63. Правило середньої варіації.

Знаючи очікуваний дохід, а також величину дисперсії (варіації або стандартного відхилення), мож­на сформулювати прикладне правило середньої варіації, за яким проекту X віддається перевага перед проектом Y, якщо є правди­вим хоча б одне з таких тверджень:

1) очікуваний дохід від проекту X перевищує дохід від проек­ту F, а значення варіації є однаковим, або ж для проекту X воно менше, ніж для проекту Y;

2) очікуваний дохід від проекту X перевищує або має ту саму величину, що й від проекту Y, а варіація за проектом X є менша, ніж за проектом Y.

Важливість правила середньої варіації полягає в тому, що воно прийнятне для використання всіма осо­бами, не схильними до ризику, без урахування їхніх індивідуаль­них функцій корисності. Але це правило не спрацьовує, якщо проекти різняться між собою за показниками очікуваного доходу й ризику

63. Аналіз чутливості як метод аналізу ризику.

аналіз чутливості є дуже простою концепцією, яка використовується, щоб визначити можливий (потенціальний) вплив ризику на прибутковість проекту. Він спрямований не на кількісне визначення ризику, а більше на зна­ходження факторів, потенційно чутливих до ризику. Цей аналіз забезпечує особу, яка приймає рішення, відповідями *щодо NPV, якщо ціна продажу впаде на 10 %?, і IRR, якщо проект буде існувати лише 3 р, а не 5, як заплано­вано? *щодо мін рівень продажу для досягнення точки беззбитковості, виміряний з урахуванням NPV?

Графіки чутливості дають змогу побудувати графіки NPV (або IRR) залежно від %-ї зміни ве­личини досліджуваного фактора. Коли нічого не міняється, NPV= 2000грн. Проте NPV=0, коли частка ринку змен­шиться на 20 % або ціна на 5 %. Це свідчить, що зміна ціни від­чутно впливає на показник прибутковості. Так само збільшення ставки дисконтування на 10 % зменшить величину NPV до 0, у той час, коли збільшення FC на 25 % зробить проект неприбутковим. висновок, проект є чутливішим до ставки дисконтування, ніж до величини FC. Чу­тливість NPV до кожного фактора хар-я нахилом своєї лінії. Аналіз чутливості широко викор через простоту й можливість сконцентруватися на окремих оцінках. Він допо­магає визначити найваж фактори, які мають найбільший вплив на прибутковість проекту. Але в дійсності ця методика не визначає рівень ризику; за прийняття рішення необхідно ще й оцінити ймовірність виникнення відхилення від очікуваної величини. Наведений вище підхід інколи назь детермі­нованим аналізом чутливості.

63. Метод імітаційного моделювання.

МІМ (Монте-Карло) є технікою операційних досліджень, що має широкий спектр застосування в пп діяльності. Цей підхід полягає в розробленні мат моделі, яка врах найважливіші хар-и інв-ї пропозиції на всіх етапах життєвого циклу інв проекту, які вва­жаються такими, що мають випадковий характер. ІМ розглядає такі екзогенні (вхідні) фактори, які є суб'єктами випадкової варіації.

Фактори, пов'язані з ринком:

1. Розмір (ємність) ринку.

2. Темп зростання ринку.

3. Продажна ціна ринку.

4. Частка фірми на ринку.

Фактори, пов'язані з інвестуванням:

5. Інвестиційні витрати.

6. Продуктивна тривалість проекту.

7. Залишкова вартість інвестиції.

Фактори, пов 'язані з витратами:

8. Змінні витрати на одиницю продукції.

9. Умовно-постійні витрати.

Для кожної з цих змінних визначається розподіл Імовірностей, який базується на сприйнятті керівництвом можливості їхнього виникнення. (Оцінка показників імо­вірності для найважливіих факторів)->( Випдковий вибір поєд­нань факторів)->(Визначення рівня дохід­ності для кожного з ва­ріантів вибору)->( Повторення, допоки не буде виявлено чітку карти­ну співв «інвес­тиційний ризик — надхо­дження»)

Аналізуються показники частки ринку відносно розподілу ймовірності. Процес моделювання зд для всіх змінних, щоб визначити (після дисконтування)NPV інв пропозиції дослідним прогоном. Це повто­рюється багато разів для кожної із змінних, і в кінцевому підсумку отримують достатньо результатів, щоб побудувати роз­поділ імовірності NPV проекту