Тема 37: Гранульовані комбікорми

Гранулювання комбікормів збільшує їх об'ємну масу, знижує самосортування й розпилення продукту. В гранулах краще зберігаються вітаміни, мікроелементи, антибіотики, що сприяє кращому їх засвоєнню організмом тварин і птиці, а в результаті – підвищенню їх продуктивності. Гранульовані комбікорми виробляють для всіх видів тварин, птиці і риб. Виробляють гранули циліндричної форми діаметром 3,5; 4,7; 7,7; 9,7; 12,7 та 19 мм. Для гранулювання застосовують установки типу ДГ, Б6-ДГВ та ін. До складу установок входять гранулятор, охолоджувальна колонка, подрібнювач, сепаратор.

Комбікорми гранулюють сухим і вологим способами. Найпоширеніше сухе гранулювання, за якого розсипний комбікорм обробляють сухою парою при температурі 130-140 °С, що подається у змішувач під тиском 0,35-0,40 МПа. Нагрітий до 50-70 °С і зволожений до 15-18 % комбікорм надходить у камеру пресування, де пресувальними роликами продавлюється крізь робочі канали матриці, на виході з яких гранули відрізаються нерухомим ножем. Після преса гранули мають температуру 70-80°С. Потоком повітря вони спрямовуються в охолоджувальну колонку, на виході з якої їх температура має бути не більш як на 10 °С вищою за температуру навколишнього середовища.

При вологому гранулюванні комбікорм зволожується до 30‑35 % водою при температурі 70‑80°С, після чого гранули обов'язково підсушуються, внаслідок чого дорожчає їх виробництво. Охолоджені (підсушені) гранули пропускають через сепаратори для відокремлення дрібних борошнистих часточок і подають на склад готової продукції.

Замість пари і води можна використовувати при гранулюванні комбікормів також рідкі в'яжучі речовини ‑ мелясу, гідрол та ін.

Найвигіднішим є виробництво крупних гранул діаметром 9,7 ‑ 19 мм. При виготовленні гранул менших розмірів значно знижується продуктивність пресів і збільшуються витрати електроенергії. Тому комбікорми для молодняку птиці, курок-несучок і риби виробляють у вигляді крупки певного гранулометричного складу. Для цього гранули надходять на подрібнювачі різних типів з наступним сортуванням на просівній машині з двома ситами. Схід з верхнього сита ‑ крупні частинки, які повертаються на подрібнення, з нижнього ‑ готова крупка, а прохід ‑ борошнистий продукт спрямовується на повторне гранулювання.

Тема 38: Кормовий баланс і кормовий план

Кормовий баланс господарства – це джерело, об’єм, асортимент і якість кормів, а також організація їх виробництва і подальшого використання.

Основні параметри раціональної організації кормової бази в сільському господарстві:

1. Максимальне виробництво продукції тваринництва (залежить від спеціалізації господарства, зональних умов, структури посівних площ);

2. Збільшення кількості тварин із спадковим потенціалом високої продуктивності (підвищує окупність кормів;

3. ріст виробництва кормів на основі інтенсифікації сільського господарства (виділення необхідних земельних площ, підвищення урожайності кормових культур, удосконалення структури їх посіву, збільшення питомої ваги зрошувальних угідь);

4. Нормування споживання кормів і збалансованості раціонів за рахунок забезпечення високої якості кормів, збереження поживних речовин при збиранні, заготівлі і зберіганні грубих і соковитих кормів, використання сінажу, трав’яного борошна;

5. Послідовне зменшення собівартості і заміна ручної праці механізованою; впровадження прогресивних технологій заготівлі кормів; зменшення втрат поживних речовин шляхом штучного сушіння сіяних трав, гранулювання і брикетування трав’яного борошна; підвищення кормової цінності силосу хімічними консервантами, вітамінами, мікроелементами та ін;

У широкому розумінні кормова база – це насамперед зелена кормова площа, оскільки основна продукція кормо виробництва – вегетативна маса кормових рослин, яку згодовують тваринам у свіжому вигляді і використовують для заготівлі кормів.

Кормова площа включає:

• Посіви кормових культур у кормових, польових, грунтохахисних і лучно-пасовищних сівозмінах;

• Природні кормові угіддя;

• Культурні пасовища і сіножаті.

У більшості сільськогосподарських підприємств кормова площа становить 28-30% ріллі, а у тваринницьких господарствах 33-40%. Продуктивність польової кормової площі в Україні невисока - 42 ц/га, але для того щоб кормовиробництво було рентабельним треба отримувати більше 55 к. од./га.

Основні організаційні положення польового кормовиробництва:

1. Забезпечення с/г тварин кормами з урахуванням їх продуктивності та дотриманням якісного складу кормів 9 з урахуванням структури поголів’я худоби);

2. Спеціалізація і концентрація кормовиробництва по видам кормів (трави і продукти з них, соковиті, силосні, концентровані) спеціальні кормові сівозміни: трав’яні, коренплодо-силосні, зернокормові;

3. Розташування кормової площі на території господарства. Воно повинно бути компактне, поблизу місць утримання худоби, пунктів виробництва і зберігання кормів та забезпечувати мінімум транспортних витрат. Ближче до ферм розташовують коренеплодосилосні або сіножатно-пасовищні сівозміни, а на відстані – зернові. 40-60% кормової площі слід відводити під багаторічні трави.

4. Вибір найбільш урожайних культур або їх сумішок (ячмінь+горох, вика+овес та ін);

5. Оцінка кормових сівозмін по продуктивності в к. од./га; вихід пертравного протеїну з 1 га; собівартість 1 к. од;

6. Використання нових індустріальних методів заготівлі і приготування кормів (зерно кормові, концентровано-трав’яні та та інші повно раціонні суміші, брекети, гранули);

7. Введення в сівозміни проміжних культур (безперервний зелений конвеєр, коефіцієнт використання ріллі менше 1);

8. Оснащення кормовиробництва високопродуктивними лініями самохідними кормозбиральними агрегатами СКА-30, комбайнами КСК-100, сушарками АВМ-0,65, СБ-15, грануляторами ОГМ-1,5, брикетувачами ПБШ-2.

9. Раціональне використання концентрованих кормів за рахунок продуктивного зеленого конвеєру.

Практичною основою планування кормової площі є науково-обгрунтований баланс кормів господарства. У балансі кормів порівнюють потребу у грубих, соковитих, зелених і концентрованих кормах, молоці, молочних відвійка і різних мінеральних добавках із запланованим і фактичним надходженням їх в конкретних умовах.

У кормовому балансі на сіно повинно припадати 50% від грубих кормів, на зерно 40-60% від концентрованих, а решта на сушений жом, трав’яне борошно, білкові домішки та ін. Кормовий баланс повинен передбачати деякий запас кормів. Планується він на 5-10 років.

Згідно із статтями балансу враховують скільки і яких кормів надійде з пасовищ, сіножатей і і скільки необхідно виробити на польових землях. При плануванні загальної кормової площі слід враховувати вихід кормів з 1 га за 2-4 укоси, проміжні посіви с/г культур.

Таблиця 13