1.За складом витрат:

-технологічна(включає витрати, пов'язані з технологіч­ним процесом виготовлення продукції.)

-виробнича(витрати, пов’язані з виробництвом і доробкою продукції, її транспортуванням до франко-місця зберігання)

-повна(собівартість реалізованої продкуції)

2.За ступенем узагальнення даних:

-індивідуальна(відбиває витрати на виготов­лення продукції в умовах окремого конкретного підприємства,)

-середньогалузева(відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі.)

3.За ознаками часу:

-планова(визначається до початку планового періоду)

-разрахункова(визначається протягом року на основі як фактичних, так і прогнозних (очікуваних) даних, одержаних розрахунково з метою контролю за витрачанням коштів)

-фактична(визначається за результатами господарської діяльності в кінці звітного періоду на основі фактичних витрат і обсягу одержаної продукції.)

Виробнича собівартість:

-прямі матеріальні витрати

-прямі витрати на оплату праці

-інші прямі витрати(яуі можна віднести на собівартість продукції)

Виробнича собівартість виготовленої продукціїобчислюється як сума витрат на випуск валового випуску продукції, зменшена (збільше­на) на величину собівартості при зростанні (зменшенні) залишків не­завершеного виробництва.

Собівартість реалізованої продукції розраховується шляхом збіль­шення (зменшення) виробничої собівартості продукції на величину зміни витрат у залишках нереалізованої продукції.

Калькулювання – комплексна система економічних розрахунків витрат виробництва на випуск продукції і собівартості одиниці окремих видів продукції.

Етапи калькулювання:

• визначення об’єкта калькулювання;

• формування системи обліку, яка забезпечує калькулювання собівартості продукції;

• розподіл витрат на воробництво та реалізацію продукції, на прямі та непрямі витрати;

• віднесення прямих витрат на конкретний вид продукції;

• розподіл непрямих витрат на конкретні види продукції у відповідності до обраної бази розподілу;

• визначення суми виробничої чи повної собівартості продукції.

Непрямі витрати включають до складу собівартості продукції на основі наступних методів:

1. Метод розрахунку кошторисних ставок (у відсотках до інтенсивності завантаженості обладнання);

2. Метод пропорційного віднесення (використов. на базі розподілу обсяг фонду оплати праці).

9.Сутність та види фінансових результатів діяльності підприємства.

Фін. результ д-ті п-ва – визначається шляхом співставлення отриманих за певний період доходів та сплачених витрат.

Прибуток:

• як розрахункова величина – сума перевищення доходу над витратами;

• як економ. показник – різниця між ціною та собіварт.продукції; різниця між обсягом виручки від реалізації та сумою витрат на виробництво і реаліз.прод.;

• як економ. категорія – характеризує гармонізацію економ. інтересів держави, п-ва як господарчого суб’єкта, його працівників, що виражаються в процесі розподілу прибутку; кінцевий результат д-ті п-ва, отримання якого є необхідною умовою його розширеного відтворення.

Дохід п-ва – результат здійснення всіх видів д-ті суб’єктом господарювання за певний проміжок часу при використанні наявних ресурсів та врахуванні фін.-госп. ризиків.

Дохід п-ва (бухгалтерський підхід) – збільшення економ. вигод у вигляді надходження активів п-ва або зменш. зобов’язань, що зумовлюють зрост. власного капіталу (за винятком зрост. капіталу за рахунок внесків учасників п-ва) за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Склад дох. п-ва:

• дох. (виручка)від реалізації прод. -обсяг грош. коштів, що надійшли на рахунки п-ва протягом певного періоду часу в результаті здійснення операцій з продажу виготовленої ним прод., з використанням грош. форми розрахунків для компенсації вартості об’єкта продажу ;

• чистий дох. від реалізації прод.;

• ін. операційні дох. – дох. від операційної оренди, дох. від операційних курсових різниць, дох. від реаліз. поточ.????

• дох. від участі у капіталі – дохід від інвестування в асоційовані, дочірні, спільні п-ва;

• ін. фін. дох. – дивіденди та % за фін. інвестиції;

• ін.. дох. – доходи від реалізації фін. інвестицій, майна п-ва, неопераційних курсових різниць;

• надзвичайні дох.

Податковий підхід – визначає обсяг валового доходу п-ва, який склад. з:

• заг. дох. від продажу тов.;

• дох. від здійснення банківських, страхових та ін. операцій з надання фін. послуг, торг. валютними цінностями, ц.п.;

• дох. від бартерних операцій;

• дох. від спільної д-ті;

• дох., нарахований в минулому періоді;

• дох. з ін. джерел.

Ф-ції прибутку п-ва:

• оціночна – оцінка успішності п-ва – наявність прибутку говорить, що п-во забезпечило розширене відтворення;

• розподільча – врахування інтересів держави, власників, працівників п-ва;

• стимулююча – формування фондів соц. страхування, матеріального стимулювання.