3. Національна культура юриста (прикордонника).

Національні цінності – це велике інтелектуальне багатство, невичерпний резерв відтворення загальнолюдських цінностей, культурних і моральних традицій народу. Право і держава формуються під впливом національної ідеї, яка є для кжного суспільства індивідуальною. Під національною культурою прикордонника розуміємо знання культурно-правової спадщини української нації, її прав, усвідомлення політико-правової мети української нації, засвоєння мовленнєвої культури та їх упровадження у професійну діяльність. Чинниками національної культури прикордонника є державна українська мова, мовлення, мовленнєвий режим та етикет. Безперечно, кожному прикордонникові треба засвоїти мовну культуру. Другий важливий чинник національної культури прикордонника – його мовлення, невід’ємне від думки слово. Зауважимо, що нині ділове українське мовлення у галузі юриспруденції перебуває ще на низькому рівні. Основним компонентом національної культури, правника є його національне мислення. Функції: правовий захист інтересів своєї нації, подолання антинаціональної психології у громадян, підтримання національних ідей в юридисному регулюванні суспільних відносин, запобігання скептецизму. Є потреба заново прийняти закон про мову.

4. Національний та державний обов’язок правоохоронця.

Під ним розуміємо систему принципів буття української нації, які повинен поважати правник у процесі своєї професійної діяльності. Для громадян нашої країни національний обов’язок, який розпочинається з утвердженням української мови. Виступає на перше місце. Національний обов’язок щодо поліпшення мовної ситуації в Україні насамперед повинні сумлінно виконувати службовці. Професійним інструментом для прикордонника є слова, втілення думки у слово. Національний обовязок прикордонника повинен так само сумлінно виконувати, як і професійний, службовий, функціональний чи інший. Сучасний український прикордонник повинен чітко виконувати вимоги Всезагальної декларації прав людини (1948). 28 жовтня 1989 р. прийнято Закон „Про мови в Україні”. Це питання врегульоване також Конституцією України від 28 червня 1996 р. Відтак національний обов’язок прикордонника набув правового змісту, оскільки Основний Закон закріпив результати багатовікової боротьби українського народу за свою державність. У ньому панує національний зміст права. Поряд із національним обов’язком для національної культури прикордонника велике значення має його конституційний обов’язок, який випливає із Конституції України. Згідно з яким прикордонник забов’язаний захищати свою Вітчизну, незалежність, теритоіальну цілісність держави, націлювати громадян на збереження природи, національної культурної спадщини.

5. Політична культура юриста (прикордонника).

Політична культура юриста – це рівень реальної оцінки ним політичної ситуації, яка має безпосереднє відношення до правових явищ, вироблення власних політико-національних переконань з метою політичного прогнозування ефективності національного права. Розвиток політичної культури юриста полягає у свідомому засвоєнні і критичному осмисленні ним історичних та політичних знань. Це означає, що політична культура як суспільний феномен у першу чергу потребує інтелектуального осмислення історичного досвіду українського народу. Не менш важливою є здатність кожного юриста виробити політичний імунітет проти деформації почуттів та переконань, які стають причиною не правильного, а то й фальшивого тлумачення політичного становища в Україні. Для глибокого розуміння такого компонента політичної культури юриста як здатність передбачити політичні наслідки власної правоохоронної діяльності, необхідно звернутися до політичної думки України. Її суть полягає у поясненні закономірностей, основних напрямків суспільного процесі в Україні. Адже юрист не повинен бути пасивним суб`єктом політичного життя українського народу. Опановуючи політичну науку, він усвідомлює мету розвитку українського суспільства, знаходячи ефективні правові методи розуміння цього процесу. У цілому можна сказати, що політична культура юриста є основою розв`язання правових проблем при виконання службових обов`язків. Специфіку політичної культури нації зумовлює своєрідність національної культури вцілому, оскільки першовитоком є духовно-ментальні алгоритми етносу. Різні форми культури пов`язані з “душею народу”.