4 Витрати у довгостроковому періоді: ізокванта пропорційна та ізокванта варіації факторів виробництва і функція витрат, Криві довготриалих витрат та їх види.

Витрати виробництва – це вартість всіх видів факторів виробництва, що витрачаються для виготовлення певної кількості товарів. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними, тому що змінними є всі фактори виробництва. Змінні витрати, VC – змінюються в залежності від обсягів виробленої продукції.

Середніми сукупними витратами у довгостроковому періоді назив. мінім. середні витрати з числа усіх середніх сукупних витрат, що відповідають різним масштабам виробництва: LRAC = min(ATC₁, ATC₂,…ATC_n) , де ATC₁, ATC₂,…ATC_n – середні сукупні витрати, що відповідають різним масштабам виробництва.

Кривою (ізоквантою) довгострокових середніх сукупних витрат називається крива, кожна точка якої є мінімумом на множині усіх короткострокових кривих середніх сукупних витрат, які відповідають різним масштабам виробництва.

На динаміку вират у довгостроковому періоді найбільше впливає характер ефекту від зростання масштабів виробництва. Економія на масштабі виробництва (або зростаюча віддача залежно від масштабу виробництва) має місце тоді, коли довгострокові середні витрати спадають при розширенні масштабу виробництва.(див. Рис)

При постійній віддачі від масштабу довгострокоі середні витрати сталі.(див. Рис). Спадна економія на масштабі має місце тоді, коли довгостр. Середні витрати зростають.(див. Рис)

Довгострокові граничні витрати (LRMC) показують приріст вират при збільшені виробництва продукції на одиницю, яке супроводжується відповідною оптимальною (з точки зору мінімізації витрат) зміною інших факторів (розміру підприємства, технології, залученого капіталу) (див. Рис)

3. Витрати вир-ва у короткостроковому періоді. Види витрат вир-ва та їх суть. Закон зростаючих граничних витрат (зниження доходності).

Витрати виробництва – це вартість усіх видів факторів виробництва, що витрачаються

для виготовлення певної кількості товарів.

У короткостроковому періоді

сукупні витрати підприємства

поділяються на постійні та змінні. У довгостроковому періоді всі витрати є змінними.

Постійні витрати (TFC) – це

витрати, які не залежать від змін обсягу виробництва і мають місце навіть тоді, коли не виробляється продукція (заробітна плата управлінсько-

го персоналу, орендна плата, плата за кредит, амортизаційні відрахування та ін.).

Змінні витрати (TVC) – це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).

Сукупні витрати підприємства (TС) – це сума постійних і змінних витрат.

TC(Q)=TFC + TVC(Q)

Середні постійні та середні змінні витрати визначаються

Діленням сукупних постійних і сукупних змінних витрат на обсяг випуску продукції:

TFC

AFC =

Q

TVC

AVC =

Q

Тобто ATC(Q) = AFC(Q) + AVC(Q)

Криві середніх змінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U- подібну

форму. Це пояснюється дією

спадної віддачі змінного фактора виробництва. Тому

закон спадної віддачі змінного фактора виробництва тлумачать як закон неухильного збільшення граничних витрат. Зауважимо, що крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.

С MC

ATC

AVC

Q

2. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага. Сталість і динамічність ринкової рівноваги. Еластичність попиту та пропозиції.

Попит – це кількість товару, яку бажає і може придбати споживач в певний момент часу за деякою ціною за інших незмінних умов. Закон попиту -це зростання ціни за інших незмінних умов призводить до зменшення обсягу попиту, і навпаки. Під впливом ціни змін. обсяг попиту( переміщ. від однієї точки даної лінії попиту до іншої). Під впливом нецінових детермінант змін. попит в цілому. Еластичність попиту- це ступінь реакції споживачів на коливання однієї з детермінант попиту: ринкової ціни товару, доходу споживача, ціни на взаємопов’язаний товар. Коеф. еластич. попиту за ціною показує, на скільки % зміниться обсяг попиту при зміні ціни товару на 1%.

E = зміна обсягу попиту,% / зміна ціни,%.

Коеф. цінової еластичності від’ємний. Е < 1 – попит нееластичний, Е >1 – еластичний, Е=0 – абсолютна нееластичність.

E=∆ Q/∆P * P/Q

Якщо попит нееластичний, то сукупний виторг продавця змін. в тому ж напряму, що й ціна. За еласт. попиту – навпаки. Коеф. перехресної еластичності попиту хар-зує міру реакції обсягу попиту на один товар (X) на зміну ціни іншого товару (Y). Еластич. показує, на скільки % змін. обсяг попиту на товар X за зміни ціни товару Y на 1%. Коеф. еластич. попитза доходом показує, на скільки % зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Якщо Е₁>0, то товар – повноцінний. Е₁ >1 – предмет роскоші.

Пропозиція – це кількість товару, яку виробник бажає та може запропонувати на продаж в деякий проміжок часу за певних умов. Закон пропозиції- закон, який стверджує, що існує пряма залежність між ціною та обсягом товару, який пропонується на продаж. Еластичність пропозиції – це реакція виробника на коливання ціни товару, що ним виробляється. Коеф. еластич. пропозиції Еs показує, на скільки % змін. обсяг пропозиції товару за зміни ціни на 1%.

Es =∆QP/∆PQ

E <1 пропозиція вваж. нееласт., Е =0 – пропозиція не реагує на зміну ціни.

Сталість рівноваги буває абсолютна, відносна, повна і часткова. Динамічні моделі рівноваги: згасаючі, рівномірні, вибухові, стійкі, нестійкі, відносні.