14. Ординалістська теорія поведінки споживача. Вподобання та привабливість, вподобання та вибір. Криві байдужості. Гранична норма заміщення благ.

Теорія поведінки споживача, пояснює, як споживачі витрачають свої доходи, маючи за мету досягти якнайкращого задоволення своїх потреб. Згідно з ординалістською теорією споживач завжди може визначити, якому набору благ він віддає перевагу, але не може визначити, наскільки цей набір кращий від іншого.

Крива байдужості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача). Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості (U) однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості – засіб відображення переваг споживача, що відповідають різному рівнюзадоволення його потреб.

Qx- обсяг товару х;Qy –обсяг товару у

U₁, U₂, U₃ – криві байдужості.

Властивості кривих байдужості: 1. Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найбільш віддалені від початку координат. 2.Криві байдужості не перетинаються . 3. Мають від”ємний нахил.

Гранична норма заміщення MRS_xy визначає, від якої кількості товару у споживач згоден відмовитись, щоб отримати ще одну додаткову одиницю х, залишаючись на тій же кривій байдужості.

MRSxy=-(Qy/Qx). MRSxy зменшується по мірі того, як товар у заміщується товаром х.

Зменшення граничної норми заміщення при переміщенні вздовж кривої байдужості донизу є важливою передумовоюформування кривої байдужості. У міру того як товар х заміщує товар у, крива байдужості стає менш крутою.

Гранична норма заміщення може бути пов”язана з граничними корисностями товару х і товару у. QxMUx=-QyMUу, звідси (Qy/Qx) = MUx/Muy=MRSxy, де MU-гранична користість; -QyMUу-втрата корисності товару у; QxMUx –приріст корисності товару х.

Гранична корисність товару зменшується, коли його кількість у споживанні зростає, і відповідно збільшується, коли його кількість у споживанні скорочується.

Варіанти конфігурацій кривих байдужості:

Qy Незаміщенні блага (тільки х)заміщення U3 U2 U1 Жорстке взаємодоповнення благ Qx

ідеальне заміщення

Незаміщенні блага

(тільки у)

12. Монопольний ринок у коротко- і довгостоковому періодах. Визначення монопольної ціни. Економічні наслідки монополізації. Порівняльна оцінка конкурентного та монопольного ринків.

Проблема максимізації прибутку фірми-монополіста розв'язується дещо інакше, ніж у випадку конкурентної фірми. Головна відмінність полягає в тому, що монополіст повинен прийняти рішення і щодо обсягу випуску, і щодо ціни, тоді як конкурентна фірма визначає лише обсяг.

При аналітичному розв'язку задачі для короткострокового періоду від­мінності виникають за рахунок різних функцій попиту у випадку конку­рентної фірми і монополіста: звідси випливають розбіжності у вигляді функ­цій виручки — завжди лінійної для конкурентної фірми і нелінійної для монополіста.

Правило граничного випуску

МК-МС

яке ми визначили для конкурентної фірми, є універсальною необхідною умовою максимального прибутку для всіх типів ринкових структур. Функції сукупної і граничної вартості теж не мають принципових відмінностей для ціноотримувача і ціноутворювача. Розбіжність результатів при максимізації -

Мол. Максимізація економічного прибутку (а) та мінімізація економічних збитків (б) монополістом.

- прибутку виникає за рахунок показника граничної виручки МК. Для кон­курентної фірми МК=Р, а для монополіста МК<Р (при 0,>0).

Отже, для монополіста після знаходження оптимального обсягу Qm треба визначити оптимальну ціну Р Для цього слід скористатись оберненою функцією попиту Р= p(Qd). Звідси матимемо: Р=Р(Qm), тобто визначаються ціна і обсяг (Pm,Qm), які максимізують прибуток моно­поліста Пm.

Графічний розв'язок задачі ілюструє мал. а. Точка А відповідає умові МК=МС, її координата на осі обсягів визначає монопольний обсяг Qm. Далі знаходимо точку Еm на лінії попиту -D, яка відповідає обсягу Qm. Тоді гори­зонтальна координата точки Еm на осі цін визначає монопольну ціну Рm. Сукупна виручка ТК чисельно дорівнюватиме площі прямокутника ОРmЕmQm (добутку Рm Qm ). Сукупна вартість ТС визначається після встановлення АСm - середньої вартості виробництва обсягу Qm. На величину АСm вказує точка В перетину вертикалі ЕmQm із кривою АС; таким чином, ТС чисельно дорівнює площі прямокутника ОАСmВQm (добутку Аm Qm). Тоді монопольний еко­номічний прибуток її дорівнює різниці площ двох прямокутників — OPmEmQm та ОАСmBQm, тобто площі АСmPmEmВ.

Фірма-монополіст у короткостроковому періоді може мати економічні збит­ки, якщо навіть при виконанні умови максимізації прибутку вартість вироб­ництва одиниці продукції перевищує її ціну, АСm>Рm. Тоді фірма може лише мінімізувати свої економічні збитки. Цей випадок ілюструє мал.б.

При існуванні монополії умова беззбитковості і умова закриття в ко­роткостроковому періоді виглядають так само, як і для конкурентної фірми:

Рm=тіпАС (у випадку беззбитковості), Рm<min AVC (у випадку закриття).

Точка Еm на мал.а визначає стан короткострокової рівноваги мо­нополіста, тому що при досягненні ціни Рm та обсягу Qm на монопольному ринку відсутня тенденція до їхньої зміни за інших незмінних умов.

Що стосується кривої пропозиції для фірми-монополіста, то виявляється, що вона не існує. Це можна довести, якщо при незмінних кривих вартості підібрати якусь нову криву попиту з таким нахилом, щоб відповідна їй кри­ва граничної виручки перетиналася з кривою МС у тій самій точці А, що й криві МК та МС на мал.а. Тоді обсяг Qm залишиться без змін, а монополь­на ціна буде іншою, бо визначатиметься новою кривою попиту. Отже, одному й тому ж обсягу пропозиції у випадку монополії можуть відповідати дві різних ціни, що суперечить умовам існування функціональної залежності Р=p(Qs). Тому для фірми-монополіста крива пропозиції не визначається.

При аналізі поведінки монополіста в довгостроковому періоді виходимо із особливостей монополії — наявності лише одного постачальника про­дукції та існування вхідних бар'єрів у галузі для фірм-новачків.

В довгостроковому періоді фірма обирає масштаби виробництва, а не лише обсяги використання змінних факторів. Якщо вважати, що фірма розробляє кілька сценаріїв свого перспективного розвитку залежно від обсягів використання фіксованих (у короткостроковому періоді, тоді для кожного варіанта вона може знайти оптимальні обсяг виробництва і ціну, які максимізують її прибуток. Звісно, при цьому фірма повинна мати також довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на свою продукцію.

Так, на мал. для довгострокової кривої попиту D наведено два варіанти розвитку фірми, кожний з яких пов'язується із своїми кривими, відповідно АС₀, МС₀ та АC₁, МС₁. Для одного варіанта прибуток буде максимізуватись у стані Е₀(Р₀Q₀), для іншого — у стані Е_m(P₁ Q1). Фірма обирає той варіант роз­витку, який передбачає для неї більший прибуток, тобто Еm. Отже, найкращий із короткострокових станів рівноваги є одночасно станом довгострокової рівно­ваги монополіста. Зазначимо, що для цього стану Еm матимемо в точці В.

У випадку монополії для стану довгострокової рівноваги закономірним є те, що Pm>LRMC=minLRAC.

Монополістична рівновага в довгостроковому періоді.

Це означає, що в довгостроко­вому періоді монополіст може збе­рігати економічний прибуток за ра­хунок існування бар'єрів для вход­ження в галузь конкурентів (кон­курентний механізм не спрацьовує, парадокс прибутку не спостеріга­ється). На мал. 8.4 цей прибуток чисельно дорівнюватиме площі прямокутника СmРmЕmС. Тому мо­нополіст при максимізації прибут­ку не змушений працювати на рів­ні мінімальної довгострокової се­редньої вартості, яка досягається в точці F при обсязі випуску Qf. Його обсяг випуску Qm буде мен­шим за обсяг Qf, що у випадку повної конкуренції відповідає ефективному масштабу вироб­ництва фірми.

Мол. 8.5. Конкурентна (Еc) і монополіс­тична (Еm) рівновага.

Отже, існування монополій веде до скорочення виробництва порівняно з ефективним рівнем, підвищення ринкових цін, перерозподілу добробуту на користь монополістів і скороченню загального добробуту в суспільстві.