Тема 11: Створення і використання культурних пасовищ
Культурні пасовища ‑ це поліпшені або створені на орних землях пасовищні кормові угіддя. Культурне пасовище ‑ це спеціальне, технічно оснащене і обладнане пасовищне угіддя, розраховане на певну систему експлуатації, включаючи інтенсивне удобрення і зрошення, водопостачання, електровипасання, наявність умов для доїння (О.Л. Зінченко, 1994).
Культурне пасовище ‑ це не тільки зелені рослини, а й сонце і свіже повітря, які разом сприяють високій продуктивності і відтворенню стада, поліпшують здоров'я тварин.
За строками використання культурні пасовища поділяють на багаторічні, або постійні, короткострокові, або перемінні, і однорічні.
Багаторічні пасовища створюються поза сівозмінами і використовуються без пересування протягом десяти і більше років. Завдяки інтенсивній системі удобрення, правильному використанню та належному догляду за травостоєм продуктивність таких пасовищ протягом багатьох років залишається досить високою.
Короткострокові пасовища закладають у системі лучних, прифермських, ґрунтозахисних та інших сівозмін або поза сівозмінами. Використовують їх до 5 років. У травосумішки для них включають переважно верхові злакові і бобові трави, тому високі врожаї вони дають перші два-три роки.
Однорічні пасовища ‑ це кормові угіддя, травостій яких складається з однорічних трав і використовується переважно для одноразового випасання худоби. Вони доповнюють короткострокові і довгорічні незрошувані пасовища, які дають нерівномірний вихід зеленого корму протягом пасовищного періоду.
За призначенням пасовища створюють для корів, нетелів, відгодівельного молодняку великою рогатої худоби і телят до одного року, а також для овець, свиней, коней, птиці.
Для корів культурні пасовища (утворюють насамперед на природних кормових угіддях, а також на орних землях кормових сівозмін чи поза сівозмінами з родючими супіщаними або суглинковими ґрунтами і задовільним режимом зволожування чи зрошування, на полях, що розташовані на відстані 0,5-2 км від тваринницьких ферм.
Пасовища для телят до 6-місячного віку розбивають поряд з телятниками, для ремонтного та відгодівельного молодняку великої рогатої худоби ‑ на відстані до 2-3 км від ферми. Для вівцематок з ягнятами пасовища розміщують на відстані 1,5-2 км від кошар.
Для дійних корів і телят пасовища краще влаштовувати на рівних і низинних ділянках, для молодняку великої рогатої худоби, нетелів, м'ясної худоби та овець - на підвищених місцях і схилових угіддях.
Площу культурного пасовища встановлюють залежно від поголів'я, потреби тварин у зеленому кормі та продуктивності пасовища. Потреба в пасовищному кормі на дійну корову в середньому за сезон становить 1,8‑2,0 тис. кормових одиниць. Тому при проектній продуктивності пасовища 4-5 тис. кормових одиниць з 1 га на одну дорослу голову великої рогатої худоби виділяють 0,4-0,5 га, а при 6-8 тис. ‑ 0,25-0,3 га.
Площу пасовища для гурту чи групи тварин розраховують за такою формулою:
;
де, П – площа пасовищної ділянки, га;
Н – кількість голів у гурті;
М – потреба зеленого корму на голову за добу, кг;
Д – тривалість пасовищного періоду, днів;
У – урожай зеленої маси, кг/га. (П. С. Макаренко, 1990).
Для розрахунку площі пасовища використовують орієнтовні добові норми зелених кормів для худоби (табл. 4).
Враховуючи темпи росту різних трав протягом пасовищного періоду, до розрахункової площі додають ще 30% страхових для незрошуваних і 15-20% ‑ для зрошуваних пасовищ.
Раціональне використання пасовищ має велике значення. Пасовищний період триває приблизно від 5 до 7 місяців. Зелена трава містить майже в 1,5 раза більше поживних речовин і в 10 разів більше вітаміну А порівняно із сіном. Крім того, у траві значно більше інших вітамінів. Собівартість кормової одиниці зеленого корму в 1,5-2 рази нижча собівартості кормової одиниці сіна і в 4-5 разів ‑ коренеплодів. 100 кг сухої речовини трави з пасовищ відповідають 60-80, а сіна ‑ 40-50 кормовим одиницям.
При пасовищному утриманні тварин майже не буває втрат зеленої маси, знижуються затрати праці на збирання, транспортування та зберігання кормів. Це, у свою чергу, підвищує продуктивність тварин і рентабельність використання угідь.
Якщо корови з'їдають достатню кількість трав, то навіть при максимальних удоях вони не відчувають недостачі в білках. У молодій бобово-злаковій траві на кормову одиницю інколи припадає 150 г перетравного протеїну, а потреба корів у ньому становить 100-105 г. Досліди показують, що при випасанні тварин на пасовищах відпадає потреба в підживленні концентрованими кормами.
Таблиця 6