Тема 13 основи конституційного права федеративної республіки німеччина

1. Основний закон фрн

Конституція ФРН називається Основний закон, оскільки у момент її прийняття країна була розділена і передбачалося, що документ матиме тимчасовий характер.

Проект конституції був розроблений спеціальною комісією німецьких правознавців і потім переданий на розгляд Пар­ламентської ради, до складу якої входили 65 депутатів, обраних ландтагами земель, а також 5 представників від Берліна. У ньому були представлені делегати від всіх діючих політичних партій. Потім Конституція була ратифікована ландтагами західно­німецьких земель, окрім Баварії, але набула чинності і для неї.

Конституція базується на основоположних принципах демократизму, парламентаризму і розподілу влад, плюралізму* рівності тощо. У документі закріплюється принцип федератив­ного устрою держави і гарантуючі його недоторканність норми.

Федеративна Республіка Німеччина визначається конститу­цією як демократична соціальна правова держава. Демократизм гарантується утвердженням принципу народовладдя, правом громадян на захист конституційного ладу, багатопартійною системою тощо. Концепція правової держави базується на принципах верховенства права, незалежності судів і забороні створення надзвичайних судів, гарантії широких конституційних свобод громадян. Принцип соціальної держави закріплюється в нормах про те, що власність повинна слугувати суспільному благу ._ _ ._ _

Конституційний контроль (попередній і подальший) здійснює федеральний конституційний суд, що складається з 2 палат по 8 суддів в кожній. У землях (суб'єктах федерації) діють власні конституційні суди.

У Основному законі визначено, що загальновизнані норми міжнародного права є складовою частиною внутрішнього права ФРН. Закріплений пріоритет норм міжнародного права над фе­деральними нормами.

У Конституції передбачена заборона на дії, направлені на підготовку до агресивної війни і передбачені покарання для порушників.

Конституція ФРН закріпила лад парламентської республіки.

Зміна і доповнення до Конституції можуть бути здійснені тільки спеціальним законом, який приймається 2/3 голосів в нижній і верхній палатах парламенту. За період чинності Кон­ституції до неї було внесено більше 40 поправок.

2. Вищі органи державної влади

За формою правління ФРН - парламентська республіка. Вищі органи держави, відповідно до Основного закону 1949 р., - Федеральний президент, Бундестаг і Бундесрат, Федеральний Уряд і федеральний конституційний суд.

Федеральний президент є главою держави. Він обирається спеціальним органом - Федеральними зборами на 5 років, президентом може бути обраний громадянин, який досяг 40 років, володіє виборчими правами. Одна і та ж особа може обиратися президентом тільки на 2 строки. Він не може бути членом парламенту, уряду, ландтагу землі, місцевих представ­ницьких органів, займати керівні пости на підприємствах і фірмах, що займаються отриманням прибутку. Президент користується імунітетом. Повноваження Президента типові для глави парламентської республіки. Він промульгує закони, бере участь в засіданнях уряду, призначає і звільняє посадових осіб, здійснює право помилування. Президент є представником ФРН у відносинах з іншими державами. Від імені ФРН він укладає з ними договори, акредитує і приймає послів. Більшість актів Президента потребують обов'язкової контрасигнації главою уряду або міністрами, які несуть за них відповідальність.

Законодавча влада здійснюється федеральним парламентом що складається з 2 палат Бундестагу і Бундесрата.

Бундестаг (нижня палата), у складі якого більше 650 депутатів, які обираються строком на 4 роки. У складі Бундесрата (верхньої палати) налічується близько 70 осіб, вони є членами урядів земель. Кожна земля має в Бундесраті від 3 до 6 голосів залежно від чисельності її населення. Необхідно відзначити що чисельність депутатів обох палат парламенту змінюється залежно від зміни чисельності населення країни. Палати обира­ють своїх голів, які керують роботою депутатів, і утворюють постійні комітети. Засідання палат, як правило, відкриті, якщо тільки депутати не приймуть рішення про проведення закри­того засідання. Основний закон визначає коло питань, що віднесені до сфери виняткової законодавчої компетенції феде­рального парламенту і до сфери конкуруючої законодавчої компетенції федерації і земель. Крім того, у ст. 75 Основного закону перераховано ті питання, з яких парламент може видавати загальні розпорядження.

Процедура прийняття федеральних законів полягає в наступ­ному. Законопроект приймається Бундестагом і відразу пере­дається Бундесрату. Якщо Бундесрат не прийме цей законо­проект, Бундестаг може протягом 2 тижнів зажадати скликан­ня погоджувального комітету, в якому будуть представлені члени обох палат. Якщо комітет запропонує певні зміни до прий­нятого законопроекту, то він повинен бути повторно роз­глянутий Бундестагом. Законопроект, прийнятий Бундестагом повторно, може бути знову відхилений Бундесратом протягом тижня. Тоді законопроект надсилається в Бундестаг утретє, і якщо за нього проголосують більшість членів Бундестагу, він вважається прийнятим.

Бундестаг наділений також контрольними повноваженнями щодо уряду. Вони виявляються у формах інтерпеляцій, усних питань, в роботі слідчих комісій, та у праві вимагати відставки Уряду.

До складу Федерального уряду входять Федеральний канцлер - глава уряду, віце-канцлер, міністри, які очолюють мініс­терства, і міністри без портфеля. Президент висуває кандидатуру на пост Федерального канцлера, який обирається Бундестагом (якщо ця кандидатура не отримує більшості голосів членів Бундестагу, то Президент може розпустити палату). Міністри призначаються і звільняються Президентом за пропозицією Федерального канцлера. Повноваження уряду досить широкі, фактично уряд здійснює всі функції з управління державою, значні повноваження у виконавчої влади є і у сфері законо­давства. Уряд має право законодавчої ініціативи, при цьому Основним законом передбачається пріоритет урядових законопроектів над депутатськими. У разі відхилення урядового законопроекту Бундестагом Президент за пропозицією уряду і з відома Бундесрата може оголосити щодо цього законопроекту стан "законодавчої необхідності", і тоді для набрання чинності законом достатньо прийняття його Бундесратом.

Відповідно до Основного закону члени уряду несуть відпо­відальність тільки перед Канцлером. Роль Федерального канцле­ра в державному механізмі ФРН надзвичайно велика. Фактич­но він провадить основну лінію всієї внутрішньої і зовнішньої політики країни. У разі відставки Канцлера у відставку повинен піти весь уряд. Бундестаг може виразити недовіру не всьому уряду або окремим його членам, а тільки Канцлеру. Федераль­ний канцлер відстороняється від посади лише у разі обрання нового (так званий конструктивний вотум недовіри - на від­міну від деструктивного, який не вимагає нової кандидатури на пост глави уряду).