2. Історичні типи світогляду. Специфіка і структура філософського знання.

Найбільш вивченими історичними типами світогляду є міф, релігія та філософія.

Міфологічна свідомість - це початкова форма розрізнюючої, мовно - опредметнюючої активності людського духу - починає вимальовувати спочатку химерно - потворі образи реальності. перша парадигма (картина світу) історичної активності ще дофілософської - міфологічної свідомості людини: створення упорядковано - універсальної, узагальнено - урівноваженої системи світу, дже міфологічний Космос - світ являв собою освоєну людиною усвідомлену, ніби "освітлену" частину природного буття.Взаємозв'язки філософії і релігії давні та різнопланові. Релігія стояла біля джерел філософії. Остання виникла пізніше на досить високому етапі розвитку суспільства, самої людини, її теоретичного мислення.Релігія - специфічна форма духовно-практичного освоєння світу. З одного боку, вона являє собою відповідні поведінку, почуття, культ і обрядність; з іншого боку, релігія - це певні погляди, віра, уявлення, ідеї і теорії, тобто те, що становить зміст релігії як форми суспільної свідомості. Спільним для філософії і релігії є насамперед те, що вони являють собою форми суспільної свідомості. Це, по-перше. По-друге, філософія і релігія є історичними типами світогляду, певними способами духовно-практичного освоєння світу. По-третє, філософія і релігія найбільш віддалені від економічного базису суспільства. По-четверте, філософія і релігія є важливими складовими духовного життя суспільства.Разом з тим філософія і релігія мають суттєві відмінності: по-перше, предметом філософії є відношення "людина-світ". по-друге, філософія і релігія мають різну структуру. по-друге структура філософії складається з онтології , логіки, діалектики, теорії пізнання, соціального вчення тощо. До структури релігії входя релігійні ідеї, погляди та уявлення;Філософія має органічний зв'язок зі світоглядом. Світогляд - це спосіб духовно-практичного освоєння світу.Філософія і світогляд у цьому контексті мають органічну єдність.Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Специфіка і структура філософського знання. Філософія, як було зазначено вище, є не лише формою суспільної свідомості, а й світоглядом, певним способом духовно-практичного освоєння світу.Взаємозв'язок філософії та науки - традиційно неоднозначна і складна проблема. філософія не є експериментальною наукою. Вона не використовує для вирішення своїх проблем конкретно-природничі методи пізнання. Але це зовсім не означає, що філософія не є наукою.Мета науки - опис, пояснення і передбачення процесів та явищ дійсності, котрі становлять її предмет... на основі вивчення законів, що відкриваються нею.Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв'язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об'єктивному світі.. Філософські знання фіксуються у поняттях, у яких відображається те, що є загальним в речах.Історико-філософські парадигми. Перша парадигма (картина світу) історичної активності ще дофілософської - міфологічна свідомість людини; друга історично - філософська парадигма реалізувалася в контексті середньовічної філософії; за доби Відродження (Ренесансу) формується нова 3 історико - філософська парадигма: новочасна (новоєвропейська) філософія, або, як її частіше починають називати, філософського модерну, суть цієї парадигми полягає у створенні моністичних моделей філософствування. Матеріалістичне "знедуховлення" та ідеалістичне "знеприроднення" людини спонукають до життя четверту історико - філософську парадигму - сучасну світову філософію (позитивістський, прагматичний, екзистенційний та інші напрями). Ця парадигма розробляє різні варіанти єдності тілесно - духовних характеристик людини. У XX ст. з′являється 5 філософської парадигми - так званої філософії постмодерну.