45. Цивілізаційний вибір України.

Карл Ясперс у роботі «Витоки історії і її мета» (1949) був упевнений, що історична концепція людського існування має містити в собі і майбутнє. Адже християнське бачення світової історії обмежує її творінням світу і днем страшного суду.

Вже з XVIII століття майбутнє стало предметом свідомих міркувань і емпірично обгрунтованого споглядання. У той час йшов процес звільнення від авторитетів, які втратили свою значимість, настала черга нечуваних досягнень науки і техніки, зростання багатства і багато людей у захваті бачили в перспективі гарантований суспільний прогрес. Після Французької революції все різко змінилося. XIX століття - вік усе більшого утвердження песимізму. Сам К.Ясперс у своєму дослідженні намагається знайти вирішальні феномени в поточних подіях, які можуть мати істотне значення в перспективі світової історії. Він бачить три пануючі у світі тенденції: «соціалізм», «світовий порядок», «віра».1) Соціалізм відображує вимогу мас про справедливу організацію суспільства.2) Існує нагальна потреба єдності планети в межах світового існування. Звідси альтернатива: світова імперія або світовий порядок. 3) Звернення до джерел віри приводить до альтернативи: нігілізм або любов. Соціалізм. Соціалізмом називають у даний час усі переконання, тенденції і плани, які розглядають спільне життя і спільну діяльність людей під кутом зору справедливості й усунення привілеїв. Соціалістичні вимоги, підкреслює він, є в програмах усіх партій. Перу мислителя належать глибокі думки про соціалістичні перетворення в суспільстві, про бюрократію, про межі раціонального планування, яке не може бути тотальним. Плануючи майбутні дії, слід пам'ятати, щб наші знання ніколи не будуть всеохоплюючими, а будь-яка діяльність веде до ненавмисних і непередбачених наслідків. Далі Ясперс уточнює сутність двох типів соціалізму як перспективи суспільного прогресу. Один соціалізму якості комунізму сповнений віри у безумовну досяжність благ для всього людства, спустошує людину, Інший соціалізм не створює чарівних оман, живе сьогоденням, виходить з розумної тверезості і тісної комунікації між людьми. Ідея глобальної єдності світу вмотивована двома причинами. По-перше, нашому часу, як і будь-якому іншому, властива воля до влади, яка жадає підпорядкування їй усього.. По-друге, нещастя, які нависли над усією планетою, вимагають від усіх держав солідарної відповідальності за долю людства. Треба тільки враховувати низку небезпек на шляху до світового порядку: 1) нетерпіння активних учасників процесу; 2) існування у світі держав із диктатурою (її можна придушити тільки ззовні); 3) небезпека повного знищення величезних мас людей у ході встановлення глобальної держави (ядерна зброя!); 4) нарешті, невір'я в можливість установлення світового порядку.

Віра.Але справжня проблема майбутнього полягає втому, як і в що буде вірити людина. Про віру не можна говорити так, як про соціалізм або світовий порядок. Віра не пов'язана ні з метою нашої волі, ні з раціональним змістом думок. Віру не ножна хотіти і вона не вкладається ні в які програми. Віра є те всеохоплююче, що керує нами, навіть тоді, коли розум спирається тільки на свої власні закони. Сутність людини не може бути вичерпана соціологічним, фізіологічним чи психологічним дослідженням. Людина не може жити без віри. І все те, що зараз роблять люди, орієнтуючись на соціалізм або світовий порядок, стає осмисленим не в силу раціонального пізнання і не під впливом інстинктів, а завдяки вірі та її змісту. Наші конкретні уявлення про вічне, а також застосовувані для визначення цих уявлень слова, можуть змінюватися. Але вічне не може змінитися, тому що воно є. Однак ніхто його не знає. Віра в Бога - це ще не Бог. Але Божество — це витоки і мета людини, це спокій, і в ньому людина захищена Незважаючи на біди сучасного людства, Ясперс усе-таки чекає у майбутньому деяких

1