професійній діяльності юристів (прикордонників).
- •Інтелектуальна культура юриста (прикордонника).
- •Естетична кульура юриста (прикордонника).
- •Тема 5. Духовно-національні почуття юриста (прикордонника)
- •Духовна культура юриста (прикордонника).
- •Національна культура юриста (прикордонника).
- •Національний та державний обов’язок правоохоронця.
- •Політична культура юриста (прикордонника).
- •Принцип політичної культури юриста (прикордонника).
- •Поняття та структура правосвідомості юриста (прикордонника)
- •Поняття деонтологічної правосвідомості юриста (прикордонника).
- •Поняття правового виховання юристів (прикордонників).
- •Службовий обов’язок правоохоронця.
-
Конфлікти в професійній діяльності юристів (прикордонників).
Юридичним конфліктом є будь-який конфлікт, в якому спір так чи інакше пов'язаний з правовими відносинами сторін (їхніми юридично значущими діями або станами), суб'єкти, мотивація їхньої поведінки, об'єкт конфлікту мають правові ознаки, а сам конфлікт тягне правові наслідки. До юридичних належать будь-які міждержавні конфлікти, всі трудові, у багатьох випадках сімейні, виробничі, побутові та міжнаціональні конфлікти, угоди між регіонами чи гілками влади, суперечки з приводу визначення статусу нації та ін. Чимало конфліктів мають змішаний характер і містять як правові, так і неправові елементи (наприклад, конфлікти на релігійному або етнічному ґрунті). В аспекті шляхів і засобів попередження, припинення і розв'язання конфліктів є вагомі підстави вважати, що майже кожний з конфліктів можна віднести до категорії юридичних. Адже відомо з практики, що за допомогою юридичних норм та інститутів можна врегулювати, як правило, будь-який конфлікт.В юридичному конфлікті виділяють дві групи суб'єктів: фізичні і юридичні особи. Якщо виникає протиборство юридичних осіб, то конфлікт обов'язково набуває юридичного характеру, оскільки між цими суб'єктами складаються (або вже існують) правові відносини, і найбільш доцільно вирішити такий конфлікт саме юридичним шляхом.Оскільки юридичний конфлікт — це своєрідний різновид соціального конфлікту, то його предмет та об'єкт можна визначити лише з урахуванням сутності явища більш широкого за змістом, яким і є конфлікт соціальний.Отже, під предметом юридичного конфлікту слід розуміти об'єктивно існуючу чи уявну проблему юридичного характеру, яка пов'язана з визначенням прав та обов'язків сторін і має вирішуватися за допомогою юридичних засобів.
-
Інтелектуальна культура юриста (прикордонника).
Інтелектуальна культура найбільше виявляється у процесі творчої діяльності й контактуванні з іншими людьми, особливо в критичних, нестандартних умовах. Це яскраво ілюструє приклад осіб, які посідають керівні посади. І мабуть, закономірно, що чим вища посада юриста, тим більші вимоги потрібно ставити до його інтелектуальної культури.Отже, інтелектуальна культура юриста -це знання законів логіки, вміння її використовувати у пізнанні правової дійсності, здатність правника приймати логічно обґрунтовані рішення, забезпечувати їх неспростовну аргументацію. Інтелектуальність юриста у пізнанні правової дійсності вимагає культурних контактів, які відбуваються через діалог, тобто шляхом порівняння аналогічних подій, в яких брав участь юрист особисто або його колеги. Порівняння, зіставлення юридичних фактів спричиняється до самостійного прийняття рішення. Не менш важливим компонентом інтелектуальної культури юриста є його здатність до розсудливості у прийнятті законних й справедливих рішень. Розсудливість у юридичних питаннях вимагає, безумовно, високих інтелектуальних почуттів і відчуттів, незалежності у відстоюванні власного судження. Важливим чинником інтелектуальної культури юриста є його ставлення до законів Всесвіту. Воно може існувати у трьох формах: позитивній, негативній, байдужій. З правової точки зору, основними принципами інтелектуальної культури юриста є: продуктивне мислення, інтелектуально-правова допитливість, правова інформаційність, альтернативність версій, висунутих іншими особами, поміркованість і виваженість прийняття рішень. Продуктивне мислення у юридичній діяльності важливе, оскільки правник орієнтується передусім на логічне завершення справи. Принцип інтелектуально-правової допитливості полягає в тому, що юрист повинен глибоко вникати в суть проблеми, що виникла у правовому явищі. Зміст принципу правової інформаційності реалізується шляхом розміщення будь-якої інформації у правовому полі. Альтернативність версій, висунутих іншими особами, означає насамперед повагу юриста до думок своїх колег, а також громадян. Цей принцип є міцним фундаментом інтелектуальної культури юриста. Зрозуміло, що при цьому можуть виникати нові ідеї. Необхідним принципом інтелектуальної культури юриста є поміркованість і виваженість прийняття рішень. Характерною особливістю поміркованості юриста є його дипломатичні, зважені стосунки з колегами та громадянами, уміння говорити й вислуховувати співбесідника, уникати конфліктів, зберігати таємницю слідства тощо. Інтелектуальна культура юриста відображає таку систему правових цінностей, яка відповідає рівневі досягнутого юристом, правового прогресу і відображає стан свободи правника, інші найважливіші соціальні цінності.