4. Історія становлення деонтологічних знань.

Термін «деонтологія» грецького походження, що в перекладі означає наука про належне. Уперше словом «деонтологія» як науковий термін вжив англійський філософ і правознавець Ієремія Бентам, працю якого «Деонтологія, або Наука про мораль» було опубліковано 1834 року. Автор відстоював своє бачення моралі й обов’язку. Деонтологію розпочали відрізняти від моральних цінностей взагалі. До останнього часу у вузькому розумінні деонтологією називали професійну етику медиків як систему етичних норм виконання медичним працівниками своїх службових обов’язків. Особливе вчення – медична деонтологія. Формування системи деонтологічних знань у межах медицини відбулося не випадково, а тому що медицина є найгуманнішою галуззю людської діяльності. В античний період Гіппократом було сформульовано цілу низку деонтологічних норм, за допомогою яких народжувалася ідея лікаря-мудреця. Інтенсивного розвитку медична деонтологія набула в нашій країні другої половини ХХ століття завдяки внеску вчених післявоєнного періоду. Значною подією стало прийняття у 1949 році на Міжнародному конгресі лікарської спілки в Женеві Міжнародного кодексу медичної деонтології. З початку 60-х років ХХ ст.. у медичних навчальних закладах викладається спеціальний курс. У 70-ті роки в юридичних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності». Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник С.С Алексєєва (1976). Засновником науки «Юридична деонтологія» вважається професор В. М. Горшенєв. Авторським колективом з його участю було опубліковано навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань. Теоретичні положення та висновки В. М. Горшенєва заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у професійній діяльності юристів.

5. Загальна характеристика юридичної деонтології як науки та навчальної дисципліни.

Юридична деонтологія не є самостійною наукою, а лише являє собою комплексну навчальну дисципліну. Формулюючи поняття даної науки, ми перш за все в загальному вигляді формулюємо її предмет, а потім уже на цій підставі визначаємо особливості методології, стан сучасних досліджень та перспективи розвитку. Основні визначення юридичної деонтології як науки. С. С. Сливка визначає юридичну деонтологію як науку про внутрішній імператив службового обов’язку. В. М. Горшеннєв стверджує, що юридична деонтологія – це галузь юридичної науки, що узагальнює систему знань про мудрість спілкування та мистецтво прийняття вірного рішення у юридичній практиці. О. В. Шмоткін під юридичною деонтологією розуміє систему загальних знань про юридичну науку та юридичну практику, вимоги до професійних та особистих якостей юриста, про систему формування цих якостей. Характерними ознаками юридичної деонтології як науки є таке: це одна з юридичних наук, яка разом з іншими входить до системи гуманітарних знань, юридична деонтологія розкриває зміст і взаємозв’язок таких соціальних явищ, як юридична наука та юридична практика, визначає їх функції, виходячи з норм і принципів суспільної моралі вона формує систему вимог професійного й особистого порядку, висвітлює етичний бік діяльності юриста, ураховуючи спеціалізацію юридичної професії, юридична деонтологія визначає систему, форми, методи та засоби підготовки висококваліфікованих юристів-професіоналів, молода за своїм віком, ця юридична наука знаходиться та стадії свого становлення та поступово набуває заслуженого авторитету в системі юридичних наук.