- •2. Система конституційного права
- •3. Суб'єкти конституційного права
- •4. Джерела конституційного права
- •5. Конституційне право як юридична наука і навчальна дисципліна
- •Тема 2 політичні партії і партійні системи зарубіжних країн
- •1. Політичні партії: поняття, сутність, функції
- •2. Класифіісація політичних партій, їх організаційна структура
- •3. Інституцюналізація політичних партій
- •4. Партійні системи зарубіжних країн
- •Тема з конституції зарубіжних країн
- •1. Теоретичні основи конституції: поняття, сутність, функції, юридичні властивості
- •2. Порядок внесення змін і доповнень до конституції
- •3. Еволюція змісту конституцій
- •4. Конституційний контроль в зарубіжних країнах
- •Тема 4 основи правового статусу особи
- •1. Конституційний статус особи. Інститут громадянства
- •2. Права і свободи в теорії конституціоналізму
- •3. Конституційні права і свободи і їх класифікація
- •Тема 5 форми держави в зарубіжних країнах
- •1. Форма правління
- •2. Форма державного устрою
- •3. Політичний режим
- •Тема 6 виборче право і виборчі системи зарубіжних країн. Референдуми в зарубіжних країнах
- •1. Поняття, сутність і принципи виборчого права
- •2. Поняття і види виборів. Порядок організації і проведення виборів в зарубіжних країнах
- •3. Виборчі системи
- •4. Референдуми в зарубіжних країнах
- •Тема 7 глава держави в зарубіжних країнах
- •1. Особливості конституційного статусу глави держави
- •2. Компетенція глави держави
- •1. Парламент і парламентаризм
- •2. Структура, склад і внутрішня організація парламенту і його палат
- •3. Компетенція парламентів
- •4. Статус депутата парламенту
- •Тема 9 уряди зарубіжних країн
- •1. Поняття і види урядів, порядок їх формування
- •2. Структура урядів
- •3. Компетенція урядів, їх правотворчість
- •Тема 10
- •1. Англосаксонська, континентальна і інші системи місцевого управління і самоврядування
- •2. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування зарубіжних країн
- •3. Компетенція і фінансова база органів місцевого управління і самоврядування
- •Модуль 2. Особлива частина
- •Тема 11 основи конституційного права великобританії
- •1. Конституція великобританії. Особливості правового статусу особи
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Регіональне і місцеве самоврядування і управління
- •Тема 12 основи конституційного права сіла
- •1. Конституція 1787 року і її специфічні риси. Поправки до конституції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Американський федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 13 основи конституційного права федеративної республіки німеччина
- •1. Основний закон фрн
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Німецький федералізм. Місцеве самоврядування і управління
- •Тема 14 основи конституційного права франції
- •1. Конституція франції
- •2. Вищі органи державної влади
- •3. Форма державного устрою. Місцеве самоврядування і управління
3. Політичний режим
Політичний (державний) режим - це узагальнена характеристика форм і методів здійснення державної влади в тій або іншій країні.
Його характер визначається багатьма чинниками: існуючою партійною системою; взаємовідносинами між органами державної влади; прямими і зворотними зв'язками політичних партій, громадських організацій, органів державної влади з населенням; пануючою в суспільстві ідеологією; рівнем політичної культури, багатьма іншими обставинами, включаючи іноді особу глави держави.
Елементи державного режиму:
-
Державна влада, яка виходить від народу або певної пануючої соціальної групи, монарха.
-
Організаційно-правовий поділ влад і рольова автономія різних гілок державної влади з одного боку, або принцип єдності Державної влади - з іншого. Деякі автори трактують принцип єдності державної влади як її зосередження в руках однієї гілки влади.
-
Змагальність, пошуки компромісу в діяльності державних органів або, навпаки, обмеження політичної діяльності, орієнтація на боротьбу з політичними опонентами і їх придушення.
-
Реалізація політичних свобод громадян або, навпаки, їх формальне проголошення.
-
Самоврядування територіальних громад або, навпаки, повне підпорядкування призначеним державним чиновникам.
В умовах будь-якого державного режиму використовуються однакові методи (стимулювання, нейтралізму, лібералізму і насильства), проте використовуються вони різною мірою і з різною спрямованістю.
Найбільш поширеною є наступна класифікація політичних режимів.
Демократичний режим. Він характеризується наступними ознаками:
-
Визнання політичних прав і свобод в такому обсязі, який забезпечує можливість самостійної і активної участі громадян у визначенні державної політики, у тому числі і свободи діяльності опозиційних партій.
-
Політичний плюралізм і перехід політичного керівництва від однієї партії до іншої; юридична рівність всіх об'єднань громадян.
-
Розподіл влад, ефективна система заборон і противаг.
-
Обов'язкова і реальна участь в здійсненні державної влади загальнодержавного представницького органу (парламенту).
5. Свобода ідеології (але не закликів до насильства тощо). Ліберальний режим - був характерний для розвинених країн в XIX ст. Нині він зберігся в деяких країнах, що розвиваються. Для нього характерні:
-
Висока міра політичної свободи, проте, внаслідок культурної відсталості більшості членів суспільства реально користуватися демократичними інститутами може порівняно невелика кількість осіб.
-
Державі доводиться вдаватися до форм примусової дії, оскільки соціальна база правлячої еліти досить вузька.
3. Демократичні інститути, включаючи опозицію, функціонують як би на поверхні суспільного життя.
Авторитарний (владний) режим характеризується наступними ознаками:
1. Політичні права і свободи громадян визнаються в обмеженому обсязі, який не дозволяє їм реально брати участь у визначенні державної політики, а деякі опозиційні партії не можуть діяти легально.
-
Влада переходить від однієї партії до іншої на основі виборів, але сам вибір партії виборцями обмежений (депутатів часто обирають на основі етнічних і релігійних пристрастей; президент - харизматичний лідер, стає по суті незмінним).
-
Політичний плюралізм обмежений, дозволені тільки деякі організації і то з огляду на певні умови; рішення приймаються більшістю правлячої партії без врахування прав меншості; цензура; тощо.
-
Принцип розподілу влад може бути лише регламентований в конституції, але фактично ігнорується.
-
Обмежений ідеологічний плюралізм.
6. Збройні сили часто відіграють політичну роль. Для тоталітарного режиму характерні наступні ознаки:
-
В основу режиму покладено концепцію вождизму, політичні права і свободи громадян, можливість їх активної участі у визначенні державної політики принципово не розглядаються.
-
Перехід політичного керівництва від однієї партії до іншої не може бути здійснений шляхом виборів: зазвичай існує одна легальна партія, а інші якщо і існують, то тільки під її контролем.
-
Політичний плюралізм принципово не розглядається, політична опозиція не допускається, захист прав меншості не визнається; у деякі конституції вміщено принцип демократичного централізму.
-
Розподіл влад не здійснюється; закріплюється принцип єдності влади. Представницькі органи розпущені. Місцеве самоврядування позбавлене будь-якого реального значення. На місцях управляють представники глави держави, органи на кшталт "рад", партійні органи.
-
Існує єдина обов'язкова ідеологія.
Ця класифікація державних режимів спирається на класифікацію політичних режимів, прийняту в політології.
У літературі з конституційного права пропонується також спеціальна класифікація державних режимів. Розрізняють наступні режими: абсолютистський, міністеріальний, дуалістичний, президентський, партократичний, парламентарний.