6. Принцип політичної культури юриста (прикордонника).

Оновними принципами політичної культури прикордонника є: державотворча ідеологія, духовність і моральність, культура діалогу, політичний імунітет, логічність, справедливість. Державотворча ідеологія як принцип політичної культури культури прикордонника визначається Основним Законом держави – Конституцією. Поява нових державних ідеологій повинна сприйматися прикордонником однозначно. Крім цього, оновлюється не тільки право, а й сама політична система, розвиваються власні національні ідеали, усувається фрагментарність у політичній сфері українського суспільства тощо. Дії прикордонника мають підпорядковуватися праву. Національна ідейність як принцип політичної культури прикордонника передбачає розуміння політичного курсу держави, на основі якого формується правова політика. Зміст цього принципу відображає основні складові національної ідеї – державність, самостійність, соборність, мироблюбність, демократизм, які визначають політичну свідомість громадян. Важливими принципами політичної культури прикордонника є духовність і моральність, які грунтуються на загальнолдських цінностях та національній моралі. Цей принцип забезпечує формування моральної свідомості у політичних відносинах прикордонника, скеровує його у бік здорового глузду, що дає змогу успішно розв’язовувати морально-політичні, ідейно-моральн проблеми службової діяльності. Здатність до культурного діалогу, ідеться про переведення конфлікту з емоційного стану в інтелктуальний, досягнення взаєморозуміння між співбесідниками. Принцип політичного імунітету найбільш притаманний саме політичній культурі прикордонника, який має певні переваги у політичних відносинах завдяки знанню права. Політична культура прикордонника немислима без такого принципу, як логічність. Він пов’язаний насамперед з інтелектом особи, з її умінням зорієнтуватися в розмаїтті суспільно-політичних явищ, поглядів. Принцип справедливості, завжди контролюєється сумлінням прикордонника, внутріщнім імперативом служюового обов’язку, політичною довірою та вірою в людину взагалі. Цей принцип зобов’язує прикордонника вдосконалювати елементи політичної культури на основі конкретного знання коренів і причин як підвищеної, так і заниженої політизації громадян.

Деонтологічна правосвідомість та обов’язки юриста (прикордонника).

1. Поняття та структура правосвідомості юриста (прикордонника)

Свідомість людини являє собою форму відображення (пізнання) навколишнього світу, яка знаходить свій вияв у різних оцінках, критичних зауваженнях і пропозиціях щодо функціонування певних явищ і процесів, які таким чином включаються у сферу життєдіяльності людини і суспільства. Однією з найважливіших складових частин свідомості є правова свідомість людини. У демократичній державі стрижнем правосвідомості є визнання принципу верховенства права, життя і здоров'я, честі та гідності, недоторканності і безпеки людини як найвищої соціальної цінності, беззастережна повага до прав людини і громадянина як невід'ємних від особи можливостей, що становлять юридичний фундамент життєдіяльності людини. Правосвідомість — це сукупність суб'єктивних елементів правового регулювання: ідей, теорій, емоцій, почуттів та правових установок, за посередництвом яких відображається правова дійсність, формується ставлення до права та юридичної практики, ціннісна орієнтація щодо правової поведінки, бачення перспектив і напрямків розвитку правової системи з точки зору забезпечення гідного існування людини, справедливості у мїжлюдських стосунках, ефективної організації життєдіяльності держави і суспільства. Носіями правосвідомості є різні суб'єкти права: особистість, громадські об'єднання, політичні партії, державні органи і їх посадові особи, юристи-науковці, юристи-практики, суспільство в цілому. У структурі правової психології вирізняють такі елементи: сталі (правові стереотипи, традиції, звички) і динамічні (настрої, почуття, хвилювання); пізнавальні (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) і емоційні (правові емоції, почуття, настрої). Правова ідеологія — це сукупність ідей, принципів, теорій, концепцій, які в систематизованій формі відображають і оцінюють правову дійсність. До формування правової ідеології в демократичній, правовій державі висуваються такі вимоги. Вона повинна: 1) формуватися на основі пріоритету загально-людських стандартів і цінностей, зокрема верховенства права і закону, принципів демократії, прав і свобод людини і громадянина тощо; 2) будуватися на критичному сприйнятті вітчизняного і зарубіжного історичного досвіду, вивченні нових поглядів та підходів до правових явищ; 3) орієнтуватися на раціональне поєднання інтересів особи, суспільства і держави, виходячи при цьому з тези, що саме людина і її права визнані найвищою соціальною цінністю, на досягнення соціального і політичного компромісу.