44. Парадокси глобальної і регіональної безпеки.

Вплив процесів глобалізації на економічний, соціальний і морально-психологічний статус людини, на її самопочуття і особистісний розвиток, цінності і сподівання - проявляється у двох основних напрямках. По-перше, це зростаючий взаємозв'язок усього, що відбувається у різних країнах світу, що в свою чергу впливає на множину індивідів, яким ці події уявляються не підвладними, не контрольованими, зовнішніми і невідворотними. По-друге, глобалізація колосально розширила інформаційне поле, надавши масу знань про образ життя, моделі споживання, стиль культури багатьох народів світу, що суттєво розмиває міжгрупові і культурні межі, формує невідомі раніше потреби і мотивації значних верств населення . Як філософськи міркуюча людина, Мальтус констатує всевладдя природи над буттям людини, яке знаходиться під впливом закону взаємотяжіння статей. Звідси - надлишок людей, з яким розправляється сама природа. На бенкеті життя немає місця бідним. І цей вирок природи не може відмінити ніяка світська влада. Адже над ним стоїть сам Бог. Слід зазначити, що саме Мальтус став основоположником демографії як науки, оскільки він сформулював основні задачі її: аналіз статевої і вікової структури населення, тривалість життя людей, кількості народжень, смертей і шлюбів, розходження в умовах доходів і вплив матеріального рівня життя на основні демографічні показники тощо. Але, як видно з історії XX століття, яке вже завершилося, тільки за сорок останніх років населення Землі подвоїлося, що можна назвати демографічним вибухом. Викликано це було декількома причинами соціально-економічного характеру..

Унаслідок того, що земні ресурси катастрофічно вичерпуються, унаслідок різного соціально-економічного рівня розвитку народів, світ розколовся на групу суперрозвинених і групу слаборозвинених країн. Ауреліо Печчеї вважав, що проблема меж людського росту залежить, головним чином, від культури людини. Якщо люди переймуться почуттям взаємної відповідальності один перед одним, вони зможуть навчити цьому і наступні покоління, подавши їм зразок творчого відношення людина-природа. Пекка Куусі, у свою чергу, провів глибокий і всебічний аналіз сучасної людської ситуації в роботі «Цей людський світ» (1985). Він вважає, що у справі виживання людство недостатньо керується принципами саморегуляції. Оскільки розвиток людства втягує кожного з нас у гонитву за своєю часткою природних ресурсів, то неминучий конфлікт з природою, який підсилюється, і як підсумок — загибель людства. Досить очевидним нині стало суттєве розходження темпів зростання народонаселення у різних регіонах планети. Країни першого світу здійснили демографічний перехід і характеризуються новим режимом відтворення населення. Зростання населення тут або припинилось, або близьке до нульового. Імміграційні потоки, які йдуть в ці країни, зменшують долю титульних націй, бо іммігранти мають більш високий рівень народжуваності. У країнах другого світу склалась соціодемографічна ситуація, яка повторює те, що вже відбулось в Європі. В країнах другого, а особливо третього світу, переважатиме молодь, існуватимуть проблеми освіти і зайнятості нових поколінь. Як і сьогодні, більше сотні мільйона дітей не матимуть змоги відвідувати школу, сотні мільйонів голодуватимуть і вмиратимуть від голоду і хвороб.