Тема 20: Кормове значення та особливості вирощування нуту

Насіння нуту містить до 31 % білка і 8,5 % жиру, є цінним продуктом харчування. За якістю білок не поступається квасолі, сочевиці, гороху. Зустрічаються сорти із темним забарвленням насіння, що використовують лише на корм тваринам. За кормовою цінністю насіння нуту не поступається кормовим бобам та гороху.

У стеблах і листках нуту міститься значна кількість щавлевої, яблучної та лимонної кислоти, тому зелена маса цієї культури на корм тваринам непридатна, але її охоче поїдають вівці.

Середня урожайність зерна нуту становить біля від 16.1 до 31,3 ц/га.

Нут краще ніж інші бобові, переносить посуху і засоленні ґрунти, а збирання легко механізувати, тому його культура заслуговує більш значного розповсюдження у південних і південно-східних районах країни.

Нут – однорічна рослина з густим опушенням листків, стебел і плодів, заввишки 40-80 см. Маса 1000 зерен від 60 до 600 г. Тривалість вегетаційного періоду від 80 до 170 днів.

Технологія вирощування

В умовах півдня нут у більшості випадків розміщують після озимих культур. Добрим попередником для нього є кукурудза. Сам нут є добрим попередником для озимої і ярої пшениці, а також – кукурудзи.

Сівбу починають через 3-5 днів після початку сівби ранніх зернових культур або одночасно з ними. Сіють звичайним рядковим способом (15 см), у роки з різкою нестачею вологи – широкорядним з міжряддям 45-50 см.

Норма висіву залежить від способу сівби і розмірів насіння. За широкорядного способу висівають 500-700 тисяч зерен на гектар, при звичайному рядковому – 800-1200 тис. шт../га. Глибина загортання насіння 6-7, до 10 см, щоб воно лягло у вологий шар ґрунту.

Догляд за посівами може включати: післяпосівне прикочування ґрунту, боронування до- і після з’явлення сходів; за широкорядної сівби додатково проводять культивації в міжряддях.

Врожай збирають роздільним способом або прямим комбайнуванням звичайними комбайнами.

Тема 21: Кормове значення та особливості вирощування чини

Головне значення чини посівної кормове, її висівають на зерно, зелений корм і сіно.

Насіння чини містить у середньому 30-34 %. За смаковими якостями поступається гороху, сочевиці, квасолі. Тривала годівля тварин чиною може викликати захворювання нервової системи – латиризм, тому краще давати її в суміші з іншими концентрованими кормами, особливо кукурудзою. Солома чини – цінний корм для тварин: 100 кг її містить 29 к.о. з високим вмістом перетравного протеїну – 170 г в к.о.

Урожайність зерна чини в становить від 12,6 до 40 ц/га.

Чина посівна – однорічна рослина з вилягаючим стеблом. За крупністю насіння чину розділяють на три групи: Мілконасінну – маса 1000 насінин 50-150 г, середньонасінну – 150-200 г і крупнонасінну – 250-600 г.

Тривалість вегетаційного періоду 75-110 днів.

Технологія вирощування

Посіви чини розміщують після озимих і просапних культур. Сама вона є добрим попередником для зернових та технічних культур.

Найбільш вимоглива чина до фосфорно-калійних добрив. Вносять їх під оранку в нормі 30-40 кг/га діючої речовини.

Сіють чину одночасно з ранніми зерновими культурами. Запізнення з сівбою призводить до різкого зниження врожаю. Сіють зерновими сівалками з верхнім висівом, щоб не допустити пошкодження насіння, звичайним рядковим способом (15 см). широкорядні посіви використовують для розмноження цінних сортів. Середня норма висіву 0,8-1 млн схожих насінин на 1 га, що для сортів із середньою крупністю насіння становить 160-200 кг/га. Глибина загортання насіння 6-8 см.

Догляд за посівами полягає в післяпосівному прикочуванні, особливо за недостатньої вологості ґрунту. Для боротьби з бур’янами і знищення кірки сходи боронують впоперек рядків середніми зубовими боронами.

Збирання починають за пожовтіння більшої частини бобів, роздільним способом. Запізнення із збиранням призводить до осипання.