Тема 2: Поняття про грунт та його родючість

План: 1. Поняття про грунт та його родючість.

2. Основні типи ґрунтів.

3. Ерозія ґрунтів і заходи боротьби з нею.

4. Класифікація і бонітування ґрунтів.

1. Поняття про грунт та його родючість

Ґрунтом називається верхній шар Землі, який має родючість. Під родючістю розуміють здатність ґрунту задовольняти потребу рослин в елементах живлення, воді, теплі, повітрі. Кожному ґрунтові властива природна родючість як загальна сума елементів життєдіяльності, якими грунт потенційно може забезпечити рослину. Ця родючість стає ефективною після того, як людина за допомогою знарядь діє на грунт і перетворює його в засіб виробництва. Діючи на грунт прийомами обробітку, внесенням добрив, меліорацією земель, людина створює додаткову (штучну) родючість. Тому ефективна родючість залежить від рівня природної родючості ґрунту і використання його у виробництві.

Грунт складається з мінеральних і органічних речовин.

Мінеральний склад ґрунту залежить від порід, з яких він утворився.

Органічна речовина – найбільш цінна складова частина ґрунту, яка визначає його властивості і родючість. Вона являє собою складний комплекс різних органічних речовин у вигляді відмерлих, але ще нерозкладених або напіврозкладених рослинних і тваринних решток і гумусових речовин. Гумусові речовини утворюються з негуміфікованих органічних решток в результаті діяльності мікроорганізмів ґрунту, тварин за участю кисню повітря і води.

Гумус — це комплекс розкладених полімеризованих органічних сполук.

Гумус має велике агрономічне значення: чим більше його в ґрунті, тим він родючіший. Гумус поліпшує хімічні, фізико-хімічні і біологічні властивості ґрунту. Гумус поліпшує тепловий, водний і повітряний режими ґрунту, збільшує пухкість, вологоємкість, буферність ґрунту. Повільно розкладаючись у ґрунті, гумус є джерелом зольних елементів і азоту. Він має високу вбирну здатність і запобігає вимиванню з ґрунту елементів живлення і вимиванню в підґрунтові води внесених у грунт пестицидів. У ґрунтах, які містять достатню кількість гумусу, складаються найсприятливіші умови для росту і розвитку рослин і мікроорганізмів.

Різні ґрунти містять неоднакову кількість гумусу. Мало його в підзолистих і дерново-підзолистих ґрунтах (0,5-2 %), у сірих опідзолених (1,5-3 %). Чорноземи Лісостепу і Степу України містять 3-6 % гумусу. Для підвищення вмісту органічних речовин і гумусу в грунт вносять органічні добрива у вигляді гною, торфу, компостів, заорюють післяжнивні рештки, сидерати тощо.

2. Основні типи ґрунтів

Ґрунтовий покрив України дуже різноманітний. Номенклатура ґрунтів, прийнята при великомасштабному ґрунтовому картуванні, нараховує біля 650 видів, а з урахуванням механічного складу, засолення, ступеня еродованості та інших показників кількість ґрунтових відмін перевищує 2 тисячі.

Ґрунти степової (чорноземної) зони. Основний процес ґрунтоутворення – дерновий, місцями солончаковий і солонцевий. Зональними ґрунтами є чорноземи, які мають глибокий темний, структурний гумусо-акумулятивний горизонт з високим вмістом гумусу – від 4 до 10%, реакція ґрунтового розчину нейтральна або слабко кисла (рН 6-7). За глибиною гумусового горизонту розрізняють чорноземи: дуже глибокі (понад 120 см), глибокі (120-80 см), середньо глибокі (80-40 см), неглибокі (40-25 см). За вмістом гумусу розрізняють: чорноземи багатогумусні (більше 9%), середньогумусні (9-6%), малогумусні (6-4%), слабкогумусні (менше 4%).

Найбільш поширені в зоні є чорноземи типові, звичайні та південні.

Типові чорноземи поширені в лісостеповій і степовій зонах. Глибина гумусового горизонту в них 30-50 см. Гумусу у верхньому горизонті 4-8%, ці ґрунти мають добре виражену зернисту структуру, рН 6-7, насиченість основами – 90-100%.

Чорноземи звичайні поширені на підвищених частинах рельєфу південніше типових чорноземів і в районах з меншою кількістю опадів – центральних степових. Ці ґрунти мають загальну товщину гумусних горизонтів 65-90 см, за кольором гумусний горизонт їх світліший, вміст гумусу становить 5-8,5, рН 7-7,5.

Чорноземи південні поширені в найбільш сухій частині чорноземної смуги. Товщина гумусового горизонту становить 30-65 см, вміст гумусу – 3-5%, структура грудочкувата, насиченість основами – близько 100%, рН 7,2-8. На них ефективні азотні і фосфорні добрива. Слід застосовувати зрошення, полезахисне лісонасадження.

Ґрунти зони сухих і напівсухих степів. У зоні поширені каштанові і бурі (пустельно-степові) ґрунти. Каштанові ґрунти за глибиною гумусного гризинту поділяють на темно-каштанові (гумусний горизонт 40-60 см, вміст гумусу 3-5%), каштанові (гумусний горизонт 25-40 см, вміст гумусу – 2,5-3,5%), сівтло-каштанові (гумусний горизонт 25-30 см, вміст гумусу 1,5-2 5).

За солонцюватістю розрізняють: несолонцюваті (увібраного натрію менше 3 % ємності вбирання), слабкосолонцюваті (5-10 %), сильносолонцюваті (10-15 %). Для зниження солонцюватості застосовують гіпсування з одночасним зрошенням.