78. Багатоперіодні обмеження по капіталу.

При розгляді одноперіодних інвестиції ігнорував­ся факт, що типова інвестиція є багатоперіодною. Аналіз має базуватися на показнику чистої теперішньої вартості. З огляду на те, що ризик оцінюється окремо, грошові потоки по­винні бути оцінені за безризиковою процентною ставкою, що ві­дображає лише вартість грошей у часі. Включення премії за ри­зик у ставку дисконтування, коли показник ризику розраховано окремо, призводить до подвійного його врахування й, отже, штуч­но зменшує чисту теперішню вартість. Очікувана NPV інв проекту знаходиться +вар­тостей очікуваних CF та - початкових IC. Отже, для інв пропозиції трива­лістю 2 роки

де NPV —очікувана NPV;

Х1-очікувана величина чистого CF1;

X2-очікувана величина чистого CF2;

/- інв витрати;

r-безризикова %ставка.

Правило NPV, що використовується індивідуально для кожного проекту, не може повністю бути прийнятним, оскільки припущення стосовно того, що , що завжди знайдуться кошти для фінансування інв можливостей, не супроводжується. Проблеми, повязані з багатоперіодним раціонуванням кап, виріш з використ методів математ програмування.

1.Вони дають уявлення про реальну проблему на основі мат оцінок. Ураховуючи найважливіші елементи та взаємозв'яз­ки, що існують у системі, вони забезпечують розуміння проблеми без необхідності безпосередньо експериментувати на системі, яка діє.

II. Вони забезпечують оптимальні рішення, найкращі за дано­го уявлення, про проблему.

78. Які підходи можуть бути використані для вирішення проблем раціонування капіталу? Розгляньте їх переваги та вади.

Багато проблем у пп діяльності, будучи вира­женими через проблему раціонування капіталу, мають спільні риси й зводяться до осн:

1) ресурси, яких недостатньо, потрібно розподілити між аль­тернативами, що конкурують;

2) першочерговою є ціль, якої намагається досягти особа, що приймає рішення;

3) обмеження в будь-якій формі накладаються на того, хто приймає рішення.

Зі збільшенням кількості альтернатив І обмежень значно уск­ладнюється процес прийняття рішень. Тому варто звернутися до використання моделей математичного програмування. Було розроблено багато таких моделей. Найчастіше використовується техніка лінійного програмуван­ня. Розв'язання проблеми з його використанням охоплює чотири основні етапи.

1. Формулювання проблеми

На цьому етапі необхідно визначити цільову функцію, вхідні параметри, результативні змінні й усі пов'язані з цим обмеження.

2. Розв'язання проблеми лінійного програмування

Прості проблеми можуть вирішуватися з використанням графіч­ного або симплексного методів. Складніші проблеми потребують використання комп'ютерних програм.

3. Інтерпретація оптимальних рішень

Вивчається вплив на сукупну величину цільової функції за умо­ви, що обмеження гранично розширяються або звужуються.

4. Здійснення аналізу на чутливість

Оцінюється для кожного вхідного параметра діапазон значень, для яких оптимальне рішення залишається прийнятним.