12.4. Сучасні зміни клімату в Україні. Їх вплив на природу та господарську діяльність людини

Упродовж останнього століття клімат України зазнав значних змін, які потрібно оцінювати в контексті сучасного глобального потепління. Відомо, що в Північній півкулі цей процес розпочався наприкінці XIX – на початку XX ст. і триває досі. З 1940-х по 1970-ті роки загальне потепління перервалося періодом незначних коливань термічного режиму, однак із середини 1970-х років потепління відновилося із ще більшою інтенсивністю. Останнє десятиріччя XX ст. і перше десятиріччя XXI ст. стали найтеплішими на планеті за увесь період інструментальних спостережень.

Зміни регіонального клімату України доволі добре відображають основні особливості зміни глобального клімату, що підтверджується однаковим характером багаторічного ходу аномалій глобальної та регіональної температури повітря.

Зміни термічного режиму. Упродовж останніх 100 років середня річна температура повітря зросла на 0,7–0,9°C на Поліссі і в лісостеповій зоні та на 0,2–0,3°C у Степу (Клімат України, 2003). Найбільші зміни термічного режиму відбулися узимку та навесні: 1,2°C і 0,8°C відповідно. Середні літні та осінні температури змінилися несуттєво. Характер змін термічного режиму на більшості метеостанцій України схожий.

Для повнішої характеристики сучасних змін клімату в Україні учені УкрНДГМІ запропонували порівнювати середні значення відповідних метеорологічних величин за два періоди: 1891–1960 та 1961–1990 рр. Перший період характеризується від'ємними аномаліями глобальної температури, другий – додатними.

Упродовж 1961–1990 рр. загальне зростання температури повітря спостерігалося і в Україні. Однак, якщо у жовтні – квітні, а подекуди навіть у травні і червні температура повітря зросла (від 0,1 до 0,9°C), то в липні – вересні вона повсюдно була нижчою.

Унаслідок зміни термічного режиму відбулося помітне подовження тривалості вегетаційного періоду і скорочення періоду залягання стійкого снігового покриву, що не могло не позначитися на умовах вирощування основних сільськогосподарських культур та організації зимових видів відпочинку.

В останні роки навесні в умовах загального потепління спостерігаються хвилі холоду із заморозками значної інтенсивності (до ‑5,0°C), які відмічалися на вищому, ніж раніше, фоні температури повітря, що посилює їх вплив на сільськогосподарське виробництво.

Вважають, що при збереженні сучасних темпів глобального потепління, у найближчому майбутньому на значній частині території України слід очікувати зростання приземної температури повітря в усі сезони року. Якщо глобальна температура у найближчі 20–30 років підвищиться ще на 0,3–0,4°C, то регіональна також зросте: взимку і навесні на 0,5–0,8°C, а влітку і восени – на 0,3–0,9°C. При цьому річна амплітуда температури зменшиться. В цілому за рік зростання температури повітря в Україні може перевищити глобальні показники на 30 %.

Зміни режиму зволоження. У XX ст. річна кількість опадів на території України змінювалася нерівномірно. В окремих регіонах їх кількість зросла на 7–10 % (понад 40 мм) від кліматологічної норми, на решті території залишилася у межах норми, або навіть дещо зменшилася.

Упродовж 1961–1990 рр. з грудня по лютий майже на усій території України кількість опадів зросла, а в жовтні – повсюдно зменшилася. В інші місяці року більш-менш однорідний характер їх багаторічних змін порушувався. Області збільшення атмосферних опадів складним чином перемежовувалися з областями їх скорочення.

В окремі п'ятиріччя (1966–1970 рр., 1976–1980 рр.) річна кількість опадів становила 120 % від норми. В останній період глобального потепління (починаючи з 1975 р.) майже на усій території Україні спостерігалося зменшення міжрічної мінливості кількості атмосферних опадів. В останні роки кількість опадів дещо зросла, що, за припущеннями українських кліматологів, певний час триватиме і надалі.

Мінливість кількості атмосферних опадів зменшилася в усі сезони року, особливо ж узимку і влітку. Водночас, у межах місяця мінливість опадів залишилася значною і, як показав аналіз синоптичних процесів за останні роки, не позначилася на ймовірності випадання сильних дощів упродовж окремої доби.

Аналіз кількості атмосферних опадів і числа днів із сильними опадами показав, що в останні десятиріччя зросла повторюваність значних опадів – понад 20 мм/добу. Водночас, повторюваність опадів 30–50 мм та більше за добу залишилась на попередньому рівні.

Зміни вітрового режиму та характеру циркуляційних процесів. Упродовж 1961–1990 рр. майже на усій території України середня швидкість вітру зменшилася на 10–15 %, що пояснюється загальним порушенням навколишнього оточення (зростанням закритості горизонту) в районах розташування метеорологічних станцій. При цьому, однак, максимальна швидкість вітру збільшилася, що може відображати об’єктивні зміни характеру атмосферної циркуляції.

Наприкінці XX ст. вплив Атлантики на атмосферні процеси над Україною значно посилився. В останнє десятиріччя відбулося зміщення на схід (до 20°) центрів дії атмосфери – Сибірського зимового антициклона та Азорського максимуму. Ці процеси зумовлюють додатні аномалії температури повітря в холодний період року та особливості режиму зволоження.

Очікувані зміни повторюваності екстремальних явищ погоди. На думку експертів МГЕЗК, кліматична система Землі перебуває зараз у вельми нестійкому стані, а тому в умовах прогресуючого глобального потепління повторюваність екстремальних явищ погоди у багатьох регіонах Земної кулі буде тільки зростати. У цю концепцію цілком вписуються і численні випадки оновлення метеорологічних рекордів в Україні.

Виявлені тенденції сучасних змін клімату не можна недооцінювати, але й перебільшувати їх також неправильно. Чи не в першу чергу це стосується "прогнозів", що ґрунтуються на механічній екстраполяції рядів метеорологічних спостережень, без докладного аналізу усього комплексу процесів, які ці зміни спричиняють.