6. Ізоквантна варіація факторів виобництва. Виробнича функція з двома змінними фкторами. Ізокванта. Взаємозамінність фактрів виробництва. Еластичність заміщення.

У мікроекономіці процес виробництва розглядається суто функціонально, тобто як процес перетворення вхідного потоку факторів (ресурсів, витрат)на вихідний потік – готову продукцію з використанням певної технології виробництва, та описується за допомогою виробничої функції: Q = f(F₁,F₂,… F_n) де Q – максимальний об’єм виробництва при заданих затратах F₁,F₂,F_n – кількість використаного фактора f₁, f₂, f_n відповідно.

Припустимо, що виробнича функція складається з 2-х змінних фавкторів, об’єм випуску є величиною постійною, тоді функція прицмає вигляд Q = f(F₁,F₂), де Q – змінна величина, а F₁,F₂- постійні величини.Нехай два ресурса F₁ і F₂ – це капітал (K)і праця (L). При заданій технології один і той же випуск продукції може забезпечуватися більшим використанням капіталу (т. А), або ж праці(т.D).(див. Рис.)Існують і проміжні варіанти (т.B і C) Якщо ми з’єднаємо всі можливі комбінації ресурсів, використання яких забезпечує однаковий об’єм випуску продукції, то виходить ізокванта. З цього випливає і саме поняття ізокванти. Ізокванта – крива, на якій показані всі комбінації виробничих факторів, використання яких забезпечує однаковий осяг випуску продукції. Карта ізоквант – низка ізоквант, що характеризують максимально можливий випуск продукції за будь-якого набору виробничих факторів. Ізокванти мають від’ємний нахил, випуклі відносно початку координат і не перетинаються одна з одною.

Для раціонального виробника важливою є проблема вибору оптимального сполучення ресурсів, яка може бути вирішена лише в межах технічногічного заміщення, тобто в межах кривої BC (див. Рис)Збільшення затрат фактора F₁(праці) компенсується зменшенням затрт фактора F₂(капітала). Кутовий коефіцієнт ізокванти показує як відбувається технічне заміщення одного ресурса іншим. Абсолютне значення цього коефіцієнта характеризує граничну нгорму технічного заміщення MRTS, яка обчислюєжться за формулою: MRTS_LK = ∆K/∆L =MP_L/MP_K. Зменшення MRTS одного фактора іншим свідчить про те,що ефективність використання любого ресурсу обмежена. При збільшені рівня заміни капітала працею віддача останнього, тобто продуктивність праці, знижується. Аналогічна ситуація відбувається в ході заміни праці капіталом. Це означає, що ∆L*MP_L + MP_K *∆K=0.

5 Ефект заміни та ефект доходу. Парадокс Гіффена. Прийняття рішення в ситуаціях, пов’язани з ризиком.Ризик та ефективність рішення.

Ефект заміни – зміна обсягу споживання блага , що є результатом відносного подорожчання (здешевлення) цьього блага щодо иінших благ.

Ефект доходу – зміна обсягу споживання блага, що є результатом зміни реального доходу, яка сталася внаслідок зміни ціни на це благо.

За загальним правилом, при зростанні ціни кількість купленого блага скорочується, але існує грпа благ , попит на які зростає при зростанні цін на них і, навпаки, падає при їх знижені. Такі товари називаються малоцінними або низькоякісними, а таке явище – парадоксом Гіффена (на ім’я англійського економіста, який першим його відкрив). Якщо для нормальних товарів ефект доходу і ефект зміни сумуються, то для низькоякісних – віднімаються. У разі коли низькоякісний товар займає в бюджеті споживача незначне місце, то додатній ефект заміщення перекриває від’ємний ефект доходу (у випадку зниження цін) . Коли ж все відбувається навпаки, то від’ємний ефект доходу перекриває додатній ефект заміщення (також при зниженні ціни). (див. Рис)

Звісно,що діяльність будь-якого підприємства чи фірми пов’ язана з ризиком, тобто коли приймаються рішення за умов невизначеності, а особа, яка приймає рішення , зацікавлена в його результатах. Але непевненість, невизначеність майбутнього зовсім не означає повну відсітність інформації, мова йдеться лише про її обмеження. Ризик виникає за наявності альтернатив поведінки, рішень, планів. Якщо відсутні альтернави, то відсутній і ризик. Приймаючи рішення , важливо дати оцінку передбічувальним умовам, тобто виявити їх спектор, а також оцінии ступінь імовірності реалізації цього рішення. У разі порівняння ефективності рішень за умов ризику важливо знати середній ефект та ступінь варіабельності ефекту. Середній ефект та ступінь варіації дають змогу попередньо відфільтрувати неефективні рішення.