Модуль 2. Показники варіації

Тема 4. Узагальнюючі статистичні показники

Статистичний показник – це загальна істотна ознака якого не будь явища або предмету у кількісному та якісному виразі для конкретних умов місця і часу.

Системою статистичних показників називають сукупність взаємопов’язаних і розташованих у логічній послідовності показників.

Абсолютний показник – число, яке виражає розміри, рівні явищ в певний час і місяці (наприклад, чисельність населення м. Дніпропетровська на 01.01.2010 р., товарообіг за серпень 2010 р.).

Абсолютні величини виражаються в одиницях виміру маси, довжини, площі, часі, вартості, чисельності одиниць сукупності.

Розрізняють індивідуальні і загальні абсолютні величини.

Індивідуальні показують розмір ознак у окремих одиниць сукупності (товарообіг одного магазину), а загальні у всіх одиниць сукупності. (товарообіг магазинів району, області, міста, України).

Відносні величини – використовуються в процесі аналізу статистичних даних, їх одержують шляхом ділення однієї величини, яка називається поточний або звітний рівень Р1 на іншу Р0, яка називається базисним рівнем або базою зрівняння, і прирівнюють до 100 %. Як правило, вони вимірюються в процентах.

Відносні величини планового завдання, які показують % зміни показника проти минулого року:

ВВ планового завдання = Рпл/Р0 х 100%

Відносні величини виконання плану визначаються шляхом ділення звітного на плановий рік: ВВвп = Р1/Рпл х 100%

Відносні величини динаміки – показують зміну показника у часі: ВВдинам. = Р1/Р0 х 100 %

Відносні величини структури, одержують шляхом ділення окремих частин однорідної сукупності на загальну суму.

Рі – рівень любої складової частини

Відносні величини порівняння визначаються шляхом ділення показників по різних територіях:

Відносні величини координації одержують шляхом порівняння однієї частини сукупності на іншу, економічно пов’язану з нею.

Відносні величини інтенсивності показують ступінь розповсюдження вища в певному середовищі. Наприклад, щільність населення на 1 км².

Середньою величиною в статистці називають узагальнювальний показник, що характеризує типовий розмір ознаки в якісно однорідній сукупності. Середню величину обчислюють діленням загального обсягу ознаки на кількість одиниць, що мають цю ознаку.

При розрахунках середніх величин використовують такі елементи:

Х – варіанта, по якій визначають середню.

f – частота (вага) показника.

Хf – результативний показник.

В статистико-економічному аналізі використовують такі види середніх:

Середня арифметична зважена. В тих випадках, коли вага показника різна.

Середня арифметична проста. В тих випадках, коли вага показника однакова:

Середньо гармонійна. В тих випадках, коли вихідна інформація представлена результативним показником із зазначенням варіант:

Середня геометрична. Використовується при аналізі зміни показників у часі, показує на скільки % змінюється показник за два і більше відрізків часу:

Для визначення середніх по середній геометричній використовуються спеціальні таблиці Айрапетова.

Середня хронологічна. Використовується для обчислення середніх в хронологічних, моментальних рядах, де представлені дані на певну дату (на 01.01.2010 р.):

Середня квадратична використовується для розрахунку середніх значень предметів , які мають в основі круглу форму (середній діаметр труб, дерев та ін.). при цьому розрахунок можливий в двох варіантах: - проста

- зважена.

Для поглибленого вивчення складу сукупності використовують структурні середні: мода, медіана.

Модою називають таке значення ознаки, що має найбільшу частоту в статистичному ряді розподілу.

Медіаною називають таке значення ознаки, яке поділяє ранжирований ряд розподілу на дві рівні частини, тобто значення, яке перебуває в середині ряду розподілу.