
- •2. Система конституційного права
- •3. Суб'єкти конституційного права
- •4. Джерела конституційного права
- •5. Конституційне право як юридична наука і навчальна дисципліна
- •Тема 2 політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •1. Політичні партії: поняття, сутність, функції
- •2. Класифіісація політичних партій, їх організаційна структура
- •3. Інституцюналізація політичних партій
- •4. Партійні системи зарубіжних країн
- •Тема з конституції зарубіжних країн
- •1. Теоретичні основи конституції: поняття, сутність, функції, юридичні властивості
- •2. Порядок внесення змін і доповнень до конституції
- •3. Еволюція змісту конституцій
- •4. Конституційний контроль в зарубіжних країнах
- •Тема 4 основи правового статусу особи
- •1. Конституційний статус особи. Інститут громадянства
- •2. Права і свободи в теорії конституціоналізму
- •3. Конституційні права і свободи і їх класифікація
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •1. Форма правління
- •2. Форма державного устрою
- •3. Політичний режим
- •Тема 6 виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдуми в зарубіжних країнах
- •1. Поняття, сутність і принципи виборчого права
- •2. Поняття і види виборів. Порядок організації і проведення виборів в зарубіжних країнах
- •3. Виборчі системи
- •4. Референдуми в зарубіжних країнах
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •1. Особливості конституційного статусу глави держави
- •2. Компетенція глави держави
- •1. Парламент і парламентаризм
- •2. Структура, склад і внутрішня організація парламенту і його палат
- •3. Компетенція парламентів
- •4. Статус депутата парламенту
- •Тема 9 уряди зарубіжних країн
- •1. Поняття і види урядів, порядок їх формування
- •2. Структура урядів
- •3. Компетенція урядів, їх правотворчість
- •Тема 10
- •1. Англосаксонська, континентальна і інші системи місцевого управління і самоврядування
- •2. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування зарубіжних країн
- •3. Компетенція і фінансова база органів місцевого управління і самоврядування
- •Модуль 2. Особлива частина
- •Тема 11 основи конституційного права великобританії
- •1. Конституція великобританії. Особливості правового статусу особи
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Регіональне і місцеве самоврядування і управління
- •Тема 12 основи конституційного права сіла
- •1. Конституція 1787 року і її специфічні риси. Поправки до конституції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 13 основи конституційного права федеративної республіки німеччина
- •1. Основний закон фрн
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 14 основи конституційного права франції
- •1. Конституція франції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
Тема 13 основи конституційного права федеративної республіки німеччина
1. Основний закон фрн
Конституція ФРН називається Основний закон, оскільки у момент її прийняття країна була розділена і передбачалося, що документ матиме тимчасовий характер.
Проект конституції був розроблений спеціальною комісією німецьких правознавців і потім переданий на розгляд Парламентської ради, до складу якої входили 65 депутатів, обраних ландтагами земель, а також 5 представників від Берліна. У ньому були представлені делегати від всіх діючих політичних партій. Потім Конституція була ратифікована ландтагами західнонімецьких земель, окрім Баварії, але набула чинності і для неї.
Конституція базується на основоположних принципах демократизму, парламентаризму і розподілу влад, плюралізму* рівності тощо. У документі закріплюється принцип федеративного устрою держави і гарантуючі його недоторканність норми.
Федеративна Республіка Німеччина визначається конституцією як демократична соціальна правова держава. Демократизм гарантується утвердженням принципу народовладдя, правом громадян на захист конституційного ладу, багатопартійною системою тощо. Концепція правової держави базується на принципах верховенства права, незалежності судів і забороні створення надзвичайних судів, гарантії широких конституційних свобод громадян. Принцип соціальної держави закріплюється в нормах про те, що власність повинна слугувати суспільному благу ._ _ ._ _
Конституційний контроль (попередній і подальший) здійснює федеральний конституційний суд, що складається з 2 палат по 8 суддів в кожній. У землях (суб'єктах федерації) діють власні конституційні суди.
У Основному законі визначено, що загальновизнані норми міжнародного права є складовою частиною внутрішнього права ФРН. Закріплений пріоритет норм міжнародного права над федеральними нормами.
У Конституції передбачена заборона на дії, направлені на підготовку до агресивної війни і передбачені покарання для порушників.
Конституція ФРН закріпила лад парламентської республіки.
Зміна і доповнення до Конституції можуть бути здійснені тільки спеціальним законом, який приймається 2/3 голосів в нижній і верхній палатах парламенту. За період чинності Конституції до неї було внесено більше 40 поправок.
2. Вищі органи державної влади
За формою правління ФРН - парламентська республіка. Вищі органи держави, відповідно до Основного закону 1949 р., - Федеральний президент, Бундестаг і Бундесрат, Федеральний Уряд і федеральний конституційний суд.
Федеральний президент є главою держави. Він обирається спеціальним органом - Федеральними зборами на 5 років, президентом може бути обраний громадянин, який досяг 40 років, володіє виборчими правами. Одна і та ж особа може обиратися президентом тільки на 2 строки. Він не може бути членом парламенту, уряду, ландтагу землі, місцевих представницьких органів, займати керівні пости на підприємствах і фірмах, що займаються отриманням прибутку. Президент користується імунітетом. Повноваження Президента типові для глави парламентської республіки. Він промульгує закони, бере участь в засіданнях уряду, призначає і звільняє посадових осіб, здійснює право помилування. Президент є представником ФРН у відносинах з іншими державами. Від імені ФРН він укладає з ними договори, акредитує і приймає послів. Більшість актів Президента потребують обов'язкової контрасигнації главою уряду або міністрами, які несуть за них відповідальність.
Законодавча влада здійснюється федеральним парламентом що складається з 2 палат Бундестагу і Бундесрата.
Бундестаг (нижня палата), у складі якого більше 650 депутатів, які обираються строком на 4 роки. У складі Бундесрата (верхньої палати) налічується близько 70 осіб, вони є членами урядів земель. Кожна земля має в Бундесраті від 3 до 6 голосів залежно від чисельності її населення. Необхідно відзначити що чисельність депутатів обох палат парламенту змінюється залежно від зміни чисельності населення країни. Палати обирають своїх голів, які керують роботою депутатів, і утворюють постійні комітети. Засідання палат, як правило, відкриті, якщо тільки депутати не приймуть рішення про проведення закритого засідання. Основний закон визначає коло питань, що віднесені до сфери виняткової законодавчої компетенції федерального парламенту і до сфери конкуруючої законодавчої компетенції федерації і земель. Крім того, у ст. 75 Основного закону перераховано ті питання, з яких парламент може видавати загальні розпорядження.
Процедура прийняття федеральних законів полягає в наступному. Законопроект приймається Бундестагом і відразу передається Бундесрату. Якщо Бундесрат не прийме цей законопроект, Бундестаг може протягом 2 тижнів зажадати скликання погоджувального комітету, в якому будуть представлені члени обох палат. Якщо комітет запропонує певні зміни до прийнятого законопроекту, то він повинен бути повторно розглянутий Бундестагом. Законопроект, прийнятий Бундестагом повторно, може бути знову відхилений Бундесратом протягом тижня. Тоді законопроект надсилається в Бундестаг утретє, і якщо за нього проголосують більшість членів Бундестагу, він вважається прийнятим.
Бундестаг наділений також контрольними повноваженнями щодо уряду. Вони виявляються у формах інтерпеляцій, усних питань, в роботі слідчих комісій, та у праві вимагати відставки Уряду.
До складу Федерального уряду входять Федеральний канцлер - глава уряду, віце-канцлер, міністри, які очолюють міністерства, і міністри без портфеля. Президент висуває кандидатуру на пост Федерального канцлера, який обирається Бундестагом (якщо ця кандидатура не отримує більшості голосів членів Бундестагу, то Президент може розпустити палату). Міністри призначаються і звільняються Президентом за пропозицією Федерального канцлера. Повноваження уряду досить широкі, фактично уряд здійснює всі функції з управління державою, значні повноваження у виконавчої влади є і у сфері законодавства. Уряд має право законодавчої ініціативи, при цьому Основним законом передбачається пріоритет урядових законопроектів над депутатськими. У разі відхилення урядового законопроекту Бундестагом Президент за пропозицією уряду і з відома Бундесрата може оголосити щодо цього законопроекту стан "законодавчої необхідності", і тоді для набрання чинності законом достатньо прийняття його Бундесратом.
Відповідно до Основного закону члени уряду несуть відповідальність тільки перед Канцлером. Роль Федерального канцлера в державному механізмі ФРН надзвичайно велика. Фактично він провадить основну лінію всієї внутрішньої і зовнішньої політики країни. У разі відставки Канцлера у відставку повинен піти весь уряд. Бундестаг може виразити недовіру не всьому уряду або окремим його членам, а тільки Канцлеру. Федеральний канцлер відстороняється від посади лише у разі обрання нового (так званий конструктивний вотум недовіри - на відміну від деструктивного, який не вимагає нової кандидатури на пост глави уряду).