
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •1. Вступ
- •1.1. Загальні поняття
- •1.2. Метеорологія і кліматологія як наука
- •1.3. Методи метеорології і кліматології
- •1.3.1. Метод спостереження
- •1.3.2. Метод експерименту
- •1.3.3. Теоретичні методи
- •1.3.4. Кліматологічне опрацювання метеорологічної інформації
- •1.3.5. Метод карт
- •1.4. Організація мережевих метеорологічних спостережень
- •1.5. Структура метеорологічної служби в світі та в Україні
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •2. Атмосфера, її будова та загальні властивості
- •2.1. Походження атмосфери
- •2.2. Атмосферне повітря та його хімічний склад
- •2.3. Роль окремих компонентів повітря в атмосферних процесах
- •2.4. Метеорологічні аспекти охорони атмосферного повітря від забруднення
- •2.5. Вертикальна будова атмосфери
- •2.6. Магнітосфера і радіаційний пояс Землі та пов’язані із ними геофізичні явища
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •3. Радіаційний і світловий режими
- •3.1. Загальні відомості про Сонце і процеси на ньому
- •3.2. Сонячна стала і коливання світності Сонця
- •3.3. Розподіл сонячної радіації по Земній кулі за відсутності атмосфери
- •3.4. Спектральний склад сонячної, атмосферної та земної радіації
- •3.5. Послаблення сонячної радіації в атмосфері Землі
- •3.6. Радіаційні потоки в атмосфері
- •3.6.1. Потоки короткохвильової радіації
- •3.6.2. Потоки довгохвильової радіації
- •3.7. Радіаційний баланс підстильної поверхні
- •3.8. Природна освітленість і світловий режим земної поверхні
- •3.9. Сонячна радіація як екологічний чинник життєдіяльності організмів
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •4. Тепловий режим атмосфери і підстильної поверхні
- •4.1. Тепловий баланс підстильної поверхні
- •4.2. Загальні закономірності теплообміну у ґрунті
- •4.3. Добовий і річний хід температури на поверхні ґрунту
- •4.4. Режим температури ґрунту на глибинах
- •4.5. Промерзання ґрунту. Вічна мерзлота
- •4.6. Особливості температурного режиму водойм
- •4.7. Нагрівання та охолодження повітря
- •4.8. Заморозки
- •4.9. Вертикальна стратифікація температури повітря
- •4.10. Добовий і річний хід температури повітря
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •5. Водяна пара в атмосфері
- •5.1. Загальні поняття про випаровування і насичення
- •5.2. Швидкість випаровування
- •5.3. Характеристики вологості повітря та основні закономірності їх зміни у просторі і часі
- •5.4. Умови конденсації водяної пари
- •5.5. Продукти конденсації водяної пари
- •5.5.1. Наземні гідрометеори
- •5.5.2. Серпанок, тумани
- •5.5.3. Хмари та їх класифікація
- •5.5.4. Оптичні, електричні та акустичні явища у хмарах
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •6. Атмосферні опади
- •6.1. Класифікація опадів
- •6.2. Процеси укрупнення хмарних елементів
- •6.3. Типи добового та річного ходу опадів
- •6.4. Сніговий покрив і пов’язані із ним явища
- •6.5. Посухи, суховії, пилові бурі та заходи боротьби з ними
- •6.6. Проблема активного впливу на хмари
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •7. Баричне поле і вітер
- •7.1. Рівняння стану газів
- •7.2. Тиск повітря та одиниці його вимірювання
- •7.3. Зміна атмосферного тиску з висотою
- •7.4. Густина повітря
- •7.5. Основне рівняння статики
- •7.6. Барометричні формули
- •7.7. Баричне поле
- •7.8. Географічний розподіл атмосферного тиску на рівні моря
- •7.9. Добовий та річний хід атмосферного тиску
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •8. Основні поняття синоптичної метеорології
- •8.1. Синоптичні об'єкти
- •8.2. Повітряні маси
- •8.3. Атмосферні фронти
- •8.3.1. Теплі фронти
- •8.3.2. Холодні фронти
- •8.3.3. Фронти оклюзії
- •8.4. Баричні системи
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •9. Атмосферна циркуляція
- •9.1. Поняття про загальну циркуляцію атмосфери
- •9.2. Місцеві вітри (бора, бризи, фен, гірсько-долинні вітри)
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •10. Кругообіг тепла, вологи та атмосферна циркуляція як кліматоутворювальні процеси
- •10.1. Загальні поняття про кліматоутворювальні чинники
- •10.2. Географічні чинники клімату
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •10. Рослинність кожного регіону є __________________ його клімату.
- •11. Класифікація кліматів землі
- •11.1. Загальні поняття про кліматичні класифікації і районування кліматів
- •11.2. Ботанічна класифікація кліматів в.П. Кеппена
- •11.3. Ландшафтно-ботанічна класифікація кліматів л.С. Берга
- •11.4. Класифікація кліматів б.П. Алісова
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •12. Клімат україни
- •12.1. Загальні риси клімату України
- •12.1.1. Сонячна радіація
- •12.1.2. Підстильна поверхня
- •12.1.3. Циркуляція атмосфери
- •12.2. Кліматичні величини
- •12.3. Кліматична характеристика пір року
- •12.4. Сучасні зміни клімату в Україні. Їх вплив на природу та господарську діяльність людини
- •Запитання і завдання для тематичної перевірки знань
- •Г) всі відповіді не вірні. Список літератури
- •1. Вступ 6
- •2. Атмосфера, її будова та загальні властивості 31
- •3. Радіаційний і світловий режими 71
- •4. Тепловий режим атмосфери і підстильної поверхні 117
- •5. Водяна пара в атмосфері 172
- •6. Атмосферні опади 227
- •7. Баричне поле і вітер 252
8.3.3. Фронти оклюзії
Фронти оклюзії – це фронтальна система, що являє собою поєднання холодного та теплого фронтів та їхніх хмарних систем. Вони утворюються у результаті зіткнення теплого і холодного фронтів, що мають різні швидкості переміщення. При цьому холодний фронт, що має більшу швидкість, у деякий момент наздоганяє теплий, і відбувається їхнє злиття.
У системі фронту оклюзії взаємодіють три повітряні маси, з яких тепло витісняється угору і не взаємодіє з поверхнею землі. Залежно від температури холодного повітря перед фронтом і за ним розрізняють теплі і холодні фронти оклюзії.
Система хмар та опадів теплого фронту оклюзії близька до системи теплого фронту, особливо в холодну пору року. У теплу пору року на холодній ділянці фронту утворюються купчасто-дощові хмари (рис. 8.4).
Рис. 8.4. Теплий фронт оклюзії
Холодні фронти оклюзії типові для теплого півріччя і їхня хмарна система подібна хмарним системам холодних фронтів (рис. 8.5).
При аналізі і оцінці метеорологічних умов у зонах атмосферних фронтів необхідно мати на увазі те, що в кожному конкретному випадку вони залежать від типу фронту, його відстані від центра циклону, часу доби, пори року та конкретного географічного району. При цьому метеорологічні умови можуть значно відрізнятися від розглянутих вище класичних схем атмосферних фронтів.
8.4. Баричні системи
Баричними системами називаються великомасштабні баричні утворення в( полі атмосферного тиску з типовим поділом на області зниженого та підвищеного тиску. Вони добре виявляються на приземних картах погоди.
Рис. 8.5. Холодний фронт оклюзії
Залежно від конфігурації ізобар і характеру вітру розрізняють такі види баричних систем: циклони, улоговини, антициклони, гребені та сідловини (рис. 8.6).
Рис. 8.6. Баричні системи
Циклон – це баричне утворення, що являє собою атмосферний вихор значних розмірів зі зниженим тиском у його центрі, з характерною циркуляцією повітря у напрямі проти годинникової стрілки у північній півкулі і зворотною циркуляцією – у південній півкулі, яке на картах погоди зображують системою ізобар або ізогіпс у формі кола чи еліпса.
У циклоні повітря притікає до центра, що призводить до появи висхідних рухів і є основним погодоутворюючим фактором.
У помірних широтах більшість циклонів утворюється на малорухомих основних фронтах. У своєму розвитку циклони проходять чотири стадії: хвилі, молодого циклону, максимального розвитку і заповнення. На одному й тому самому фронті може послідовно виникнути декілька циклонів, які прямують один за одним (серія циклонів). Циклони переміщуються уздовж фронту, а сам фронт поступово витискається холодним повітрям на південь. Траєкторія переміщення кожного наступного циклону в серії розташовується південніше траєкторії попереднього циклону. При цьому циклони в серії знаходяться на послідовних стадіях розвитку: перший може знаходитися в стадії заповнення, а останній – у стадії хвилі (рис. 8.7). Між окремими циклонами серії спостерігаються області підвищеного тиску (гребені), а замикає серію, як правило, великий антициклон.
Рис. 8.7. Серія циклонів
Метеорологічні умови в циклоні залежать від стадії його розвитку, а також визначаються низкою інших факторів. У розвинутому циклоні вони відрізняються великою різноманітністю. Відповідно до однорідності погоди площу циклону можна умовно поділити на 4 частини: центральну, передню, тилову і теплий сектор (рис. 8.8).
Рис. 8.8. Умовні частини циклону з однорідною погодою
Метеорологічні умови в циклоні показано на рис. 8.9.
Рис. 8.9. Метеорологічні умови в циклоні:
а – карта погоди; б – вертикальний розріз
У центральній частині циклону діаметром 800–1 000 км спостерігаються найскладніші метеорологічні умови. Тут спостерігається низька хмарність великої товщини. Верхня межа хмар може досягати тропопаузи. З хмар випадають опади, що сильно погіршують видимість. Влітку в центральній частині циклону утворюються купчасто-дощові хмари зі зливами і грозами Складні метеорологічні умови в цій частині циклону обумовлені наявність теплого і холодного фронтів, а при максимальному розвитку циклону – фронту оклюзії.
Метеорологічні умови в передній частині обумовлені впливом теплого фронту.
У тиловій частині циклону метеорологічні умови визначаються холодним фронтом і вторинними фронтами.
У теплому секторі циклону погода обумовлена теплою повітряною масою, що звичайно знаходиться в стійкому стані і має внутрішньомасовий характер.
Улоговина – область, обмежена витягнутими від центра циклону до його периферії ізобарами. Погода в улоговинах носить циклонічний характер: найчастіше вона хмарна, що супроводжується опадами. При цьому хмарність звичайно фронтальна. У теплу пору року в улоговині при відсутності вираженого фронту вранці спостерігається малохмарна погода, а вдень розвивається грозова діяльність.
Антициклон – баричне утворення, що являє собою атмосферний вихор значних розмірів з підвищеним тиском у його центрі, з характерною циркуляцією повітря у напрямі за годинниковою стрілкою у північній півкулі і зворотньою циркуляцією – у південній півкулі, яке на картах погоди зображують системою ізобар або ізогіпс у формі кола чи еліпса. В антициклоні повітря відхиляється від напрямку ізобар до периферії. Отже, повітря відтікає від центра антициклону на його периферію. За рахунок цього в центральній частині антициклону виникають низхідні рухи повітря, що і визначає погодні умови в ньому.
Виникнення і розвиток антициклонів тісно пов'язано з розвитком циклонів. Практично це єдиний процес: в одітому районі створюється дефіцит маси, в іншому – надлишок.
Розрізняють нефронтальні і фронтальні антициклони.
Фронтальний антициклон – це такий антициклон, що утворюється на основному фронті на межі двох контрастних повітряних мас. У свою чергу вони поділяються на проміжні, які виникають в баричних гребенях між сусідніми циклонами одного сімейства, і заключні, що утворюються за холодним фронтом у тилу останнього циклону даного сімейства.
Нефронтальні (термічні) антициклони утворюються взимку над дуже вихолодженою місцевістю.
Спочатку антициклон з'являється біля поверхні землі. У процесі розвитку антициклону замкнута антициклонічна циркуляція поступово поширюється вгору.
Цикл життя антициклону прийнято розділяти на чотири стадії: стадія виникнення, молодий антициклон, антициклон у стадії максимального розвитку, стадія руйнування.
У перших двох стадіях антициклон у землі має вид відрога, що виник у тилу циклона за холодним фронтом під входом ВФЗ на циклонічному боці струминної течії (ліворуч від осі СТ). На висотах йому відповідає баричний гребінь, зміщений щодо приземного центра у бік найбільш теплої повітряної маси. Антициклон у цих стадіях є низьким баричним утворенням. Область росту тиску біля землі охоплює центральну і передню частини антициклону.
У стадії максимального розвитку антициклон біля поверхні землі окреслюється декількома замкнутими ізобарами. Гребінь тепла розташовується ближче до приземного центра антициклону, що знаходиться поблизу осі струминної течії
Для антициклону, що руйнується, характерне падіння тиску біля землі в центральній і передній частинах. Він стає високим теплим баричним утворенням.
У зв'язку зі спадними рухами повітря фронти в антициклонах не розвиваються і майже ніяк себе не виявляють, тому умови погоди в них визначаються переважно властивостями повітряних мас, їх взаємодією з підстильною поверхнею.
В центральних частинах антициклонів при незначній водності повітряної маси протягом довгого часу може спостерігатися безхмарна або малохмарна погода. При достатній водності вночі і вранці утворюються радіаційні тумани. У денний час влітку при сильному прогріванні розвивається купчаста хмарність незначної товщини, тому що її поширенню вгору перешкоджає шар інверсії і низхідний рух повітря. Якщо антициклон формується у вологій повітряній масі (як правило, на початку осені над Атлантикою), то для нього характерна суцільна підінверсійна шарувато-купчаста хмарність незначної товщини. Узимку для антициклону характерна малохмарна погода з радіаційними туманами, що можуть зберігатися тривалий час. На окраїнах антициклонів умови погоди подібні умовам погоди секторів сусідніх циклонів, що примикають.
Гребінь – область, обмежена витягнутими від центра антициклону до його периферії ізобарами. Метеорологічні умови в гребенях аналогічні антициклонічним.
Сідловина – це область, розташована між двома навхрест лежачими циклонами і двома антициклонами. Метеоумови в сідловинах можуть носити як циклонічний, так і антициклонічний характер.
Отже, синоптичні об'єкти – повітряні маси, фронти і баричні системи є основними факторами, які визначають стан погоди у конкретному районі.