3. Ерозія ґрунтів і заходи боротьби з нею

Ерозія – це процес руйнування ґрунту. Розвиток ерозії зумовлюється природними факторами і господарською діяльністю людини.

Залежно від природних факторів розрізняють: водну і вітрову ерозію.

Водна ерозія буває:

• площинна (поверхнева);

• лінійна (яружна).

Площинна ерозія – це змивання верхніх шарів ґрунту.

При цій ерозії дощові і талі води, стікають по схилах, розмивають поверхню ґрунту і утворюють неглибокі вимоїни, а продукти змиву зносять униз по схилу. Під час обробітку вимоїни зарівнюються гумусним горизонтом, глибина якого після кожного зарівнювання стає меншою – грунт поступово втрачає верхній, найбільш родючий горизонт.

Лінійна ерозія – це розмивання ґрунту з утворенням промоїн і ярів.

При цій ерозії утворюються глибокі розмиви, які утруднюють обробіток ґрунту і не зарівнюються під час обробітку.

Існує іригаційна водна ерозія, яка проявляється у вигляді змиву ґрунту під час зрошення.

За ступенем еродованості ґрунти поділяють на: слабко-, середньо- і сильно змиті (еродовані).

До заходів боротьби з вітровою ерозію належать:

• гідротехнічні;

• меліоративні;

• агротехнічні.

До гідротехнічних належать: терасування схилів, закріплення ярів, спорудження бетонних русел для спрямованого стоку води з крутих схилів, спорудження перепадів, ставів, водоймищ і лиманів, обвалування.

До меліоративних належать: вирощування водорегулюючих лісосмуг, заліснення схилів, ярів, балок, пісків, берегів річок, каналів.

До агротехнічних належать: впровадження ґрунтозахисних сівозмін, правильний обробіток ґрунту (на схилах оранку проводять упоперек або застосовують контурну оранку, контурне щілювання схилів на глибину 50-60 см через кожні 1-1,5 м, нарізування валів упоперек схилів спеціальними плугами, боронування і ямкування зябу, безполицеву оранку, проведення снігозатримання, вузько смугове покриття снігу торфокришкою, шлакофосфатом, попелом тощо).

Вітрова ерозія (дефляція) полягає а тому, що вітер зносить з полів верхній шар ґрунту (пилові, чорні бурі), видуваючи рослини або засипають посіви, зрошувальні системи ґрунтом і піском. При цьому дрібні частинки ґрунту (дрібніші 0,1 мм) можуть переноситись на десятки, сотні і тисячі кілометрів від місця видування.

Місцева вітрова ерозія проявляється у вигляді верхової ерозії, частинки ґрунту переносяться вітром на великі відстані або перекочуються по його поверхні, пошкоджуючи сходи сільськогосподарських культур.

До заходів боротьби з вітровою ерозією належать:

• агротехнічні;

• лісомеліоративні;

• технічні.

До агротехнічних належать: проведення безполицевого обробітку ґрунту, снігозатримання, стерньові посіви, черезсмужне вирощування культур з плоскорізним обробітком ґрунту.

До лісомеліоративних заходів належать: насадження полезахисних лісосмуг, закріплення пісків насадженнями лози, шелюги, залуження тощо.

4. Класифікація і бонітування ґрунтів

Класифікацією ґрунтів називається об’єднання їх у групи за походженням і властивостями.

Повна назва ґрунту починається з назви типу і закінчується різновидом або розрядом. Наприклад: чорнозем (тип) звичайний (підтип) солонцюватий (рід) малогумусний (вид) важко суглинковий (різновид) на лесовидному важкому суглинку (розряд).

Бонітування ґрунту – порівняльна оцінка ґрунтів за їх родючістю (продуктивністю). В Україні прийнята 100-бальна система загальної оцінки ґрунтів і придатності їх для вирощування окремих культур. Вищим балом оцінюється грунт, який має найкращі показники родючості. При оцінці враховуються глибина гумусового горизонту, вміст гумусу в ґрунті, кислотність, насиченість основами, механічний склад, вміст азоту, фосфору, калію, береться до уваги і фактична урожайність культури за останні 5-10 років у господарствах, де переважає даний грунт.